Контракти ЗСУ: довіра – це теж зброя

Часто питають, чому немає черги з охочих підписувати контракти. І проблема не лише в ризиках війни чи втомі суспільства. Є ще питання довіри до держави.

Ті відстрочки, які зараз обіцяє Міністерство оборони, не мають належного законодавчого врегулювання. Мобілізація регулюється законом, а такого механізму, як "відстрочка після контракту", в чинному законодавстві немає. Для цього необхідно вносити зміни до закону.

Натомість складається дивна ситуація. Міністерство оборони запускає нову контрактну модель, не забезпечивши її законодавчої основи, а потім фактично перекладає відповідальність на Верховну Раду, яка буде змушена постфактум легалізовувати ці обіцянки.

Але так державна політика не працює.

Станом на сьогодні жодних законопроєктів від Міністерства оборони щодо відповідних змін немає ні у Верховній Раді, ні в профільному комітеті.

Люди готові брати на себе зобов'язання. Але вони хочуть розуміти, що й держава виконує свої. А коли пропонують підписати контракт, спираючись на норми, яких ще не існує, це не додає мотивації. Це лише породжує недовіру.

Довіра — це теж зброя. І вона не працює на одних обіцянках.