Лист адресований не Путіну
Негативні коментарі від української авдиторії можна звести до кількох основних.
- 1. Путін все одно цей лист не зрозуміє.
Пояснюю: цей лист адресований не Путіну, тому його сприйняття неважливе.
- 2. Путін образиться, розізлиться й помститься.
Оцей наратив, що Путін нападе, застарів вже на багато років. Росія нині атакує Україну всіма можливими засобами, які має. Звичайно, росіяни би хотіли завдавати більше болю і шкоди Україні, але в них нема чим. Це максимум їхніх можливостей. І те, що вони не стирають в нуль Київ, Дніпро чи Одесу, як роблять це з Костянтинівкою, є лише наслідком їхніх обмежених можливостей. У тезу російської пропаганди, що "ми ще не починали, а ось як прокинемося, як почнемо, то буде Київ за три дні" не вірять навіть росіяни, тож дивно, що вірить дехто з українців.
- 3. Краще би Зеленський щось хороше робив у внутрішній політиці.
Я згоден: внутрішня політика Зеленського жахлива як в державному управлінні, так і в економіці; як в реформах справедливості і правосуддя, так і в тому, що пов'язано з корупцією. Але у зовнішній політиці президент Зеленський добре виконує свої завдання.
- 4. Цей текст не подобається українській авдиторії, особливо певні місця, наприклад, урівнювання українських та російських жертв.
Так, цей текст не подобається українській авдиторії, і мені також цей пасаж не подобається. Але ні я, ні ви не є цільовою авдиторією тексту. Він написаний для двох інших авдиторій, однією з яких є росіяни. Тут доречно процитувати Дейла Карнеґі, який, пояснюючи основи комунікацій, казав: "Особисто я люблю полуницю з вершками, але чомусь риба надає перевагу хробакам. Ось чому, коли я йду ловити рибу, я думаю не про те, що люблю я, а про те, що любить риба".
Підсумок: фантастичні українські кінетичні операції були підтримані якісним текстом, спрямованим на важливі цільові авдиторії. Все було зроблено правильно.
Мені за державу абидна, але якщо хочете, щоб я не писав, то я відкритий до ваших щедрих пропозицій
Петербурзький форум перетворився на суцільне приниження Путіна. Перший день став тріумфом українських дронів, а другого всі говорили не про виступ Путіна, а про лист Зеленського. Але, головне: як це вплине на подальший хід війни?
1. Кінетична-інформаційна кампанія ПМЕФ-2026, безумовно, є однією з кращих за весь час війни. Удар по порту Петербурга та лист Зеленського Путіну, очевидно, стали одним з піків всієї весняної кампанії ЗСУ по мідл та діпстрайкам з дуже хорошим кінетичним ефектом і дуже правильним інформаційним висвітленням.
2. Наслідком цієї атаки вже є прискорення переходу частини росіян із розряду лоялістів та індиферентних в розряд кухонної опозиції (https://spektrnews.in.ua/news/kuhonna-revolyuc-ya-v-ros-prichini-mozhliv-nasl-dki---vadim-denisenko/186249 вперше я про це писав ще 30.03.26).
Але ми маємо розуміти, що перехід до кухонної опозиції спричинений не лише нашими ударами і зупинкою просування росіян. Є ще три внутрішні причини: погіршення життя у десятників мільйонів росіян, зневіра в зупинці війни і відчуття десятків мільйонів росіян, що війна триватиме доти, доки при владі Путін. І, нарешті, закриття інтернету.
3. І тут ми підходимо до дуже важливого моменту: вперше за час війни Путін змушений звертатися перш за все до своєї аудиторії. І говорить він цій аудиторії про те, чому війну не можна зупинити. Звідси історії про Старобільськ. І звідси, між іншим, те, що він вперше з 2021 року частково визнав легітимність Зеленського.
