Зневага до Конституції
"А в чому проблема, що Зеленський обирає і звільняє прем'єра всупереч Конституції? Президент фактично має свою більшість у парламенті, зрозуміло, що він приймає усі рішення. Чи вам треба, щоб це приховували і створювали видимість дотримання формальних процедур?"
Приблизно таке мені вчора написали декілька разів під постами про звільнення Юлії Свириденко з посади глави уряду.
Отже, ось в чому проблема.
Гарант Конституції не лише ігнорує і передбачені в Конституції процедури, і її дух. Він робить це публічно і навіть демонстративно.
Так, умовна норма: якщо вже порушуєш Конституцію, то принаймні цього соромитися і не афішувати. Типу: "Так, я це роблю, бо от такі розклади, але розумію, що так не має бути і мені невдобно".
Але в нас Президент явно не відчуває ані найменшої незручності від того, що порушує Основний Закон, і сам про це натхненно повідомляє по всіх соцмережах.
І це вже - більше, ніж просто порушення окремого прописаного в Конституції положення.
Це - масова трансляція зневаги до Основного Закону як такого.
Сподіваюсь, так зрозуміло.
- Ну що ж, раз така підтримка в суспільстві, то вже нехай, розпустимо парламент.....
Нічого нового зараз не відбувається. Квартал95 при рулі.
Формально ми не можемо сказати, що диктатура вже повстала. Через воєнний стан у нас немає виборів, і саме тому ми живемо в ілюзії, що інституції - президент і Верховна Рада - досі мають демократичний мандат. Мандат президента сплив у травні 2024 року. Мандат Ради - восени 2023-го. Так, Конституція і воєнний стан не дозволяють провести вибори зараз, і це юридично коректно. Але юридична коректність не скасовує політичного факту: країною керують люди, легітимність яких трималася на виборах 2019 року і давно вичерпана, а всі запобіжники, які мали б обмежувати цю владу, методично демонтовані. Диктатура не проголошує себе указом. Вона складається з сотень маленьких рішень, кожне з яких окремо можна пояснити "воєнною необхідністю". Давайте пройдемося цими рішеннями.
Почалося все задовго до великої війни. Уже 25 червня 2019 року, через місяць після інавгурації, Зеленський указом №436/2019 ліквідував Адміністрацію Президента і створив Офіс Президента - формально косметична зміна, яка на практиці дозволила переформатувати штат і обійти обмеження закону "Про очищення влади" №1682-VII. Керівником нової структури став Андрій Богдан - юрист Коломойського, який прямо підпадав під люстрацію через роботу в уряді Азарова. Це був перший сигнал: закони - для інших.
29 серпня 2019 року монобільшість "Слуги народу" призначила головою СБУ Івана Баканова - шкільного друга президента і директора "Кварталу 95", людину без жодного дня досвіду в спецслужбах. Того ж дня генпрокурором став Руслан Рябошапка. А вже 19 вересня 2019 року Рада ухвалила закон №113-IX "щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яким Генеральну прокуратуру перейменували на Офіс Генерального прокурора. Під соусом "реформи" було зламано систему: атестація дозволила вичистити незручних прокурорів, а перейменування органу відкрило кадрові двері для "своїх". Коли Рябошапка виявився недостатньо керованим і відмовився підписувати підозри політичним опонентам президента, його 5 березня 2020 року просто звільнили голосами тієї ж монобільшості. Далі генпрокурори змінювалися як рукавички - Венедіктова з 17 березня 2020-го, Костін з 27 липня 2022-го, Кравченко з червня 2025-го - але всі вони мали одну спільну рису: стовідсоткову лояльність Банковій. Система відкритих конкурсів в ОГП була зруйнована, призначення на ключові посади перетворилися на роздачу посад перевіреним людям.
Паралельно було зачищено ДБР. У грудні 2019 року Рада ухвалила закон №305-IX, яким "перезавантажила" Бюро - насправді просто звільнила директора Романа Трубу без жодних претензій до його роботи. Після цього ДБР роками керували виконувачі обов'язків, призначені з Банкової, а конкурс на посаду директора громадські організації називали керованим і непрозорим. У серпні 2020 року заступником керівника ОП став Олег Татаров - колишній заступник начальника Головного слідчого управління МВС часів Януковича, який коментував розгін Майдану. Ще раніше в Офісі з'явився Андрій Смирнов, куратор "судової реформи". Через Татарова і напрацьовані ще Портновим схеми Банкова отримала важелі впливу на корумповану частину судів і МВС. Справу проти самого Татарова, нагадаю, у НАБУ просто відібрали і поховали - показовий прецедент того, як працює "рівність перед законом".
