Бронежилети на півмільярда. Сумнівний тендер для сумнівної кампанії.

Здавалося б, що після постійних скандалів на оборонних закупівлях, калейдоскопічних змін  міністрів оборони, перманентного реформування органів, що цими закупівлями займаються - так от, здавалося б, що після всього цього рівень «корупції на крові» вдалося хоч трохи прикрутити. 

Але, ні. Життя не втомлюється підкидати все нові і нові кейси.
 Зараз у публічному просторі спливла історія про одну, мʼяко кажучи, дивну закупівлю. І знову історія вражає своїм цинізмом, бо йдеться  про  засоби індивідуального захисту - шоломи та бронежилети. 

От є така ТОВ «Лідер-НТЗ». Ця «товка» за дуже короткий час пройшла шлях від маловідомої контори, що займалася   орендованою нерухомістю, мала в штаті 2 працівника і збитки у звітності  - до виконавця багатомільйонних оборонних контрактів.

Бо у листопаді 2025 року компанія змінила власників (про нових нічого не відомо у відкритих джерелах), назву та профіль діяльності. І протягом наступних місяців отримала через Агенцію оборонних закупівель три державні контракти на загальну суму близько 478 мільйонів гривень.

І тут виникає низка запитань. Насамперед: чи мала компанія підтверджений досвід роботи саме у сфері виробництва або постачання засобів індивідуального захисту? Чи були належним чином перевірені її виробничі потужності? Чи здатна вона забезпечити необхідну якість продукції та виконання контрактів у визначені строки?

Зрозуміло, що за такий короткий час організувати виробничі потужності «з нуля» не реально. То що робить «Лідер-НТЗ»? Укладає договір з іншою «товкою», яка займалася виробництвом поліетиленової плівки (не бронежилетів, звісно, але хоч щось). І на підставі  цього договору, який Держаудитслужба вже назвала таким, що несе ризик недостовірності, кампанія отримує перший контракт, а потім ще два. 
Якщо такі факти підтвердяться, це може стати предметом не лише закупівельного аналізу, а й оцінки з боку контролюючих та податкових органів. Зокрема, у контексті можливих ознак удаваних правочинів, передбачених статтею 235 Цивільного кодексу України.

Не менш важливим є питання контролю якості продукції. Бронежилети та шоломи не належать до категорії товарів, де достатньо формальної перевірки документів. Ключове значення має саме здатність виробника забезпечити відповідність продукції встановленим стандартам та виконати замовлення у визначені строки. Тут одразу згадується «бронежилети Мідіча», закуплю яких вдалося зупинити лише через суспільний розголос. 

Але головна проблема навіть не в юридичних нюансах.

Коли бронежилет чи шолом купують у компанії, реальна спроможність якої виробляти якісний товар викликає запитання, ризикує не дише державний бюджет. Ризикує військовий, який потім одягне цей бронежилет на передовій. 

Тому саме громадський контроль і журналістські розслідування дозволяють своєчасно виявляти потенційні ризики та запобігати ситуаціям, коли багатомільйонні контракти отримують компанії, щодо яких залишаються обґрунтовані питання.

У випадку з «Лідер-НТЗ» таких питань наразі більше, ніж відповідей.