ТОВ «Буський консервний завод»: виробник зі сторічною історією, своїми позитивами і «скелетами у шафі»

У далекому вже, здається, 2017 році сталася подія, яку з певним сумом довелося згадати зараз.

Мені тоді зателефонувала журналістка і почала ставити запитання щодо однієї з проблем аграрного сектора у контексті діяльності профільного міністерства. Питання формулювалися з відчутним підтекстом, спрямованим на дискредитацію діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України та його керівника.

Я відповідав, намагаючись бути максимально коректним і відповідальним. Інтерв’ю завершилося. Медійниця подякувала. Але за декілька днів несподівано мені зателефонував міністр агрополітики Тарас Кутовий, з яким я на той час був знайомий уже років 7–8. Він із певною образою у голосі почав питати, чому я, не розібравшись, дав некоректні відповіді ЗМІ. Я здивувався й попросив надіслати посилання на цей матеріал. Але водночас запропонував йому зустрітися і переговорити наживо.

Так сталося, що я постійно користуюсь мобільними телефонами на базі Android. Їхня особливість у тому, що принаймні у тих моделях, якими користуюсь я, є функція автоматичного запису телефонних розмов. Для мене це не бажання когось шантажувати. Це просто доволі зручно, щоби потім згадати, хто, чому дзвонив і з якого номера. Ніколи не робив таємниці з цього. Інша справа, що зараз частіше телефонують за допомогою інтернет-месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp), які такої можливості зберігати розмови не дають. А може, я просто недостатньо просунутий. Але зараз не про це.

Того ж чи наступного дня ми зустрілися з Тарасом в одному з ресторанів на Хрещатику поруч із Міністерством агрополітики. Прослухавши аудіозапис розмови з журналісткою, він визнав, що я дійсно відповідав правильно. Це репортерка мало того, що свідомо не зовсім коректно формулювала запитання, спонукаючи до помилкових тверджень, так ще й, не отримавши їх у необхідній їй інтерпретації, фактично спотворила зміст моїх слів у своїй статті.

За деякий час після того мав із цією журналісткою вельми жорстку розмову. Попередив: якщо вона ще раз спробує так вчинити, беручи в мене інтервʼю, моя реакція буде публічною і дуже гострою.

Смуток від згадки про ту історію пов’язаний з тим, що восени 2019 року Тарас Кутовий, довірчі стосунки з яким я по-людськи цінував, трагічно загинув під час авіаперельоту на гелікоптері, яким сам і керував.

Але все це я згадав тому, що днями сталася схожа історія. Хоча, слід зазначити, на щастя, не так часто, але подекуди зіштовхуюсь із ситуаціями, коли в мене беруть інтерв’ю з вельми відчутним бажанням отримати відповіді у необхідній їм інтерпретації.

Цього разу в мене брали коментар, у якому я мав фактично «всліпу» взяти участь у кампанії з дискредитації одного з учасників тендерних закупівель Міністерства оборони. Мені ставили запитання так, щоби я давав відповіді, які передбачали, що конкретну компанію не можна допускати до торгів.

Памʼятаєте відому репліку з фільму «Підкидьок»: "Скажи, маленька, що ти хочеш: щоб тобі відірвали голову чи їхати на дачу?"

Не буду називати ні журналіста, ні видання, від імені якого до мене зверталися, бо не знаю, чи взагалі вийде стаття і чи будуть у ній мої коментарі, які, очевидно, не влаштували інтерв'юера.

Враховуючи, що я не мав сформованої позиції щодо цієї конкретної фірми, перед тим, як відповідати, попросив певну перерву, щоби зібрати інформацію про неї — як позитивного, так і негативного спрямування.

Отже, йдеться про ТОВ «Буський консервний завод». Цей завод працює з 1928 року та є одним із найстаріших консервних підприємств України. Зараз він забезпечує постачання продуктів харчування для військових частин у багатьох областях України. Має потужності для виробництва десятків тисяч банок консервної продукції щодня. Підприємство працює у трьох напрямах — м’ясні консерви, рибні консерви та концентровані соки. Саме такі виробничі можливості дозволяють забезпечувати великі державні замовлення.

У 2024–2025 роках підприємство виконувало контракти для Київської, Дніпропетровської, Харківської, Сумської, Львівської, Волинської, Рівненської, Житомирської, Закарпатської та інших областей. Після початку повномасштабної війни воно змогло швидко перебудуватися під потреби держави. Завод не скоротив діяльність, а навпаки — збільшив масштаби виробництва, адаптував логістику та почав працювати з великими державними контрактами.

Загальна сума виконання держзакупівель у 2024 році склала понад 2,25 млрд грн, а у 2025 році — понад 7,6 млрд грн. Це один із найбільших показників у сфері продовольчого забезпечення. За період активної роботи з держзамовленнями підприємство збільшило кількість працівників із 77 до 259 осіб.

У 2025 році ця компанія отримала державні підряди на 10,06 млрд грн на постачання продуктів харчування для військових. З таким результатом фірма опинилася на шостому місці у рейтингу найбільших тендерних підрядників України 2025 року.

