Протести і вулиця

Почитала багато відбілювальних про вулицю, мітинги і Сирського.

Головні тези — ті цивільні хай рота закриють, бо хто їм Київ звільнив і військові мають війною займатись, а не на мітинги ходить.

Цивільні за цією версією — нероби, яким нема що робить. І замість того, щоб розібрати десь нові завали на Лукʼянівці — вони все мітингують.

А військові не обговорюють накази і взагалі їхнє почуття загостреної справедливості ні до чого.

По-перше, якісь минулі заслуги не мають заклади міни хуйні прямо тут і на майбутнє. Та і на Вікіпедії є ціла стаття "Бої за Київ", де столицю так само звільняли і Залужний, і покійний Монастирський, а ще дуже сильно 72 бригада (тут велика шана Олександру Вдовиченку), 43 артбригада імені Тараса Трясила — саме їх рішення, часто на свій страх і ризик, роздовбували колони орди та утруднювали просування до Києва через річку Ірпінь — це я точно знаю, бо знайома з безпосередніми героями.

Не забуду ще згадати тро, ССО і ГУР МО. І безперечно — тисячі звичайних небайдужих людей, отих самих цивільних, які традиційно не шарять і плакатами заважають, наприклад, як подейкують, дружбі Арахамії та Єрмака проти Федорова по частині, які дрони треба купувати за мільярдними контрактами) Мої джерела кажуть, що саме це стало головною причиною раптового звільнення очільника Міноборони.

Про завали. Була низка історій, коли в Києві сусіди ходили розбирати завали і відмивали сажу. Це не завада ввечері піти картонкою на промоцію під театр Франка.

Про військових.

Зауважу, що на жодному мітингу не писали чогось такого, як було колись про Януковича на піку Революції Гідності — про нари, гілляку і голову на патичку. А картонка в стилі "Показилися?" чи "Магній уже не допомагає" — це не гріх і не порушення закону.

Окремо веселять ті, хто постить уривки з законодавства, що саме президент відповідає за посаду Міноборони та головнокомандувача ЗСУ, і якусь там вулицю слухати не зобовʼязаний.

Воно то на папері так, але на ділі — як тільки гарант не тасував усі можливі посади аби було удобно і рейтинги не падали. А ще можна було не вимовляти страшне слово "мобілізація".

Врешті є такий момент. Саме вулиця і визначить, хто там буде злоєбучим президентом на перших виборах після війни. І якщо ти кладеш на неї зараз — завтра вона тебе засипле у політичну могилу.