Не дайте вбити "Ворсклу". Бо це вже не про футбол - це про Полтаву

У Полтаві сьогодні місцева влада, міська і обласна, намагаються зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається. Ну, подумаєш, чоловіча команда вищої ліги з понад півстолітньою історією, чиї матчі колись збирали повний стадіон, сьогодні має катастрофічні фінансові проблеми. Ну, подумаєш, жіноча команда, яка ще вчора представляла Україну в Європі, змушена виживати. Ну це приватна власність, не наші проблеми. Ну, подумаєш, дитяча академія, U-13, U-15, сотні дітей, тренери, батьки, ціла спортивна вертикаль – завтра припинить існування.

Ну будуть у м’ячик у дворах грати. А ми продовжимо бюджетні "ярди" "освоювати".

А я скажу так: якщо зараз промовчати, Полтава втратить не просто футбольний клуб. Полтава втратить частину себе. А сотням тисяч людей у місті та області плюнуть в обличчя. Вчергове.

Панове мешканці високих кабінетів! "Ворскла" – це не рядок у бухгалтерській таблиці. Не актив у ваших юридичних війнах і не додаток до прізвища Жеваго. Не майно, яке можна перекласти з однієї кишені в іншу, а потім сказати людям: "Вибачте, грошей немає, розходьтеся". "Ворскла" – це справді міський клуб, це наша історія. На цей стадіон ходили покоління полтавців. Це хлопці, що виборювали бронзу національного чемпіонату і кубок країни. Це дівчата, які доводили, що Полтава може бути на футбольній карті Європи. Це діти, які після школи йдуть не в підворіття, не в наркотики, не в безнадію, а на тренування. Знищити клуб зараз – це знищити їхню мрію. А в нас і так уже знищили надто багато мрій.

І от сьогодні вся ця система стоїть на межі знищення.

Поки Костянтин Жеваго розповідає пресі про "рейдерське захоплення", а арбітражний керуючий Максим Гарус фактично приймає справи, реальність на землі вже виглядає як байдужість, хаос і остаточний розпад, ким би не був арбітражний керуючий і які б мотиви не переслідував.

Я бачив це не з новин. Я бачив це на власні очі.

Я прийшов на тренування, а дівчата виходили з роздягальні в сльозах. Не тому, що програли матч. А тому, що їх фактично змушували виходити на українські та європейські турніри у старій, зношеній, рваній формі позаминулих років. Ще раз. Команда, яка представляє Полтаву і Україну, мала виходити на поле в рваних майках і трусах. Це момент сорому. І не для них. А для нас усіх.

Тоді ми дали гроші – близько 25 тисяч доларів просто на базову форму. Хтось скаже: багато, хтось скаже: мало. Але справа не в сумі. Справа в тому, що дівчата відчули: вони комусь потрібні. Ми допомогли дограти чемпіонат, закриваючи приблизно 1,5 млн грн на місяць. Не тому, що я найбагатший у Полтаві. А тому, що хтось мав зробити хоч щось. Дівчата дограли і взяли третє місце!

А що робить місцева влада? На нагородження заявляється виконуюча обов'язки мера Катерина Ямщикова і з пафосом вручає команді... грамоту. "Символічний приз". Я сказав їй це прямо в очі, і повторю тут: яка влада – такий і приз. Що в Києві, що в Полтаві. Ви крадете мільярдами на бюджетній плитці та кладовищах. На всьому. Якби хоча б десятину з вкраденого ви віддавали на спорт і на дітей, цього б не сталося.

Грамота – це не програма порятунку клубу. Символічний приз від символічної влади – це не відповідь тренеру, який не знає, чи буде команда. Це не відповідь тисячі дітей, яким завтра можуть сказати: "Вибачте, секції більше немає, йдіть на вулицю".

Я чую аргумент: "Це приватний клуб, ми не можемо фінансувати його з бюджету". Добре. Не фінансуйте приватного власника. Не рятуйте Жеваго. Не рятуйте жодного арбітражного керуючого. Не входьте в чужу корпоративну війну. Але врятуйте дітей і спорт.

