Лідерство божевільних
Ми переживаємо саме цей період сучасної історії і тенденція лише висхідна. Цифровий світ соцмереж посилив вплив на емоції людей. Далеко не завжди чесними засобами. Логіка програє емоціям з розгромним рахунком і все менше бере участі у прийнятті рішень чи навіть формуванні світогляду. Відповідно, і владу беруть ті, хто не тільки зловив і використав цю хвилю емоцій, а й відповідає ним.
І це не лише про Україну і Зеленського. Є США з Трампом, і до речі навряд чи демократи будуть спроможні виставити на противагу когось поміркованого, а не крайньо лівого кандидата. Маятник перейшов на радикальні позначки. Є також Польща з Навроцьким, де відсоток непояснюваного логікою антиукраїнського божевілля стає непристойно великим. До речі, російське тотальне божевілля, очолюване путіним, починалось теж з боротьби з українською самоідентичністю.
Є також побоювання про можливу перемогу чи то пак сильний вплив у парламентах радикалів у Франції, Німеччині та Великій Британії. Словаччину з Фіцо ви теж бачите, Болгарію з новим прем’єром теж. Румунія дивом проскочила між краплями, а Угорщина вийшла з цього періоду лише тому, що він там тривав дуже давно і набрид.
Цей текст я пишу для тих, хто вміє думати і аналізувати, для вас. Отже, діагноз є. Як лікувати і як пережити та перемогти лідерство божевільних?
Рецепт перший - достукатись. Перейти в комунікаціях від логіки до емоцій. Проти лому немає прийому і це вже очевидно, але пряме, лобове протистояння не допоможе. Воно лише підсилює відчуття правоти субʼєкта, загіпнотизованого закладеними емоціями.
Рецепт другий - перевербувати. Чи швидше перепрограмувати. Ви не доведете аргументами затятій людині, що вона загрожує своїми рішеннями і собі, і оточуючим. Вам треба поставити такий градус емоційного переконання, щоб шансів на інше рішення у співрозмовника не залишилося. І я точно пишу не про гучність голосу чи образи. Я про силу емоційних образів. Які емоції найвпливовіші? Ну, спитайте у ШІ.
Та якщо ми не хочемо, щоб лідерство божевільних у підсумку призвело світової катастрофи, треба починати вже зараз. Ні, вчора.
КОМУ: Народному депутату України Володимиру Ар'єву (та депутатському корпусу ВРУ)
ВІД: Аналітична група «Інституційна раціональність»
ТЕМА: Ризики політичної регресії та психотерапевтичні методи інституційної розрядки в умовах глобальної кризи
1. Актуалізація: Глобальний контекст та природа «тріщин»
******** світ переживає транзит правових та безпекових моделей. Траєкторія, за якої раціональний наратив верховенства права домінував над силою, тимчасово слабшає. Навіть традиційні центри ліберальної демократії (зокрема США) змушені адаптувати мову жорсткого прагматизму, згортаючи фінансування інститутів «м'якої сили» (soft power) через Держдеп на користь консервативної маскулінності.
Проте криза західної раціональності запускає небезпечний внутрішній процес у країнах із несформованими інститутами. Тріщини в міжнародній правовій системі оголюють архаїчні, витіснені пласти колективного підсвідомого. Через ці тріщини в політичний дискурс просочуються «конденсаційні символи» - ірраціональні образи, фантоми історичної пам'яті (на кшталт ревізіоністських суперечок про поп-культуру, Львів чи Вільно). Коли свідомість капітулює перед цими образами, політика перетворюється на клінічний невроз одержимості.
Для Заходу ця криза є наслідком тривалого процесу розмивання Его (де ХХ століття з його шизофренічним розщепленням послабило раціональну структуру свідомості). Для України ж небезпека полягає в іншому: ми в цій системі раціонального права та інституційної зрілості ніколи й не були. Замість дорослої держави ми мали коливання між двома формами девіації:
Олігархічно-феодальний патерн (модель П. Порошенка з царськими замашками патріархального контролю «Армія. Мова. Віра»).
Божевільна гіперкомпенсація та мегаломанія (модель В. Зеленського з медійною сфокусованістю на «потужності», «мільярдах дерев» та «мільйонах ракет» як намагання приховати інституційну слабкість).
У цьому контексті заклики народних обранців орієнтуватися на «силу емоцій» та «лідерство божевільних» є закликом до чистої регресії - відкату до нашої хронічної недорозвиненості, відсталості та «отаманщини». Криза на Заході стає для українських вождів та акторів виправданням власної небажання дорослішати.
2. Політико-психотерапевтична мапа інструментів
Мова, як зазначав Жак Лакан, структурована як підсвідоме. Політична мова ******** України - це мова травмованого, емоційного підсвідомого. Наше завдання - реструктурувати її, перевівши в регістр Свідомості (Его), де панує верховенство права та процедура.
