Чи брехав Лукашенко про зустріч із "представниками Зеленського"?

Кілька важливих тез

1. Контакти між Мінськом і Києвом були і є. Прямі. Інакше без них було б неможливо:

• а) повернення громадян України через перехід у Брестській області (на Волинь). Йдеться про людей, які опинилися в РФ, часто без документів. Для того щоб вони потрапили в Білорусь, спокійно дочекалися видачі документа на повернення (від посольства України), поїхали на формально закритий пункт пропуску і повернулися додому — необхідні робочі контакти. І йдеться не про десятки й навіть не про сотні людей на рік.

• б) Обміни, які проходять через Гомельську область. Тут теж контакти. І кейс із вивезенням політичних в'язнів із Білорусі в Україну свідчить про прямі контакти, а не через Москву. Але тут уже парафія спецслужб.

• в) Факт того, що після атаки на автобус із дітьми в Брянській області Лубінець одразу "зв'язався з Мінськом", свідчить про наявність робочого каналу.

• г) Раджу подивитися розслідування Ткача "Волонтер на Ламборгіні". Там є дуже цікавий пасаж щодо поїздок до Білорусі.

• д) Зрештою, робота посольства — це теж канал комунікації.

Це лише те, про що можна говорити публічно (тобто існують публічні факти чи процеси, які неможливі без контактів).

Таким чином, зустріч цілком могла відбутися. І говорили не лише про ретранслятори — гадаю, це очевидно. Тепер кілька слів про це "не лише". Питання лише в тому, на якому рівні — тобто який статус мала персона, яка представляла Зеленського.

2. Україна свідомо піднімає ставки в діалозі з Білоруссю. Що логічно, враховуючи:

• а) Американський переговорний трек і те, як Польща, піднімаючи ставки, почала вплітати свої інтереси і фактично створила свій трек (нагадаю, що результати — це припинення міграційної кризи, стабілізація кордону, повернення (обмін) А. Почобута та ще кількох важливих для Польщі людей). Поляки просто зрозуміли: якщо домовлятимуться "через їхні голови", не факт, що сторони переговорів згадають про претензії Варшави.

• б) Крім польського треку, можливе виникнення Литовського (тут "підготовчу роботу" Вільнюс провів аж до наполегливого прохання до Тихановської переїхати в іншу країну). І навіть французького, враховуючи дзвінок Макрона та можливий (тут теж зі слів Лукашенка) приїзд посланця.

• в) Переговорний трек про завершення війни. Той самий план, який спочатку складався з 28 пунктів, а сьогодні — з 20. За фактом — американський. Згадаймо, що там є пункт про 100 млрд доларів російських активів, які будуть інвестовані у відновлення під управлінням США. Згадаймо і п. 27 з початкового плану (або 19, якщо не помиляюся, з теперішнього), що важливу роль у відновленні та контролі за дотриманням домовленостей відіграватиме "Рада Миру" Трампа. А Білорусь... серед засновників цієї Ради. І якщо нічого не робити, то після підписання таких угод Лукашенко отримує доступ на український ринок не як соагресор (із компенсацією збитків), а як "миротворець", член трампівської "Ради Миру".

• г) Враховуючи калійну угоду з Білоруссю, США вже починають обережно тиснути в питаннях транзиту білоруських товарів. До вересня-жовтня, коли укладаються контракти на наступний рік, тиск може посилитися кратно.

На цьому тлі знову згадуємо польський механізм. Нагадаю, він включав заяви про військову загрозу, загальну радикалізацію риторики, ультиматуми й навіть перекриття кордону.

Український трек розпочався восени — саме в момент появи "мирного плану" зі згаданою Радою Миру. Можливо, збіг. Але далі події розвиваються за "польським конспектом". Можлива мета — винесення в окремий трек комплексу претензій Києва до офіційного Мінська. Щоб у протилежному випадку вони не залишилися "за дужками".

Сюди ж додаємо фактор моменту: є США, є ЄС. Є навіть КНР — Пекіну набридла "гра Мінська у війнушку з сусідами". Зверніть увагу — миролюбні заяви з уст Лукашенка посипалися саме в момент прильоту до Білорусі заступника голови КНР. Є й страх Лукашенка перед втратою влади чи неконтрольованим транзитом (а до транзиту в Білорусі готуються серйозно — нормативна база ухвалена, зараз дошліфовується).

Одним словом, вдалий момент. У цей момент Київ починає тиснути. При цьому ні в Києві, ні в Мінську бажання воювати немає. Натомість у Москві є бажання зробити Лукашенка ще токсичнішим. Включно з новим витком конфліктів із сусідами. А на українському напрямку — до збройних зіткнень.

Ситуація "на тоненького". Але вона може дати багато. Тому, якщо повертатися до слів Лукашенка про "посланців Зеленського" — вони цілком могли бути. І це цілком могли бути серйозні люди. Де обговорювані питання явно виходили за межі відключення від електроживлення кількох вишок МТС-Білорусь, побудованих біля кордону.

Оригінал