Про які контратаки та наступи говорить Сирський?

Продовжую свої думки, на які мене надихнули текст Дмитра Підмогильного та відеоінтерв’ю Головнокомандувача ЗСУ Сирського на "Мілітарному".

Отже, почнемо. На 2-й хвилині Головком Сирський говорить, що ми ведемо активну оборону, проводимо контратакувальні дії, де це необхідно, та наступальні дії, де це можливо. І у мене відразу виникає питання: чи були створені умови для контратаки чи переходу в наступ?

Щоб знайти відповідь на це питання, спершу звернемося до "Ньютона чи Ейнштейна" у військовій справі, а саме — до Сунь-Цзи та його трактату "Мистецтво війни". У 4-му розділі він пише: "Непереможність криється в собі самому; можливість перемогти криється у противнику. Тому той, хто добре бореться, може зробити себе непереможним, але не може змусити противника дати себе перемогти".

Тобто контратака починається тоді, коли ворог під час свого наступу не досяг успіху, припустився помилки, почав виснажуватися та втратив порядок у своїх лавах.

Звернімося також до Карла фон Клаузевіца та його праці "Про війну", де він зазначає: небезпечно контратакувати за відсутності навіть локальної переваги чи у стані дезорганізації, коли стратегічна мета цього не виправдовує. Його головне правило: ніколи не переходити до наступу, якщо оборонна позиція все ще забезпечує вам єдиний шанс на виживання.

І наостанок, що пише БССВ (Бойовий статут Сухопутних військ): для контратаки необхідно створити три обов’язкові умови:

• противник повинен бути зупинений і передчасно ввести свої резерви;
• ми повинні частково або повністю порушити його управління;
• ми повинні мати достатньо сил та засобів.

Враховуючи сьогодення, я б ще додав: "маленьке небо" повинно бути за нами.

То про які контратаки чи наступи говорить Головком? Чи маємо ми ту кількість піхоти, щоб щось контратакувати? Знаючи стан справ у війську, я певен, що ні, не маємо. А навіть якби й мали — невже був би сенс у цих контратаках, тим паче в сьогоднішніх реаліях прозорості поля бою?

Вважаю за доцільніше робити ставку саме на роботизовану складову та максимально завдавати ударів по інфраструктурі противника, його логістичних хабах, маршрутах логістичного забезпечення та висування. На базі однієї з бригад варто провести експеримент із реорганізації чинних штатів до структури, яка дасть нам перевагу в сучасній війні. Так, будуть помилки й глухі кути, але це краще, ніж просто стирати свою піхоту, при цьому із серйозним обличчям розповідаючи про якусь "асиметрію дій".