Далі корумповані СБУ, ДБР, ОГП і суди були застосовані проти місцевого самоврядування. Мери, які не вписувалися у вертикаль, почали отримувати кримінальні справи і судові відсторонення: у грудні 2022 року суд усунув з посади мера Чернігова Владислава Атрошенка, під тиском опинилися міські голови Полтави, Рівного, Ірпеня. Схема була відпрацьована ще до великої війни - але справжнього розмаху вона набула пізніше.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року почався новий етап узурпації влади - війна кратно помножила повноваження Банкової. Указ №64/2022 про воєнний стан і закон №389-VIII дали президенту право одноособово призначати голів військових адміністрацій - фактично паралельну вертикаль влади, непідзвітну виборцям. Закритий кордон породив цілу індустрію корупції на його перетині - від "Шляху" до липових відстрочок. Механізм бронювання перетворився на ринок, де бронь коштує конкретних грошей. Закупівлі озброєння і забезпечення армії - окрема чорна діра, про яку ми дізнаємося лише фрагментами, коли справи типу "Мідас" проривають інформаційну блокаду. Гуманітарна допомога, відбудова, енергетика - скрізь та сама модель: воєнний стан як індульгенція, "не на часі" як універсальна відповідь.
Інформаційне поле було зачищене ще швидше. 19 березня 2022 року указом №152/2022 Зеленський увів у дію рішення РНБО про "єдину інформаційну політику" - так народився телемарафон, який фінансується з бюджету і де опозиційна точка зору відсутня як клас. У квітні 2022 року з цифрового мовлення без жодного судового рішення викинули "Прямий", "5 канал" і "Еспресо". Це доповнюється мережею ботоферм, прикормлених блогерів і анонімних телеграм-каналів, які синхронно відпрацьовують методички Банкової - і я переконаний, що фінансується весь цей цирк не з зарплати головного режисера, а з того самого общака, який наповнюється із сотень корупційних джерел.
Але справжнім Рубіконом стали санкції РНБО проти громадян України. Прецедент був створений ще у лютому 2021 року указом №43/2021 проти каналів Медведчука - тоді суспільство аплодувало, бо били по ворогу. Я тоді попереджав: інструмент позасудової розправи, створений проти ворога, неминуче буде застосований проти опозиції. І ось маємо. 13 лютого 2025 року Зеленський указом увів у дію рішення РНБО від 12 лютого про санкції проти п'ятого президента, лідера опозиції і одного з найбільших донорів ЗСУ Петра Порошенка - безстрокові обмеження: блокування активів, заборона торговельних операцій, виведення капіталу, позбавлення державних нагород. Без суду. Без вироку. Без пояснень - РНБО просто відмовилася надати обґрунтування підстав для безстрокових санкцій. Указом президента проти громадянина України, депутата парламенту.
Ще далі влада пішла в Одесі. У жовтні 2025 року мера Труханова указом позбавили громадянства - знову без вироку суду - а місто перевели під управління міської військової адміністрації, голову якої призначає особисто президент. Так вертикаль дотяглася до міста, яке роками зберігало автономність від Банкової. Можна як завгодно ставитися до Труханова - але позбавлення громадянства указом замість вироку це інструмент, який завтра застосують до будь-кого.
Далі - більше. 2 травня 2026 року указом №358/2026 санкції на 10 років отримав колишній голова Офісу президента Андрій Богдан - людина, яка знає про цю владу все і останні роки говорила зайве. Сам Богдан стверджує, що санкції проти нього ввели за розповсюдження серед журналістів "плівок Міндіча", і що складна юридична конструкція захована за фразою "за системну дискредитацію вищого керівництва держави". А 7 липня 2026 року указами №587/2026 та №588/2026 під санкції потрапив колишній нардеп і громадський діяч Борислав Береза - його активи заблоковано на десять років, а державних нагород позбавлено безстроково. Вдумайтеся: Березу внесли до списку поруч із російськими пропагандистами Калашніковим, Тумановим і Садулаєвим - як єдиного громадянина України, без оприлюднення підстав. Окремим пунктом указу передбачено обмеження доступу з України до його телеграм-каналу, каналу на YouTube і сторінки у Facebook. Це вже навіть не натяк - це пряма цензура, блокування українського блогера за критику влади, оформлене тим самим механізмом, що й санкції проти рашистів.
І коли Порошенко спробував захиститися в суді - системі показали, хто тут головний. 10 липня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив йому у скасуванні санкцій, а команда експрезидента заявила про тиск із боку СБУ на суддів Верховного Суду. Про тиск співробітників СБУ на суд заявляв і захисник Порошенка безпосередньо у процесі. Верховний Суд - остання інстанція національного правосуддя - і туди приходять з "профілактичними бесідами". Залишається хіба що ЄСПЛ, який 19 травня 2026 року прийняв справу Порошенка до розгляду - тобто правосуддя щодо українського опозиціонера тепер можливе лише за межами України.
