УКРГАЗБАНК, КЕРЦНЕР І 4,3 МЛРД ГРН або ХТО ДОПОМАГАЄ ФІРТАШУ УНИКНУТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?
Якщо в Молдові прокурору доводиться пояснювати 75 тисяч євро, знайдені в батьківському підвалі, то в Україні державні інституції мають пояснити значно більше. Як майнові права на 4,3 млрд грн можуть опинитися в руках бізнесмена із сумнівною репутацією і фактично вивести з-під удару підсанкційного олігарха Дмитра Фірташа.
Але почнемо з початку.
Наприкінці 2021 — на початку 2022 року в Україну на підприємства Фірташа був поставлений газ на мільярди гривень. Однак оплати за нього так і не надійшло. Заручником ситуації та формальним боржником стала трейдерська компанія «Євроенерготрейд».
Саме так з’явилася історія про 4,3 млрд грн, які сьогодні можуть бути фактично виведені з-під реального стягнення.
Річ у тому, що структура з Group DF - «Хім-Трейд» має борг перед «Євроенерготрейдом» на понад 4,3 млрд грн, який підтверджений судами всіх інстанцій, включно з Верховним Судом.
І саме цей борг «Хім-Трейду» є ключовим активом, за рахунок якого можна було закрити заборгованість перед державним Укргазбанком і вимоги інших кредиторів.
Але замість реального стягнення коштів зі структур Фірташа, схоже, запускається зовсім інший сценарій.
Як стверджують розслідувачі, славнозвісно відомий у певних колах бізнесмен Офер Керцнер прагне отримати майнові права до «Хім-Трейду». І за нормальних бізнесових умов це могло б бути звичайною фінансовою угодою, проте насправді така оборутка є основою конструкції, результатом якої стане фактичне звільнення Дмитра Фірташа від цивільної та кримінальної відповідальності за вкрадені мільярди.
Джерела в бізнессередовищі стверджують, що сам Офер Керцнер у цій історії — не добросовісний бізнесмен, який раптом зацікавився проблемним банківським кредитом, а фасад інтересів Фірташа та його інструмент у схемі, яких до речі у біографії самого Керцнена зовсім не мало.
Публічно він ізраїльський інвестор, засновник City Capital Group і навіть почесний консул України в Єрусалимі. Але за цим фасадом — значно менш парадна біографія. Ім’я Керцнера регулярно з’являється поруч із токсичними девелоперськими, офшорними та міжнародно-репутаційними сюжетами: First Ukrainian Development / DeVision, «Грааль» у центрі Києва, забудова біля метро «Чернігівська», справа Steinmetz / Simandou, а також цікаві історії навколо ОПЗ. Погугліть там багато всього.
Ще більш токсичним є бізнес-контекст навколо Керцнера. Журналісти пов’язують його з з орбітою російського «підприємця» Михайла Черного — фігури, яку у відкритих джерелахописували як кримінального авторитета 1990-х років із прізвиськом «Міша-Криша».
Ім’я Черного — це концентрат пострадянської російської економіки: алюмінієві війни, офшорні конструкції, історії з «фальшивими авізо», переміщення капіталу через міжнародні юрисдикції та багаторічний інтерес правоохоронців і спецслужб різних країн — від США і Великої Британії до Ізраїлю та Швейцарії.
Згодом активність Черного змістилася у девелопмент і нерухомість, зокрема в Україні. І саме в цій зв’язці з ним з’являються компанії, контроль над якими приписують Оферу Керцнеру— як керівнику девелоперських структур, зокрема FUD / DeVision, та операційний центр реалізації проєктів, пов’язаних із капіталом і бізнес-орбітою Черного.
Поруч у цій самій мережі фігурує Вадим Авербух — ізраїльський юрист і бізнес-посередник українського походження. У відкритих джерелах він з’являється на перетині енергетичних схем Eural Trans Gas — RosUkrEnergo, девелоперських проєктів в Україні у зв’язці з Офером Керцнером та міжнародних, зокрема оборонних, контрактів. Його роль виглядає не як класичний юридичний супровід, а як функція оператора доступу — людини, яка з’являється там, де потрібні зв’язки, вплив і здатність провести чутливу угоду через кілька юрисдикцій.
І саме такі люди роками допомагають Оферу Керцнеру — посередники, оператори та учасники схем, пов’язаних із російським пострадянським капіталом й токсичними фінансовими історіями. Спадок епохи первинного накопичування капіталу.
І тут виникає головне питання. Чому такі люди отримують максимальну підтримку від менеджменту дежавного банку?!
У сухому залишку відповідь виглядає просто. Державний банк отримує свої 1,2 млрд грн і начебто захищає державницький інтерес. Проте останній дивним способом співпадає із інтересом Фірташа, який уникає реального стягнення боргу в сумі 4,3 млрд грн, а інші кредитори втрачають можливість повернути свої кошти.
І тут питання не лише до самого Укргазбанку, а й до державної вертикалі, правоохоронних органів та передусім до НБУ, як регулятора банківського сектору.
Виконувачем обов’язків голови правління банку є Родіон Морозов, але він не є суб’єктом. Його брат — Олександр Морозов, колишній голова правління Укргазбанку та одна з найбільш впливових фігур у державному банкінгу минулих років. У банківських колах давно говорять про близькі стосунки Олександра Морозова з головою НБУ Андрієм Пишним.
Саме тому історія навколо Укргазбанку дедалі більше виглядає не як локальний конфлікт кредиторів, а як непрозора історія з чіткою вертикаллю впливу.
Особливо з огляду на те, що, державний банк вже сьогодні активно рухається в напрямку передачі майнових прав через структури Керцнера, створюючи реальні фінансові та репутаційні ризики для держави.
Тому що йдеться не лише про гроші. Фірташ — це один із символів старої корумпованої системи, побудованої на десятиліттях зв’язків із російським газовим ринком.
І сьогодні, під час повномасштабної війни, державний банк України фактично допомагає реалізувати сценарій, написаний у Відні в офісі підсанкційного олігарха.
Попри законні арешти та судові рішення, які мали б захистити майнові права всіх кредиторів від сумнівних маніпуляцій, боротьба за передачу цього активу триває.
І дедалі більше співрозмовників на банківському ринку говорять, що цей фактаж дуже імовірно може зацікавити НАБУ. Особливо після справи щодо корупції на ОПЗ. Більше того, всі ці спроби викупити за безцінь права на 4 млрд уже перебувають у полі уваги правоохоронних органів.
