Повертають борги державі лише «лохи»?

Днями у ЗМІ та соцмережах активно коментували начебто тривіальну новину: державний «Укргазбанк» зміг повернути понад мільярд гривень боргу, пов’язаного з ТОВ «Євроенерготрейд». Мовляв, в Україні нарешті починає працювати цивілізована модель гарантій і фінансової відповідальності на газовому ринку.

Взагалі-то, у тому, що боржник повертає кошти, нічого дивного бути не повинно.

Але, на жаль, для українських реалій ця історія на першому етапі справді виглядала майже нетипово. Зазвичай боржники постійно затягують час, банки роками ходять по судах, і цьому немає кінця і краю. Проте у цьому випадку кошти врешті-решт сплатив майновий поручитель — компанія «Парк Лейн», яка після цього отримала право вже самостійно стягувати борг із «Євроенерготрейду» та інших майнових і фінансових поручителів.

Отже, 14 травня «Укргазбанк» публічно повідомляє про повернення коштів.

А от продовження цієї історії вже цілком упізнаване. Всього за кілька днів, 19 травня, боржник — ТОВ «Євроенерготрейд» — подає до Господарського суду Києва позов, де одним із відповідачів виступає той самий «Укргазбанк».

Компанія «Євроенерготрейд» вирішила через суд визнати недійсним договір застави прав вимоги до ТОВ «Хімтрейд», укладений ще у 2020 році. Тобто через п’ять з половиною років після підписання! І саме після того, як банк реально почав отримувати гроші від поручителя.

Офіційна мотивація — «некоректний розрахунок сум», інфляція та інші фінансово-юридичні аргументи. Проте очевидно, що це спроба заднім числом скасувати сам механізм забезпечення боргу. Причому саме тоді, коли з’явилася реальна можливість його застосування.

Збіг? Не думаю. Поки борг роками не повертався, усе всіх влаштовувало. Але щойно держбанк реально отримав понад мільярд гривень, боржник «прокинувся» і почав вигадувати нові способи, як уникнути відповідальності.

Український бізнес as usual

Така поведінка «боржника», особливо якщо це велика компанія, не дивує. У нас система десятиліттями функціонувала за принципом «борги повертають лише боягузи», ну а платити за кредитами державним банкам можуть хіба що «лохи». Адже державне сприймалося як умовно «нічийне». Гроші можна було роками не повертати, «вирішуючи питання», переносячи строки, домовляючись, банкрутуючи юрособи та запускаючи медійні кампанії.

Утім, схоже, у випадку з «Євроенерготрейдом» реалізувати таку схему буде складно. Компанію давно пов’язують із Юрієм Дубінським — колишнім власником мережі АЗС «Калина», який раніше вже фігурував у кримінальних провадженнях щодо фіктивного підприємництва та завдання збитків державним компаніям.

За цією людиною, яка вже кілька років переховується від українського правосуддя десь між Лазурним узбережжям та Монако, давно «плачуть» кримінальні справи. Свого часу Юрій Дубінський уже був визнаний винним у скоєнні злочину за ст. 27, ст. 28, ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Вірогідно, він пішов на угоду зі слідством, здавши співучасників злочинної групи. За рішенням суду він має сплатити ПАТ «Укргазвидобування» 30 млн грн компенсації за завдані збитки.

Водночас, судячи з усього, платити він не збирається нікому. Інакше пояснити появу цього відверто абсурдного позову неможливо.

Отримуємо парадокс: людина, яку українське правосуддя визнало шахраєм, не лише досі не притягнута до реальної відповідальності, а й має нахабство знову використовувати судову систему для своїх чергових оборудок…

І це на п’ятому році повномасштабної війни. В умовах, коли держава змушена рахувати кожну копійку в бюджеті, а державний банк тільки-но повернув критично важливі для економіки кошти.