Обласні та міські очільники та "смотрящі"! Голова ОВА Дяківнич. Ті самі Кулінічі, Френкелі, Гланци та тимчасові "господарі" кабінетів у мерії. Ви без проблем знаходите десятки мільйонів бюджетних гривень на фінансування приватного клубу Біленького в Решетилівці чи кременчуцького хокею. То чому полтавська "Ворскла" для вас – пусте місце? Де ви зараз? Коли треба прийти на нагородження – ви є. Коли треба зробити фото – ви є. Коли треба сказати промову – аж бігом. Коли треба реально врятувати клуб – вас немає. Але є грамота. Дякую.

А де наші народні обранці? Майже десять депутатів Верховної Ради від Полтавщини, які перед виборами били себе в груди, клянучись покласти "душу й тіло" за український народ. Ті ж самі Шаповалови, Кулінічі та всі інші. Де ваша позиція зараз? Завтра ви знову підете на вибори й будете цинічно розповідати, як за кошти платників податків робите дороги. Але я теж платник податків, і вказую вам на зону вашої персональної відповідальності. Ви маєте зараз стояти пліч-о-пліч із громадою та "Ворсклою", а не ховатися.

Окремо звертаюся до полтавських "драконів" бізнесу. У цьому місті є щонайменше три тисячі мультимільйонерів і з десяток кандидатів у мери, які щомісяця спалюють мільйони на власну рекламу, Facebook, Instagram, статусні авто й демонстрацію "успішності". Ви любите говорити, що ви "за місто" і "за дітей". То покажіть це не словами. Якщо десять людей у Полтаві дадуть по мільйону гривень на місяць – клуб житиме.

Ми вже проходили цю байдужість. Коли ми за власні кошти ремонтували школу греко-римської боротьби "Авангард", яка знаходилась у колишній конюшні генерал-губернатора, влада теж робила вигляд, що це не її справа. Але це її справа! Держава починається там, де дорослі рятують дитячу мрію.

Діти не мають відповідати за Жеваго. Жіноча і чоловіча команди не мають відповідати за Жеваго. Полтава не має втрачати свій клуб тільки тому, що дорослі люди роками будували систему, яка виявилася залежною від одного центру фінансування.

Я не кажу про неможливе, я закликаю зробити очевидне:

• Міська й обласна влада мають негайно створити антикризову групу щодо збереження футбольної інфраструктури "Ворскли": чоловічої та жіночої команд, академії, дитячих секцій, тренувального процесу.
• Потрібен відкритий аудит мінімальних потреб: скільки коштує місяць життя академії, форма, виїзди, харчування, медицина, поля, зарплати тренерів.
• Створити прозорий рахунок або фонд підтримки, де кожна гривня буде видима. Гроші мають іти не "в чорну діру" корпоративних воєн, а виключно на спорт і конкретні витрати.
• Великий бізнес Полтавщини має публічно взяти на себе частину відповідальності. Не кулуарно. Не "після виборів". А зараз.
• Усі місцеві політики, а також народні депутати від Полтавщини мають показати, що їхня любов до малої Батьківщини вимірюється не банерами, а реальними рішеннями та фінансуванням.

Я не хочу, щоб Полтава увійшла в історію як місто, яке дозволило знищити свій клуб.

Як співається у нашому славні: ще не вмерла! "Ворскла" не вмерла, і ми не маємо права дозволити їй померти. Вона буде жити! І житиме не для Жеваго чи арбітражних керуючих. Вона житиме для Полтави. Для тих дівчат, які плакали в роздягальні, але виходили на поле. Для тих хлопців, які сьогодні б'ються в основі, і для тих малюків, хто лише мріє пройти шлях від дитячої академії до великого стадіону.

"Ворскла" має виховувати, досягати, перемагати. Жити спортивною культурою – тріумфом перемог, гіркотою поразок, виснажливими тренуваннями та великими досягненнями.

Сьогодні ми ще можемо дати клубу потужний стимул і витягнути його з прірви. Завтра – отримаємо чергову, вже звичну для нас, руїну.

Команда може, має і буде жити! Агов, керівники ОВА, міськради та народні депутати! Громада чекає рішень!