Тут прихильники теорії "Захід не дозволить" зазвичай згадують липень 2025 року. Так, спроба знищити НАБУ і САП тоді провалилася: 22 липня 2025 року Рада голосами 263 нардепів ухвалила закон №12414, який підпорядковував антикорупційні органи Офісу генпрокурора, Зеленський підписав його того ж вечора, а генпрокурор отримав право забирати справи у НАБУ, фактично керувати САП, давати детективам обов'язкові письмові вказівки і самостійно закривати справи проти топчиновників. Вулиця і Брюссель відповіли миттєво - протести у Києві, Одесі, Львові, Дніпрі, Івано-Франківську, погрози зупинкою фінансування - і 31 липня Рада 331 голосом ухвалила закон №13533, який повернув незалежність НАБУ і САП. Перемога? Придивіться уважніше. По-перше, ніхто не помітив, що Генеральному прокурору все ж залишили широкі повноваження щодо інших правоохоронних органів - слідчі СБУ, ДБР, БЕБ і Нацполіції зобов'язані виконувати його письмові вказівки, чого в такому обсязі не було до липня 2025-го. По-друге, НАБУ залишилося вразливим до впливу СБУ через поліграфи та перевірки, прямо передбачені новим законом. Тобто навіть "відкат" був оформлений так, що Банкова зафіксувала частину захопленої території. Це не поразка узурпації - це її тактична пауза.
І головне: вплив Заходу, на який усі моляться, тримається рівно доти, доки триває війна і критична залежність від західних грошей. У момент перемир'я цей важіль різко слабшає. І ось тут починається найцікавіший сценарій, який я вважаю цілком реальним. Після перемир'я влада, яка вже навчилася імітувати реформи для Брюсселя, зможе просто намалювати виконання своїх європейських зобов'язань - а реальні гроші на своє існування взяти в Пекіна. Арахамія, який давно вибудовує контакти на китайському напрямку, стане ідеальним провідником цього розвороту. КНР байдуже до демократичних інституцій - навпаки, з авторитарними режимами Пекіну працювати простіше і звичніше. Так, китайські гроші зазвичай означають, що кредитор поступово стає фактичним власником держави-боржника - але це може хвилювати патріотів України. Банду Зеленського це не хвилює ані краплі: їхнє завдання - продовжити правління настільки довго, наскільки можливо, продовжуючи обкрадати країну.
І тоді вибори проведуть. Швидкі, недемократичні, з непрозорим закордонним голосуванням мільйонів біженців, без реальної опозиції - бо лідер опозиції під безстроковими санкціями, а критики або під санкціями, або під кримінальними справами. Без скасування єдиного марафону. З брутальним втручанням вірних СБУ, ДБР, Нацполіції, ОГП і судів. Це будуть "вибори" за лекалами Лукашенка зразка десь 2010 року - з фасадом, достатнім для китайського кредитора і втомленого Заходу.
А на випадок, якщо люди знову вийдуть на Майдан, готується і силовий аргумент. 10 липня 2026 року Зеленський підписав указ №592/2026 про створення Об'єднаних сил швидкого реагування у складі Сухопутних військ, доручивши опрацювати питання про виділення їх в окремий рід сил ЗСУ, а формування структури поклав на бригадного генерала Дмитра Волошина. Офіційно - ******* технологічна штурмова складова для фронту, і сьогодні це справді може бути так. Але зверніть увагу на конструкцію: окремі, найбоєздатніші, найкраще оснащені війська, створені указом президента, з командувачем, якого президент визначив особисто. Після перемир'я саме така структура - мобільна, віддана, виведена з-під звичайної армійської логіки - ідеально підходить на роль преторіанської гвардії. Я не стверджую, що її створюють саме для розгону протестів. Я стверджую, що влада, яка вже застосувала СБУ проти суддів Верховного Суду і санкції проти опозиції, не зупиниться перед застосуванням зброї проти Майдану - і інструмент для цього в неї буде під рукою.
Тому мій висновок невтішний. Я не бачу мирного сценарію передачі влади від мафії Зеленського наступникам. Люди, які сім років методично знищували кожен запобіжник - прокуратуру, ДБР, СБУ, суди, місцеве самоврядування, медіа - не для того це робили, щоб одного дня чемно програти вибори і поїхати на пенсію. Для збереження влади вони використають усі засоби: інформаційні, пропагандистські, правоохоронні, судові і, якщо доведеться, військові. Патріотичним українцям, які хочуть жити в демократичній незалежній державі, треба перестати чекати порятунку від Заходу і серйозно готуватися до цього сценарію. Готуватися організаційно, юридично, інформаційно. Бо демократію не дарують - її захищають. І захищати її доведеться нам самим.