******* психотерапія розробила вичерпний інструментарій для подолання неврозів одержимості символами. Ці методи мають бути імпортовані в державне управління та політичний аналіз:
А. Его-терапія (Посилення раціональності інститутів)
Суть методу: Зміцнення Его для контролю над імпульсивними поривами Воно (Ід).
Політична проєкція: Повне вилучення емоційних темників та медійних маніпуляцій із процесу прийняття рішень. Повернення до нудної, регламентованої мови бюджетів, стратегій та критеріїв копенгагенського членства в ЄС. Замість емоційного «биття горщиків» у Твіттері - правові апеляції до Статті 2(4) Статуту ООН, Гельсінських угод 1975 року та інституцій Брюсселя як арбітра.
Б. Гештальт-терапія (Вихід за межі патерна символу)
Суть методу: Усвідомлення «тут і тепер», закриття незавершених гештальтів, які змушують людину ходити по колу.
Політична проєкція: Усвідомлення ******** реальності 2026 року, де кордони визнані й делімітовані. Деконструкція історичних фантомів (і наших, і польських) через демонстрацію їхньої неактуальності для виживання держав у реальному часі. Перехід від реактивного реагування на чужі образи до проактивного формування власного правового порядку денного.
В. Гіпнотерапія та рефреймінг (Переформатування прихованих сил)
Суть методу: Робота з ресурсами підсвідомого, зміна контексту сприйняття (рефреймінг) для звільнення раціонального Я.
Політична проєкція: Рефреймінг історичних та економічних суперечок із сусідами. Замість сприйняття їх як «загрози» чи «ножа в спину» - переведення їх у категорію природної, дорослої конкуренції всередині єдиного правового поля ЄС, яка вирішується в судах та арбітражах, а не на мітингах.
Г. Парадоксальне предписання симптому (Зведення до рутини)
Суть методу: Свідоме доведення нав'язливої дії до максимуму, перетворення її на обов'язкову нудну рутину, через що вона втрачає свій емоційний заряд і відпадає.
Політична проєкція: Замість табуювання чи героїзації суперечливих історичних тем (наприклад, Волинської трагедії чи ексгумацій) - передача їх на рівень виключно сухих, щоденних спільних комісій істориків та технічних експертів. Коли «конденсаційний символ» обкладається сотнями томів бюрократичних регламентів, він втрачає здатність підривати рейтинги та провокувати реакційні сили.
3. Історичний прецедент як застереження
Наполегливо пропонуємо народним депутатам вивчити досвід 100-річної давнини. У 1918-1919 роках УНР та Директорія мали колосальні фінансові ресурси (зокрема надруковану валюту та авуари в банках Німеччини). Проте німецькі банкіри та чиновники заблокували ці кошти, оскільки не змогли зрозуміти, хто є легітимним суб'єктом права. Замість раціональних чиновників вони побачили «отаманів-феодалів», які керувалися емоціями, амбіціями та чубилися за право підпису. Держава загинула через інституційну незрілість еліт.
Сьогодні, коли українські політики відмовляються від орденів союзників чи підіймають рейтинги іноземним популістам (на кшталт PiS у Польщі) своїми неадекватними випадами, вони діють як отамани Директорії.
4. Висновки та рекомендації (Стратегічне завдання депутата)
Пане Володимире, Ваше завдання як законодавця - не легітимізувати політичний регресійний психоз і не оспівувати «силу емоцій». Ваше завдання - трансформувати психотерапевтичний досвід людства в інституційну архітектуру держави.
Припинити обслуговування вождістських сект. Партії в Україні мають перестати бути персональними фан-клубами лідерів (як Порошенка, так і Зеленського). Необхідно готувати законодавче поле для повернення до реального політичного процесу, виборів та формування ідеологічних, інституційних партій.
Перехід від Вождів до Державної Машини. Енергія суспільства має бути сфокусована не на маніакальній вірі в «Ртівника/Героя», а на налагодженні роботи розподіленої по інституціях державної машини. Влада має стати нудною, але безперебійною функцією.
Мовна деокупація підсвідомого. Єдина мова, яка гарантує Україні виживання та інтеграцію в західний світ - це мова Верховенства Права. Будь-які спроби грати на полі емоцій призведуть до того, що нас знову виставлять за двері цивілізованого світу як ірраціональних «дикунів».
Резюме: Де було колективне емоційне «Воно» (дитячі образи, мегаломанія, страхи), має постати інституційне «Я» (Закон, Процедура, Раціональність). Просимо Вас керуватися цим принципом у Вашій публічній та законотворчій діяльності.