Кластер довіри. Чому незворотність реформ неможлива без суспільства
Україна відкрила переговори за Кластером 1 "Основи" — ключовим напрямом на шляху до членства в Європейському Союзі.
Це рішення є визнанням прогресу, досягнутого Україною у проведенні реформ, і водночас знаменує перехід до переговорного етапу, на якому визначальне значення матимуть їхня практична імплементація, сталість та незворотність. Саме тут зосереджені питання верховенства права, незалежності судів, боротьби з корупцією та захисту прав людини.
По суті, це кластер довіри. Довіри до того, що закон однаково працює для всіх, що суд здатний ухвалювати незалежні рішення, а державні інституції — діяти відповідно до закону та бути підзвітними громадянам.
У процесі розширення ЄС цей кластер має особливий статус: він відкривається першим і закривається останнім, а прогрес у цих сферах визначає темп усього переговорного процесу. Саме тому Європейський Союз оцінює тут не лише законодавчі зміни чи створення нових інституцій, а насамперед - реальну практику їхнього застосування та стійкість досягнутих результатів.
Незворотність — найскладніший критерій у цьому процесі. Адже йдеться не лише про те, щоб ухвалити правильні рішення, а й також про те, щоб вони продовжували працювати незалежно від політичних циклів, змін урядів чи обставин.
З часу Революції Гідності Україна пройшла довгий шлях у зміцненні верховенства права. Було створено нову антикорупційну інфраструктуру, оновлено систему суддівського врядування, розпочато цифрову трансформацію правосуддя, впроваджено десятки законодавчих змін, спрямованих на посилення незалежності інституцій та захист прав людини. Все це — результат кропіткої роботи державних інституцій, громадянського суспільства та міжнародних партнерів. Ця робота попри війну триває й донині. У цьому проявляється послідовність обраного Україною європейського курсу. Але незворотність реформ неможлива без суспільного виміру.
Українське суспільство давно не потребує пояснення, чому важливими є справедливість, гідність, рівність перед законом чи підзвітність влади. Саме навколо цих цінностей значною мірою формувався суспільний запит після Революції Гідності. Події останніх років показали, що навіть в умовах війни громадяни готові захищати їх, коли бачать, що вони опиняються під загрозою.
Але між цінністю та механізмом її забезпечення часто залишається розрив. Ми добре розуміємо, чому справедливість важлива. Значно рідше замислюємося над тим, чому для неї, наприклад, необхідний незалежний суд. Ми підтримуємо принцип підзвітності влади, але не завжди пов'язуємо його з незалежністю антикорупційних інституцій. Ми очікуємо рівності перед законом, але рідше думаємо про те, які саме реформи роблять її можливою.
Саме тому питання не в тому, чи поділяємо ми цінності верховенства права. А у тому, чи бачимо зв’язок між цими цінностями та конкретними реформами, які покликані їх забезпечувати.
Утім, саме розуміння цього зв’язку є однією з ключових передумов сталості реформ. Бо зміни закріплюються не тоді, коли їх ухвалюють, а коли суспільство починає сприймати їх як норму і вимагати їхнього збереження.
Коли громадяни розуміють, що незалежний суд є насамперед гарантією їхніх прав і справедливого розгляду справ, вони починають сприймати його як норму і закономірно очікувати цього від держави. Коли це очікування не виправдовується — помічають, реагують, вимагають змін. Реформа, яку суспільство вважає власним інтересом, значно стійкіша до політичних циклів і змін урядів, ніж та, за якою воно лише спостерігає. Так суспільний запит перетворює реформу з політичного рішення на суспільну норму. Саме в цьому і полягає її незворотність.
Верховенство права у повсякденному житті
Саме тут верховенство права виходить за межі переговорних документів і стає частиною повсякденного досвіду людини у взаємодії з державою.
Незалежність суддів — це не привілей суддівської спільноти і не технічна вимога Брюсселя. Це гарантія того, що коли людина опиниться в суді, її справу розглядатиме суддя, який ухвалює рішення виключно на основі закону та фактів справи — незалежно від того, хто стоїть по інший бік.
Виконання судового рішення — це не бюрократична процедура. Це невід'ємна частина права на справедливий суд. Адже рішення, яке залишається лише на папері, не відновлює порушене право і не створює справедливості. Захист викривача — це не абстрактна антикорупційна норма. Це відповідь на дуже практичне запитання: чи можу я повідомити про порушення і бути впевненим, що держава захистить мене. Цифровізація правосуддя — це не ІТ-проєкт, а можливість отримати доступ до правосуддя швидше, простіше та без зайвої бюрократії.
За кожною з цих речей стоять реформи. За кожною реформою — зобов'язання в межах Дорожньої карти з питань верховенства права та переговорного процесу з ЄС. Але успішність цих змін визначається не кількістю ухвалених документів — а тим, чи відчувають люди їхній результат у власному житті. Саме з цього усвідомлення народилася ідея першої серії соціальних роликів про складові верховенства права — ініціативи Проєкту ЄС "Право-Justice".
Їхня мета проста — показати через знайомі життєві ситуації, що незалежний суд, виконання судових рішень, право на захист чи боротьба з корупцією — це не абстрактні реформи, а речі, які безпосередньо впливають на життя кожної людини.
Відкриття Кластера 1 — це важливий етап на шляху України до членства в ЄС. Але його успіх визначатиметься не лише якістю законів чи навіть спроможністю інституцій. Він визначатиметься тим, чи стануть незалежний суд, виконане судове рішення, підзвітність влади та захист прав людини не лише частиною державної політики, а й усвідомленим суспільним очікуванням.
Власне тому просвітництво громадян не є другорядною складовою реформ. Воно допомагає перетворити реформи з набору інституційних змін на суспільну норму.
Саме це і є ключовим випробуванням Кластера 1 - не лише створити інституції, а зробити так, щоб суспільство більше не погоджувалося на їх ослаблення. Бо, зрештою реформи ухвалюють інституції, а незворотними їх робить суспільство.
Перша серія роликів доступна на YouTube-каналі Проєкту ЄС "Право-Justice".
