Знову про "злочини" ТЦК
Сьогодні я знову отримаю десятки запрошень на ефіри, запити на коментарі та інтервʼю. Журналісти, блогери, які місяцями першим питанням запитували мене про "злочини ТЦК", сьогодні запитуватимуть, як же так сталося, що цивільні нападають на військових? І хто за це відповідальний.
Я не піду на жодне таке інтервʼю. Я взагалі останній рік відмовляю всім журналістам, які бачать проблеми лише в порушенні прав ухилянтів і не бачать кілька мільйонів військовослужбовців і членів їх сімей - тих, хто на собі вивозить нам державу, часто непомітно і мовчки, хто не може перекричати натовп паразитів.
Так ось, про питання, хто відповідальний.
Однозначно уряд, військово-політичне керівництво, місцеве самоврядування, які вже стільки років не можуть знайти баланс між потребами економіки і потребами війська. Потрібен повний перегляд принципів бронювання, з якого має початися реформа мобілізації. Але для того, щоб реалізувати це, потрібна не лише політична воля, не лише команда потужних бюрократів, але й підтримка суспільства, а її нема. Не знаєте, чому?
Окреме місце в пеклі буде для тих політиків і посадовців, які хайпують на темі мобілізації. Ви всі їх знаєте, тут нема чого додати.
Але також хотілось би якоїсь саморефлексії від медіа, блогерів, інфлюенсерів. Чи не відчуваєте ви краплину власної відповідальності за перекіс інформаційного простору у бік інтересів людей, які не у війську? Чи розумієте ви, куди веде нагнітання ненависті до ТЦК, поліції, людей, які здійснюють мобілізаційні заходи, без яких ми дуже скоро побачимо ворога на порозі наших будинків? Так, навіть на Сихові.
І наостанок.
Дорогі військовослужбовці, я не уявляю, як вам важко і боляче бачити ці кадри. Вибачте. Цьому немає виправдання.
Я просто хочу, щоб ви знали, що людей, які вдячні вам за службу, які знають, яку ціну платите ви і ваші сімʼї за наше життя, - більше. Незрівнянно більше. І ми поруч.
https://www.facebook.com/groups/724521571982287/posts/1728580181576416/
ПРОШУ МАКСИМАЛЬНОГО РОЗГОЛОСУ
Мого батька - Хому Володимира Йосифовича, батька шістьох дітей, серед яких і я, - 13.06.2026 року було мобілізовано Шептицьким РТЦК та СП.
22.06.2026 року моя мама звернулася до поліції (Шевченківський райвідділ) із заявою про його зникнення
Також вона телефонувала на гарячу лінію частини у якій числився мій батько.
У відповідь родині повідомили, що він нібито перебуває на навчанні, живий і здоровий, а зв'язок відсутній через вилучення телефонів.
Після цього будь-який контакт із ним зник.
25.06.2026 року родина отримала повідомлення, що батько помер ще 14.06.2026 року.
Важливо: про смерть ми дізналися не від РТЦК, а від сторонніх осіб.
Якби родина не почала самостійні пошуки, невідомо, коли б ми взагалі отримали цю інформацію.
26.06.2026 року було вручено офіційне сповіщення, де причиною смерті вказано: «біологічна смерть».
У результаті майже 12 днів родина не знала, де перебуває тіло батька, і не мала можливості його забрати.
Під час звернення до моргу нам також підтвердили, що тіло тривалий час не було забране, і виникали питання, чому за ним ніхто не звертався.
27.06.2026 моя родина встановила, в якому морзі перебуває тіло, після чого негайно вирушила до цього моргу.
Першим, що запитав у нас судово-медичний експерт, який проводив розтин, було те, чи мав батько будь-які захворювання серця, оскільки за результатами судово-медичної експертизи ним було встановлено діагноз «гіпертрофічна кардіоміопатія».
