Кадрова чехарда

Юлія Свириденко прийшла сьогодні до парламенту з ідеальною зачіскою, макіяжем і в гарному білому піджаку. Тобто з усіма атрибутами ображеної жінки.

В принципі, їй є за що ображатися, бо вона була слухняною виконавицею всіх "хотєлок" Банкової, старанно записуючи все в свій блокнот. Всі популістські "тисячі", кешбеки і Є-баки.

Але - не помогло.

Відмову їхати в США можна списати на емоції. Але прагматично Юлія Анатоліївна явно розуміє, що може бути потрібною і тут, бажано на посаді глави реального центру управління країною - Офісу Президента. Що що, а субординацію вона розуміє добре.

Не виключаю, що вся ця "кадрова чехарда" була потрібна якраз для того, аби позбавити реальних інструментів впливу та доступу до ресурсів можливих кандидатів на президентських виборах. Тому щодо долі Буданова - цікаво. Як і по тому, чи посліду є за міністерським перезавантаження перезавантаження посольське.

Шкода з уряду Свириденко хіба Михайла Федорова, бо йому насправді вдалося. Вдалося змінити ситуацію як в міністерстві, так і на полі бою. Вдалося завдяки насправді нестандартному мисленню. Важко недооцінити рішення по Старлінку чи максимальному задіюванню дронів перехоплювачів проти шахедів. Але у Федорова ще багато чого попереду, і його час ще прийде.

Новий премʼєр виглядає технократом, точно буде пробувати контролювати ключові міністерства - і знайому йому енергетику, і Мінфін. І точно спробує бути більше субʼєктним, аніж Свириденко.

Але найбільш дивне відчуття викликала сьогодні моно коаліція в Раді, яка прийшла до лідера фракції Давида Арахамії з питанням: а можна було б хоча б напередодні відставки уряду фракцію провести, аби нам пояснили що і чому.

На фото Слуги народу намагаються отримати від Арахамії відповіді на питання - що взагалі відбувається?)…