ОПК як основа відбудови: головні висновки URC 2026

Понад 160 підписаних угод на суму більше 12 мільярдів євро, перший транш кредиту від ЄС на 3,2 мільярда та масштабні пакети підтримки для децентралізації нашої понівеченої енергосистеми. Такі фінансові підсумки принесла Ukraine Recovery Conference (URC 2026), що завершилася у польському Гданську. І де мені випала честь побувати.

Проте якщо зазирнути вглиб кулуарних дискусій, головною новиною форуму став не просто обсяг залучених коштів. Стався фундаментальний зсув у філософії наших західних партнерів. Концепція «відбудови після війни» остаточно померла. Захід переходить до стратегічного реалізму.

Відновлення вже зараз, а не “після війни”

Попередні конференції з відновлення тривалий час спиралися на приблизно такий сценарій: ми збираємо плани, підписуємо угоди, а масштабні роботи почнемо умовного “дня після перемоги”. Гданськ зафіксував кінець цієї епохи. Філософія допомоги трансформувалася: Україну необхідно піднімати на ноги негайно, збільшуючи її внутрішню стійкість без прив'язки до дати завершення бойових дій.

Філософія, яка чітко звучала у виступах іноземних лідерів, полягає в тому, що відновлення має відбуватися безпосередньо зараз - через нарощування наших власних спроможностей. 

Гаряча чи холодна фаза війни з росіянами може бути довготривалою, і її тривалість не залежить виключно від України. Від нас залежить інше - здатність наростити такі внутрішні можливості та силу, щоб наочно продемонструвати Кремлю: за будь-яких умов, як би довго цей марафон не тривав, вони своїх стратегічних цілей не досягнуть. Потрібно фокусуватися на тому, щоб Україна міцно ставала на ноги і давала собі раду сама.

Саме в межах цього прагматичного підходу на конференції вперше на повний голос прозвучало питання безпеки та оборони. Світові гравці зрозуміли, що жодна відбудована школа, завод чи логістичний вузол не мають сенсу, якщо вони не будуть захищені засобами ППО та потужним внутрішнім ОПК.

Три оборонних тренди URC 2026

Аналізуючи закриті панельні дискусії та зустрічі з іноземним бізнесом, можна виділити три ключові тренди, які визначатимуть оборонне майбутнє України:

1. Глибока інтеграція українського ОПК у західні ланцюжки. На Заході припинили говорити про Україну виключно як про споживачів готового озброєння. Новий тренд - створення спільних підприємств, локалізація виробництва та пряма інтеграція українських заводів у європейські та американські оборонні кластери. Йдеться про довгострокові контракти, які дозволять нам самостійно нарощувати випуск боєприпасів, дронів та важкої техніки всередині країни.

2. Вихід на ринок світових оборонних гігантів. Показником цього зсуву став прямий інтерес до Гданська з боку лідерів глобального ринку зброї. На полях конференції працювали представники американських корпорацій із топ-10 світового оборонного сектору, зокрема Northrop Grumman та Boeing. Великий західний бізнес бачить у нас не лише зону ризику, а й довгостроковий майданчик для технологічного партнерства та спільного виробництва.

3. Реінтеграція ветеранів як частина оборонної стратегії. Сучасний ОПК - це битва технологій, яка потребує тисяч висококваліфікованих кадрів із реальним бойовим досвідом. Важливим прецедентом у Гданську стало підписання Меморандуму між Міністерством у справах ветеранів України та авіаційним гігантом Boeing. Корпорація бере на себе зобов'язання підтримувати реінтеграцію українських ветеранів та ветеранок, залучаючи їх до роботи у своїх проектах в Україні. Це чіткий сигнал усьому міжнародному бізнесу: людський капітал є невіддільною частиною національної безпеки.

Прагматичний бізнес замість «соціальних дотацій»

Паралельно змінюється і модель фінансування. Період, коли допомога базувалася на урядових грантах та безповоротних «соціальних внесках», вичерпує себе. Світ робить ставку на приватний капітал та публічно-приватне партнерство (РРР).

Польща, як господар заходу, відкрито заявила про амбіцію стати головним логістичним, фінансовим та оборонним хабом для відбудови України. Польські фірми та банківський сектор готуються виступати страховими модераторами та радниками для великого іноземного бізнесу. Чому приватний сектор? Бо бізнес має значно гнучкіші інструменти для страхування воєнних ризиків. Це дозволяє заводити гроші та будувати об'єкти навіть в умовах активних бойових дій.

Локалізація оборонних виробництв та термінове посилення енергетичної стійкості (на яку у Гданську підписали угод на 550 мільйонів євро) - це питання нашого виживання. Іншого шляху в умовах затяжної війни просто немає.

Але тут криється головний виклик для України.

Залучення мільярдних приватних інвестицій та світових гігантів на кшталт Northrop Grumman вимагає від української влади дзеркальної відповідальності. Тотальна прозорість використання коштів, абсолютно зрозумілі та прогнозовані правила гри для іноземних інвесторів, реформа корпоративного управління та жорсткі, антикорупційні запобіжники.

Якщо ми не забезпечимо цей контроль всередині країни, підписані в Гданську меморандуми так і залишаться на папері. Міжнародний бізнес готовий ризикувати грошима через російські ракети, але він не ризикуватиме ними через українську корупцію. М'яч на нашому боці.

Андрій Ординович

старший радник з партнерств Незалежної антикорупційної комісії (НАКО), директор з питань стратегічної підтримки фонду «Вільна Україна» (Ukrainian Freedom Fund)