Неоголошена поствійна

Соцмережі останній місяць аж вибухнули.

Богом обрана титульна нація вкраїнчиків, за яку зобов’язані воювати колумбійці, алкоголіки, наркомани та інші відброси суспільства з подивом відкрила для себе, що в топових підрозділах і дійсно воюють алкоголіки, наркомани та інші відброси суспільства.

Вкраїнчики в шоковє.

Вкраїнчики теперка не знають шо писать в коментарях: півмільйона в місяць цим добродіям, чи хвате і 30 тис на місяць, бо і так оно позажирались.

Бо і так оно їздять по відпустках і на хароших машинах.

Сепарування суспільства від війни, поділення на касти "ті, хто мають воювати" і "ті, хто тут потрібні нам в тилу" вже давно заклали фундамент для великого суспільного розколу й конфлікту.

День, коли повернуться хлопчики буде не найкращим днем для цих громадян.

Врешті решт, впевнений, ці громадяни моляться про те, щоб цей день ніколи не настав. "Он там, на прифронті ще допустимо і очікувано: хлопчики втомились. Хоч би не у нас тут, в тилу."

Реакція батальйону Да Вінчі на останні події - максимально чесна і об’єктивна. Не очікував, на моїй пам’яті вперше так бойовий підрозділ реагує на скандал.

"Так, у нас такі служать. Нам їх мобілізували, [бо ви не створені для війни]."

"Так, вони вже заарештовані, ми сприяємо слідству. Вони будуть покарані, ми батальоном готові підмітать ваші вулиці, громадо".

Але що це за вчинок? Просто звичайна потасовка асоціальних елементів через алкоголь? Чи чітке поділення на ваш тил і наш прифронт?

Тяжко, дуже тяжко буде цьому йобществу, коли повернуться непоміняні і неротовані хлопчики.

І я навіть знаю, за що це їм все це.

Шкода постраждалого підлітка, звісно ж. Шкода непоміняних, чи, навіть, приречених.

Всіх шкода, хто постраждає чи постраждав в цій неоголошеній поствійні, яку можна було б мінімізувати чи навіть уникнути.