Водночас батько протягом усього свого життя ніколи не скаржився на біль у серці, погане самопочуття, задишку, підвищений артеріальний тиск чи інші симптоми, характерні для цього захворювання.
Гіпертрофічна кардіоміопатія є захворюванням, яке, як правило, виявляється під час проведення електрокардіографії (ЕКГ) та ехокардіографії (ЕхоКГ). Саме тому виникає обґрунтоване питання: яким чином батько був визнаний придатним до військової служби військово-лікарською комісією, яку він проходив 17.02.2026 року, якщо зазначене захворювання мало бути виявлене під час обов'язкового медичного обстеження? У разі підтвердження такого діагнозу він мав бути непридатним або обмежено придатним до проходження військової служби.
27.06.2026 року, прибувши до моргу, ми були змушені самостійно разом із судово-медичним експертом діставати тіло батька з холодильної камери для його огляду, оскільки, за словами працівників, робочий день уже закінчився і більше нікого не було.
Під час огляду тіла ми виявили численні тілесні ушкодження, зокрема:
* значно стерті передні зуби;
* великі гематоми в ділянці печінки та селезінки;
* численні ушкодження та садна на кінцівках.
Усі ці ушкодження ми одразу почали фіксувати на відео. Побачене викликало у нас серйозні сумніви щодо офіційної версії смерті та змусило припустити наявність ознак насильницької смерті.
Після цього судово-медичний експерт також почав фотографувати тіло, пояснивши це тим, що робить фотофіксацію, «щоб потім до нього не було претензій». На наше прохання надати фотографії тіла до проведення розтину він відповів, що таких фотографій немає, оскільки це нібито не передбачено процедурою.
Також ми запитали судово-медичного експерта про точний час настання смерті, дату та час доставки тіла до моргу. У відповідь він сказав:
«Зараз це все не важливо!»
Вважаємо такі слова неприпустимими щодо родини загиблого, адже саме ці обставини є принципово важливими для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Після цього ми поїхали до Звягельського районного відділу поліції Житомирської області, щоб поспілкуватися зі слідчим, який відкрив кримінальне провадження ще 15.06.2026 року.
Проте протягом усього цього часу родина не була повідомлена ні про відкриття кримінального провадження, ні про загибель батька. Лише після офіційного повідомлення від РТЦК про смерть ми самостійно знайшли контакти слідчого та зв'язалися з ним.
На наше запитання, чому родину не повідомили про відкриття кримінального провадження та смерть батька, слідчий відповів:
«А я мав це робити? Це десь зазначено?»
Водночас у повідомленні №115 про смерть (загибель) військовослужбовця були зазначені всі контактні дані нашої матері, включаючи номер телефону.
Крім того, слідчий відмовився надати нам інформацію щодо ходу досудового розслідування та документи, необхідні для отримання статусу потерпілих. Також він пояснив, що має вихідний день і не зобов'язаний приїжджати до відділення поліції, повідомивши, що всі необхідні документи нам має надати чергова слідча.
Однак чергова слідча повідомила, що не має повноважень видавати такі документи, оскільки не є слідчою, яка здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Лише після широкого розголосу цієї ситуації у соціальних мережах нас запросили до районного відділу поліції, де дозволили зареєструвати заяви та частково ознайомитися з інформацією щодо кримінального провадження. Проте навіть після цього нам так і не надали всіх документів, необхідних для реалізації наших процесуальних прав.
Усі зазначені події у відділенні поліції тривали з 17:55 до 00:00.
На запитання родини про обставини смерті та події останніх днів служби відповідей фактично немає.
У відповідь звучить, що це "новостворена бригада", що "нічого зробити не можуть", радять лише скаржитися та оскаржувати.
Для нашої родини це не формальність. Це смерть батька 6 дітей, чоловіка
Тобі і зараз на все це насрати і якби не розслідування, що опублікував "Бабель", сиділа б тихенько та не відсвічувала.