Російські погрози ударами і міжнародне право

Офіційні заява російського МЗС про нанесення систематичних ударів по Києву не лише повністю добиває статут ООН (фактично агресор сам собі надає індульгенцію на подальші порушення імперативних норм міжнародного права!!!), але одночасно є й прямим порушенням Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них, які складають основу міжнародного гуманітарного права.

Згідно з цими міжнародними угодами, захист цивільного населення регулюється наступними ключовими правилами:

• - заборона нападів на цивільні об'єкти: відповідно до Додаткового протоколу I (ст. 51), цивільне населення загалом та окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Удари мають завдаватися виключно по військових об'єктах;
• - заборона залякування (терору): міжнародне гуманітарне право прямо забороняє акти насильства або погрози насильства, головна мета яких – посіяти терор серед цивільного населення;
• - заборона невибіркових ударів: навіть якщо країна-агресор заявляє про цілі у вигляді військово-промислового комплексу (ВПК), атаки балістичними ракетами чи дронами в густонаселених міських районах кваліфікуються як невибіркові удари;
• - відповідальність керівництва: подібні дії кваліфікуються як воєнні злочини. Особи, які віддають накази про такі атаки, та посадовці, що їх анонсують, мають нести за це персональну кримінальну відповідальність.

Нещодавній масований та комбінований ракетно-дроновий удар по Києву показує: рашистський режим свідомо йде на вбивства українського цивільного населення. Навіть сам себе документує.

Вони не зупиняться. Засідання Радбезу ООН очевидно треба скликати. Це - правильно…

Водночас, коли агресор нехтує всіма нормами та правилами, намагатися його зупинити, просто черговий раз закликаючи його до виконання цих норм - марна справа.

В такому випадку 100 балістичних ракет при супроводження 1000 дронів по Москві набагато ефективніше, ніж всі ці засідання імпотентної Ради безпеки ООН.