4. При цьому варто звернути увагу на цільові аудиторії з якими спілкується Путін та Зеленський (лист Зеленського крім української та Міжнародної аудиторії, також адресований росіянам). Так от, Путін апелює перш за все до двох російських аудиторій: до себе самого (головний посил: я хочу продовження війни) і до 21-23% ура-патріотів, які хочуть повернення до парадигми: нас всі бояться. Пасивна більшість (третя аудиторія) - 62-64% є фоновою для Путіна. Зеленський навпаки, апелює перш за все до пасивної більшості, а ура-патріоти для нього фон. Він також апелює до Путна, принижуючи його.
Головний посил Путіна - «Україна зриває переговори». Вже зараз можна сказати, що ця гра йому знову не вдасться. Між іншим, цей посил головний у Путіна і для міжнародної аудиторії. І тут теж в це ніхто не вірить. Тому він знову натякнув на ядерний удар, згадавши, що Орєшнік ще не приміняли по/справдньому.
5. Але повернімося до цільових аудиторій. Задача Путіна на цьому етапі дещо простіша: по-перше, закрити (частково) рот ура-патріотам. І цю задачу, він вважає, що зможе повністю виконати восени, коли після виборів закриє інтернет. Спойлер: буде дуже складно, якщо Дуров справді включиться в цю гру. А поки він втрачає час.
Щодо пасивної більшості, то він іі вважає несубʼєктною. І, частково, має рацію. Наша проблема, що ми апелюємо до малоскбʼєктноі більшості, яка не має лідера та ідеї. Простіше кажучи, ми не готуємо революції. Так само, як іі не готує Захід. При цьому є лише сподівання на еліти, які поки просто бояться.
6. Розширення географії ударів та поява перебоїв з паливом в великій кількості регіонів РФ, яка є цілком реальною в жовтні-грудні 2026 року, безумовно збільшить кількість незадоволених. Але відсутність лідера, ідеї та брак зрадників серед силовиків, перетворить Росію на Іран, а не призведе до майданів.
7. Революції потрібно готувати. Наведу класичний приклад: в 20-х роках Союз вирішив інкорпорувати компартію Китаю до Гоміньдану, щоб потім отримати КНР. Це просто приклад, якщо що.
Автор каже "Все було зроблено правильно.". Але для кого правильно? Це ж не ігра у покер в кругу друзів. Правильно зробив для себе і для тих, кому війна вигідна, а таких на жаль більше, ніж хотілося б.
Я сам не люблю Зебіла але витрачати токени на такі ШІ-малюнки з такого нікчемного як для українців приводу реально може тільки лахтинська шиза.
Але конкретно цей лист і правда був не для ***** тому що ***** ніяких переговорів поки що не хоче, а от спровокувати старого ображеного мудака на пряму відмову як доказ його недоговороздатності - Зєля таки зміг. При всій нелюбові я це визнаю.
Нещодавня поява у публічному просторі «відкритого листа» Володимира Зеленського до Владіміра Путіна викликала прогнозовану хвилю захвату серед вітчизняних ура-патріотичних блогерів. Інформаційне поле миттєво заповнилося комплаєнсом про «потужний удар», «погрозу диктатору» та «демонстрацію сили».
Проте, якщо відкинути емоційне лушпиння і прочитати цей документ тверезо, стає очевидно: перед нами не акт високої дипломатії чи військової стратегії. Це класичний зразок кризового піару, який не лише демонструє відірваність Банкової від реальності, а й підсвічує небезпечні ментальні трансформації всередині самої української влади.
" Путін все одно цей лист не зрозуміє ... Але у зовнішній політиці президент Зеленський добре виконує свої завдання ... Все було зроблено правильно."
Якби я працював якимось керівником в ЗЕ-ОПі , то неодмінно видав би пану "громадському активісту" з каси ОПи жменю шекелів ... ЗАСЛУЖИВ . А потім взяв би пана працювати на УРЯшМарафон!
А на мою суб'єктивну думку справжня мета цього Царського листа до Путла Поганого така сама , як у інших публічних дій, що робить ЦАР останні роки - «The Show Must Go On» !