Лист адресований не Путіну

Негативні коментарі від української авдиторії можна звести до кількох основних.

• 1. Путін все одно цей лист не зрозуміє.

Пояснюю: цей лист адресований не Путіну, тому його сприйняття неважливе.

• 2. Путін образиться, розізлиться й помститься.

Оцей наратив, що Путін нападе, застарів вже на багато років. Росія нині атакує Україну всіма можливими засобами, які має. Звичайно, росіяни би хотіли завдавати більше болю і шкоди Україні, але в них нема чим. Це максимум їхніх можливостей. І те, що вони не стирають в нуль Київ, Дніпро чи Одесу, як роблять це з Костянтинівкою, є лише наслідком їхніх обмежених можливостей. У тезу російської пропаганди, що "ми ще не починали, а ось як прокинемося, як почнемо, то буде Київ за три дні" не вірять навіть росіяни, тож дивно, що вірить дехто з українців.

• 3. Краще би Зеленський щось хороше робив у внутрішній політиці.

Я згоден: внутрішня політика Зеленського жахлива як в державному управлінні, так і в економіці; як в реформах справедливості і правосуддя, так і в тому, що пов'язано з корупцією. Але у зовнішній політиці президент Зеленський добре виконує свої завдання.

• 4. Цей текст не подобається українській авдиторії, особливо певні місця, наприклад, урівнювання українських та російських жертв.

Так, цей текст не подобається українській авдиторії, і мені також цей пасаж не подобається. Але ні я, ні ви не є цільовою авдиторією тексту. Він написаний для двох інших авдиторій, однією з яких є росіяни. Тут доречно процитувати Дейла Карнеґі, який, пояснюючи основи комунікацій, казав: "Особисто я люблю полуницю з вершками, але чомусь риба надає перевагу хробакам. Ось чому, коли я йду ловити рибу, я думаю не про те, що люблю я, а про те, що любить риба".

Підсумок: фантастичні українські кінетичні операції були підтримані якісним текстом, спрямованим на важливі цільові авдиторії. Все було зроблено правильно.