Железняк і Гетманцев готують Пишному парламентську індульгенцію?

Після того, як у «плівках Міндіча» прозвучало прізвище голови НБУ Андрія Пишного, трон «незалежного регулятора» захитався. Розмови про відставку звучать все гучніше. І цілком обґрунтовано.  Бо одна справа –  розповідати про макрофінансову стабільність і довіру партнерів на брифінгах. І зовсім інша –  коли в розмовах людей з орбіти Міндіча раптом виникає питання: чи не можна «викликати Пишного».

І тут на сцену виходять Ярослав Железняк і запрошує Пишного на ТСК. Формально –  парламентський контроль. Фактично ж – для очищення і збереження Пишного на посаді. Такі прийоми за два десятиліття спостерігання за внутрішньою кухнею роботи ВР мені давно знайомі.

До того ж, у ЗМІ вже писали, що Железняк – не самостійний антикорупційний лицар, а, скоріше підтанцьовка Гетманцева. Один грає роль «чесного викривача», другий – архітектора системи, яка роками «ощіпує гусака», себто український бізнес і дивним чином лишається біля каси. Той самий тандем, який роками крутиться навколо фінансового комітету, податкової удавки для бізнесу, грального ринку, лотерей і нескінченних «реформ», після яких у держави чомусь постійно менше грошей, а у правильних гравців –  більше можливостей. А правильні гравці не можуть правильно працювати без правильного голови Нацбанку.

Тому сценарій ТСК 5 травня читається наперед.

— Андрію Григоровичу, вас згадували на плівках Міндіча?
— Згадували.
— Ви були в ОЗУ Міндіча-Єрмака?
— Ні, не був.
— Вас просили щось вирішити?
— Ні, не просили.
— Ну молодець. Ідіть працюйте далі.

І все:  відмили, легалізували і видали парламентську довідку про політичну невинуватість. А потім нам пояснять, що «всі питання зняті», «відповіді були вичерпні», «не треба розхитувати НБУ під час війни».

Але ця історія вже давно не тільки про Пишного. Вона про внутрішню війну кланів у владі. Й ситуація цілком зрозуміла: клан Арахамії-Гетманцева ситуативно переграв клан Єрмака, вступивши в тимчасовий союз із НАБУ. І тепер антикорупційна вистава використовується не стільки для очищення системи, скільки для перерозподілу впливу всередині тієї самої системи.

Тому питання до Пишного просте: хто, коли і в якому контексті згадував його в історії Міндіча? Чи були контакти з Умєровим, Міндічем, Сенс Банком, Fire Point, Фінмоном, Кабміном або Офісом президента? Чи були прохання, сигнали, дзвінки, зустрічі або посередники?

І це питання мають ставити слідчі НАБУ, а не добрі друзі пана Пишного.