При цьому в умовах, коли частина постачальників почала зривати графіки та провалювати взяті на себе зобов'язання, ТОВ «БКЗ» оперативно взяло на себе додаткові обсяги. І зробило це за цінами, нижчими ніж у забезпеченні інших контрагентів, — тобто не використовувало ситуацію для завищення вартості, а навпаки, забезпечило безперебійне продовольче постачання військових на вигідних для держави умовах.

Але це, так би мовити, позитивна частина інформації. І не вона була підставою для того, щоби журналіст хотів отримати від мене твердження, ніби компанія погана і її не можна допускати до торгів.

Йшлося про негативну складову. Стосувалася вона, по-перше, відомостей, що ще у 2019 році в одній із партій продукції цього виробника виявилися зіпсовані м’ясні консерви, через які отруїлися понад 50 бійців Нацгвардії.

Але насправді там претензія була не так до ТОВ "Буський консервний завод", як до посадовців Центральної бази забезпечення Нацгвардії, які закупили прострочені консерви, деякі з яких були виготовлені ще у 2015 році. Прокуратура підозрювала, що це мало корупційну складову.

Коментуючи журналісту цю інформацію, зауважив, що в цьому випадку йдеться ж не про неякісну продукцію заводу як таку, а про те, що було закуплено товар із вичерпаним терміном придатності.

Що ж до ТОВ «БКЗ», то, згідно з публічною інформацією, воно сертифіковане за міжнародними стандартами FSSC 22000 та ISO 22000. Підприємство має сучасне обладнання, контроль якості та право експорту до країн Європи.

Воно також є учасником Консорціуму якості торговельних мереж. Цей Консорціум об’єднує провідні торговельні мережі України в питаннях якості та безпечності продукції та уніфікує вимоги до постачальників. https://www.qcr.com.ua/uk/chleni-konsorsiumu/povnovazheni

Уявити, що такі відомі ритейлери, як «Novus» (налічує близько 157–160 магазинів різних форматів), «Велика кишеня», «Fozzy Group» (холдинг об'єднує понад 1000 торгових точок по всій країні, включно із супермаркетами «Сільпо», оптовими гіпермаркетами Fozzy, магазинами «Фора» та THRASH) мають стосунки з постачальником неякісного товару, навряд чи можливо.

Отже, ця інформація точно не вказує на те, що компанія з виробництвом за міжнародними стандартами та правом експорту до країн Європи постачає українському війську неякісну продукцію.

Ще однією претензією, на думку журналіста, було те, що службові особи Міністерства оборони закуповували у ТОВ "Буський консервний завод" продукцію за завищеними цінами. Принаймні у 2025 році порушено кримінальну справу з цього приводу. Тут я був змушений обережно зауважити: поки немає обвинувального вироку суду і підтвердженого судовим рішенням факту отримання хабара від посадовців ТОВ "Буський консервний завод", взагалі немає чого обговорювати.

І добити мене, на думку медійника, мала інформація, що ця компанія пов'язана з фігурантом корупційного скандалу Ігорем Гринкевичем, який перебуває під арештом за підозрою у постачанні ЗСУ неякісного військового одягу на понад 1 мільярд гривень.

Це мене взагалі розсмішило, бо наявність ділових відносин у бізнесменів не робить їх усіх злочинцями, навіть якщо до когось із них є питання з боку правоохоронних органів. Але ця розмова з журналістом знову підтвердила думку, яку за останній десяток років висловлював уже безліч разів.

Усі наші інформаційні кампанії з дискредитації конкурентів пов’язані з обсягами тендерів, за які б’ються компанії-учасниці. Зменшити потребу у витрачанні коштів на піар-кампанії з чорного піару може суттєве подрібнення лотів.

Чим менший розмір кожного лота, тим більше компаній братиме в них участь. Тим менше сенсу в дискредитації опонентів. Умовно кажучи, більшість із них зможе виграти хоча б частину замовлень. Крім того, це збільшить конкуренцію, і, відповідно, знизиться ціна на товари та послуги для потреб держави. Тоді й можливостей у державних посадовців отримати хабарі при здійсненні закупівель за завищеними цінами буде значно менше.

За таких обставин система постачання стане більш надійною. Бо невиконання зобов'язань одним з учасників зможе швидко перекритися іншими контрагентами. Очевидно, що великі виробники, як-от ТОВ «Буський консервний завод», об’єктивно матимуть перевагу, бо їм легше наростити виробництво і оперативно забезпечити потреби держави.

До речі, певний позитивний крок у цьому напрямі днями зробив парламент. Був ухвалений новий Закон "Про публічні закупівлі", одне з положень якого стосується саме зменшення розміру лотів при державних закупівлях. Закон чітко врегульовує механізм поділу великих замовлень. Це не дозволить монопольним гравцям забирати всі контракти та відкриє двері невеликим регіональним компаніям для участі у масштабних тендерах.

Потрібно подивитися, чи діятимуть державні службовці відповідно до духу цього закону.

Що ж до ТОВ «Буський консервний завод», то впевнений, що ця компанія братиме активну участь у торгах і постачатиме якісну продукцію військовим та іншим категоріям споживачів, розширюватиме виробництво й асортимент, нарощуватиме експорт, виплачуватиме достойну зарплату своїм працівникам, сплачуватиме податки до державного та місцевих бюджетів.