Чому Зеленський ігнорує "Картонковий Майдан"?

Кілька популярних статей у західних медіа і все – пар в свисток. Приблизно такий результат нового Картонкового Майдану. Зеленський повністю ігнорить виступи пасіонаріїв, оскільки вони йому нічим не загрожують, і Єрмак цілком офіційно і природньо може святкувати з Сирським перемогу над новаторами.

Ключова відмінність, чому зараз протести приречені на ігнор, це різниця в підзахисних об’єктах. Торік це були НАБУ і САП, за які тягнуть мазу міжнародні донори України. Для західних урядів саме ці структури є ознакою того, що в Україні ще є демократія. Грубо кажучи, нема НАБУ – нема демократії. А значить тоді вже і нічого тут спасать.

А якщо нічого в Україні спасать, то вони відвернуться і скоротять допомогу до якогось благочинного мінімуму. А це означає кінець режиму Зеленського. Бо тоді Путєн швидко його догонить і окупує Україну. А тоді почне атаку Заходу вже з урахуванням поработіння кваліфікованої військової сили. Тому для Заходу і Зеленського питання збереження НАБУ – є взаємовигідним. Просто Зеленський торік ще цього не розумів, бо він взагалі по одноходовочкам: "наша стратегія – це тактика". Але потім получив реакцію в справді больових ощущєніях по телефону від європейців.

І от на відміну від усього цього гамузу, Федоров – не НАБУ. Захід ніколи не вписувався за міністрів оборони України. Він нормально працював з Резніковим попри всю корупцію. Він нормально працює з Умєровим попри всю корупцію. Працював і з Федоровим. Бо прізвище міністра – справді наша внутрішня справа. І тим більш це конституційна квота Верховного головнокомандувача.

Тому вчора з настанням протестів Зеленському ніхто стурбовано не позвонив. Відтак ми приречені на Зеленського і його бачення майбутнього. Якщо, звісно, хтось не підніме градус. Наприклад, почне розгон Майдану силовими методами. І перетворить політичну акцію в екзистенційний захист дітей від мудаків. Тобто фактично Зеленському треба не повторити помилку Януковича.

Він це поняв і зараз веде себе по новому відносно НАБУ – почуть-чуть здає, але не здається. Наприклад, Стефанишину таки звільнив напередодні нової підозри. Але принцип "толерувати корупціонерів" не змінив. І навіть в оновлений уряд призначив міністром Висоцького, який вже офіційно має підозру від НАБУ. Оцей постійний токсік антикору і є розмиванням норми. Вона з кожним роком зсувається в сторону Малороссії і чекістських основ самодержавія з парамілітарними угрупуваннями, що качають/тримають вулицю і ветеранів.