На чому тримається російська економіка в умовах санкцій. Приклад.

Навколо російського «тіньового флоту» з’являються сигнали, які важко ігнорувати. Йдеться вже не лише про схеми обходу санкцій і торгівлю нафтою, а про спроби ключових гравців цієї системи заходити в середовище, де формуються санкційні рішення. Вимушений розповісти про цей кейс.

Один із найпоказовіших прикладів — компанія 2Rivers (раніше Coral Energy), яка за останні роки стала одним із ключових операторів торгівлі російською нафтою і важливим елементом інфраструктури «тіньового флоту». За наявною інформацією, якою я володію, саме вона отримує прямий доступ до політичного та регуляторного середовища США через співпрацю з американською лобістською компанією Qorvis. Це та сама фірма, яка після вбивства журналіста Джамаля Хашоггі допомагала з «відбілюванням» репутації саудівської королівської сімʼї, отримавши десятки мільйонів доларів на це.

2Rivers — це компанія з величезним санкційним шлейфом. Її засновники, Тахір Гараєв та Етібар Ейюб, перебувають під санкціями Великої Британії, значна частина структури — під санкціями Європейського Союзу. Водночас США обмежилися значно обережнішим підходом, запровадивши санкції лише проти окремих дочірніх компаній — зокрема Voliton DMCC та Bellatrix Energy Limited.

Більше того, 2Rivers, за наявною інформацією, перебуває під розслідуванням американських органів у зв’язку з можливими схемами обходу санкцій та продовженням торгівлі російською нафтою через альтернативні логістичні й юридичні структури. Та навіть це, схоже, не стало для Qorvis підставою відмовитися від такої співпраці.

З середини 2024 року Qorvis не просто консультує 2Rivers, а допомагає вибудовувати для неї контакти на високому рівні з представниками американської влади. Йдеться про взаємодію з Міністерством фінансів США, зокрема з Управлінням з контролю за іноземними активами (OFAC) — органом, відповідальним за застосування санкцій.

Показово, що це не технічна комунікація. До цього процесу залучене вище керівництво Qorvis — генеральний директор Метт Лауер і керуюча директорка дубайського офісу Грейс Фенстермейкер. Раніше Фенстермейкер працювала в SOCAR Trading, і значна частина команди 2Rivers також має зв’язки з цією структурою, що вказує на глибокі кадрові та операційні перетини в межах цієї мережі.

Сама Qorvis має досвід роботи зі складними та політично чутливими клієнтами у сировинному секторі. Наразі компанія консультує Mercuria — одного з найбільших незалежних трейдерів у світі — і раніше отримала близько 1,2 млн доларів за лобіювання інтересів російського газового виробника OAO Novatek у період з 2014 по 2017 рік. Наприкінці 2024 року Qorvis також зареєструвала Союз російських виробників нафти і газу як клієнта відповідно до вимог федерального розкриття лобістської діяльності у США.

Тобто йдеться не про випадковий епізод, а про цілком зрозумілий профіль роботи компанії. І на цьому тлі співпраця Qorvis із 2Rivers виглядає не винятком, а продовженням практики обслуговування клієнтів, пов’язаних із російським енергетичним сектором. У результаті маємо ситуацію, коли структура, що є об’єктом розслідування у зв’язку з можливим обходом санкцій, отримує доступ до інституцій, які ці санкції формують і застосовують.

І це вже проблема іншого рівня. Бо Qorvis не перевозить нафту, не володіє танкерами і не стоїть у ланцюгу фізичного експорту. Але саме такі компанії роблять те, без чого ця система не працює. Вони забезпечують токсичному бізнесу професійне прикриття, політичну прийнятність і доступ до тих, хто ухвалює рішення.

А отже — і можливість впливати на те, якими ці рішення будуть, коли їх ухвалять і наскільки жорстко їх застосовуватимуть. Мабуть, це одна з тих незручних правд, які давно варто було озвучити прямо. Російська економіка тримається не лише на танкерах, офшорах і сірих схемах. Вона тримається ще й на готовності частини західного бізнесу брати гроші за її обслуговування і фактичну легалізацію.

Саме тому тут не може бути режиму «спостереження». Реакція держави має бути швидкою і жорсткою — на політичному, дипломатичному і санкційному рівнях. Україна повинна робити все, щоб подібні кейси ставали предметом публічного тиску і призводили до конкретних рішень. Бо якщо цього не робити зараз, такі практики лише закріплюватимуться як нова норма.