Правове свавілля Зеленського є причною поширення випадків самосуду

Жахливий випадок коли військовослужбовці 155 бригади викрали та вбили двох цивільних лише за те, що вони образили їхнього командира бригади – це не “ексцес виконавця”, і не “погарячкували”. І це не випадковість.
Це прямий наслідок значно небезпечнішого процесу: процесу правового нігілізму, який, як іржа, поступово роз’їдає суспільство.
Зеленський оточив себе вірними псами, які по команді “Фас!” рвуть не того, хто винний – а того, на кого вкаже рух монаршої брови.
Конституція у країні офіційно “поставлена на паузу”.
Проти критиків режиму слухняне РНБО застосовує абсолютно протизаконні методи у вигляді “санкцій” – проти громадян України, Карл! Без суду, без адвокатів, без процедур – просто за бажанням псіханувшего Найвеличнішого Лідера.
Безпідставно кидають за грати детективів НАБУ, які розслідують їхні злочини.
Обшуки стали засобом залякування та “попередження”. Хапають редакторів видань за “незручні публікації”.
Відомим журналістам заборонять публікувати розслідування про космічні зловживання банди мародерів – до такого навіть януковіч не додумався.
У країні відбувається таке, про що раніше неможливо було навіть уявити.
Президента країни (!) практично на гарячому спіймали на колосальних розкраданнях – а воно робить морду ящиком і люто пресує тих, хто має нахабство називати справжнє ім’я “Вови з Династії”.
Розказати все це натхненним євромайданівцям у березні 2014 – подумали б, що ти хворенький на голову.
І попри очевидну, кричущу незаконність та несправедливість нашого сьогодення – за все це НІХТО не несе НІЯКОЇ відповідальності. Один скандал медійно перебивається іншим скандалом. Офігіваєш від одного зашквару – аж тут накривають все нові й нові.
Парадоксальний ефект: нові зашквари нівелюють лють від попередніх за рахунок нової порції люті. І так по колу.
Це як у математиці – “мінус на мінус дає плюс”. “Плюс” для авторитарної зе-влади.
Але масове – й безкарне - свавілля має наслідки: люди відчувають, що правосуддя немає, що правоохоронці стали правопохеронцями, що прокурори лише набивають собі кишені та відсуджують собі мега-пенсії.
Що система охорони законів та притягнення до відповідальності за їх порушення – працює геть не так, як треба.
Вона дуже ефективна лише для наближених до влади товстопиких “еліт” на чолі із протермінованим президентом, який відчайдушно чіпляється за владу.
А якщо все так, якщо ніхто не займається підтримкою захисту правопорядку у суспільстві – то виникає думка: “правосуддя треба брати у свої руки”.
Ну це ж просто логічно. І так вже було десятки разів в історії людства.
Призводило це до ще гірших наслідків – бо “вуличне правосуддя” - воно швидке, жорстоке та часто несправедливе. А ще може раптом повернутися проти самих “вігілантів”. Тому що засноване переважно на емоціях, не має формальних регламентацій, процедур, принципів та презумпції невинуватості. “Я відчуваю, що він винний - і тому ми його покараємо тут і зараз”.
Командир дав команду своїм підлеглим викрасти та вбити того, хто на думку командира є винним. І що найдивовижніше – бійці цю команду виконали.
Хто чітко усвідомлювали незаконність такого наказу.
Ось до чого призводить подавання суспільству поганого прикладу.
Ось якими можуть бути наслідки публічного підтирання Конституцією.
Ось який результат реалізації принципу “друзям – все, ворогам – закон”.
І щось мені підказує, що процес зневіри суспільства у офіційній системі правосуддя - ще покаже свої наслідки.
Одним з варіантів непередбачуваної реакції розчарованого суспільства може стати, наприклад, незаконне поводження з представниками влади.
Яке хтозна чим то може завершитися.
І тому цей небезпечний та вкрай вірусний процес – правовий нігілізм – треба негайно припиняти.
Бо буде гірше.
Одного дня витягли та вбили двух людей з хати - бо сильніші.
Другого дня витягли та вбили тих хто вчора витягав.
І це розпочалось з першого дня правління Осла. Закон перестав працювати.
Без арешту та швидкого військово - польового суду " гаранта" ситуацію не виправити.
Ми не повинні стати європейським Сомалі, хоча до того все йде. В країні не працює верховенство права. Вся правова система корумпована або недієздатна у більшості випадків. Люди не вірять поліції, слідчим органам, прокуратурі, судам тощо. Всі гілки влади, включно з президентом втрачають довіру.
Несправедливість стала синонімом життя в Україні. Концентрація влади в одних руках, посилена можливостями воєнного стану, призвела до ерозії системи. Те, що почало реформуватися після 2014, повернулося до попереднього стану. Звідси і неповага до закону та недовіра до його носіїв.
Ми вже не за крок від судів Лінча. Вони вже почались - напади на військових і акції відплати за напади є наслідком паралізованої правової системи і дуже серйозним попередженням. Далі буде тільки гірше, бо суспільний нерв оголений війною. Далі всі проти всіх. У кого міцніша глотка назвати себе правим, той і буде правий. Хто гучніше закричить що він є закон, той і діятиме на свій розсуд. Це рух до антицивілізації.
Без повної реконструкції правової системи ми приречені на внутрішній розпад. Це подарунок ворогу, який внаслідок внутрішніх процесів може забрати нас без війни, якщо використає руйнацію закону, який скелетом для кожної держави. Хтось сумнівається, що росія використає?
Саме тому я весь час кажу про рух до Європи, де повага до права є переважною, навіть якщо комусь закон не подобається. І де сам закон трактують в судах, а не так як кому заманулось. А забезпечує цю повагу якраз та правова система, що працює не на себе, не на керівників держави, а на закон і громадян. Україна поки далека від цього. Та щоб вижити має наблизитися.