Необхідність чіткого закону про самозахист

Щодо теракту в Києві.

У російських терористів, злочинців, убивць завжди є необхідна, ефективна зброя в потрібний момент для скоєння злочину проти людства. І їм чхати на закон.

В українського народу також є зброя — мільйони "стволів": легальних, нелегальних, різних калібрів, нагородних, службових, мисливських, спеціальних, спортивних, трофейних тощо.

Єдиного, чого не має український народ, — адекватного закону та права на самозахист, зокрема зі зброєю проти нападника.

А мало б бути не тільки право на самозахист в умовах війни, а й обов'язок.

І кримінальна відповідальність — не тільки терористу, а й тому охоронцю, поліцейському, військовому чи цивільному, які були на місці теракту, нападу, мали при собі зброю і не зробили нічого, аби запобігти чи зупинити напад на себе чи на цивільних.

А за оборону в межах оселі взагалі треба давати максимум "домашній арешт" на час розслідування і матеріальну компенсацію, якщо обґрунтованість самозахисту було підтверджено.

Як справи в інших країнах?

У більшості розвинених держав право на самозахист чітко врегульоване законом: У США діють принципи self-defense і в окремих штатах — stand your ground, що дозволяє захищати себе без обов’язку відступу.

У Швейцарії високий рівень володіння зброєю поєднується з жорсткою культурою відповідальності та підготовки.

В Ізраїлі доступ до зброї обмежений, але чітко регламентований — і держава системно готує громадян до дій у кризових ситуаціях.

У країнах Балтії — Естонії, Литві — право на зброю є частиною моделі національної безпеки.

Висновок, який повинна зробити Україна - має бути чіткий, жорсткий, розумний закон про самозахист, який діятиме на користь Держави та громадян