Протезні майстерні в лікарнях - дорого і неефективно

У світі спостерігається чіткий тренд до  забезпечення протезами та ортезами  в спеціалізованих автономних центрах. 
Цей процес зумовлений переходом від суто медичної моделі (лікування травми) до сервісної моделі довготривалого супроводу та повернення людини до активного життя в суспільстві. Адже завдяки розвитку знань та технологій можливості людини, яка користується допоміжним засобом реабілітації, стають значно ширшими. 

Глобальний сектор спеціалізованих приватних центрів швидко зростає та випереджає створення майстерень на території шпиталів  — із прогнозованим щорічним темпом росту понад 7,4% до 2031 року. 

Сучасний процес забезпечення протезами чи ортезами не розглядається як одноразове забезпечення виробом у лікарні. 

Крім того, загальний тренд на зміщення реабілітації в амбулаторні умови підсилює роль локальних центрів протезування-ортезування. Це робить послуги доступнішими в громадах, зменшуючи потребу в госпіталізації для підгонки або ремонту протеза. А шпиталі мають змогу концентруватися на гострих станах.

Як усувається потенційний «розрив» реабілітаційного процесу (перехід з лікарні до центру протезування-ортезування)? 

Виїзні команди:
Протезисти-ортезисти з окремих центрів приїжджають у шпиталі на ранніх етапах для консультацій.

Цифровізація документообігу:
Спільний доступ до даних пацієнта для всіх залучених фахівців. 

Навіть якщо центр відокремлений, він намагається наймати власних фізичних терапевтів та ерготерапевтів, щоб забезпечувати післяпротезну реабілітацію у центрі. 

В українській сфері реабілітації продовжують превалювати наступні проблеми: неефективна маршрутизації пацієнта з політравмою між різними відомствами; зміна закладів охорони здоровʼя в межах одного реабілітаційного етапу і недосягнення результатів ІПР попри вичерпування реабілітаційного пакету; відсутність ефективної психологічної реабілітації; невідповідні умови у закладах охорони здоровʼя (фізична безбарʼєрність деяким закладам лише сниться), тощо.