Чим небезпечне російське супутникове угруповання “Рассвєт”?

Сьогодні розберемося, чому про російське супутникове угруповання «Рассвєт» говорять значно менше, ніж воно того заслуговує, як цей проєкт може змінити можливості російської армії та які виклики він створює для України і її союзників.

Поки світ стежить за щоденними повідомленнями про атаки «Шахедів» і роботу української ППО, Росія непомітно веде іншу, не менш важливу кампанію — на орбіті Землі. Саме там формується супутникове угруповання “Рассвєт”, яке в перспективі може забезпечити російським військам власну глобальну систему зв'язку, незалежну від Starlink, і суттєво змінити можливості ведення бойових дій.

Що вже є на орбіті

До кінця липня перша партія з шістнадцяти апаратів практично завершила вихід на розрахункову орбіту — дванадцять із них вже працюють на висоті приблизно 550 км. Цього достатньо, щоб щодня забезпечувати щонайменше дві "сесії зв'язку" над українською територією тривалістю понад годину кожна. 

У ці проміжки часу оператори здатні керувати ударними безпілотниками, наземними роботизованими платформами й розвідувальними дронами напряму через супутник — без прив'язки до наземних ретрансляторів чи вразливого оптоволоконного кабелю.

Але головна тривога полягає не в цифрах першої партії, а в динаміці. Другий кластер, який за попередніми оцінками мали запустити не раніше жовтня-листопада, насправді вже вийшов на орбіту наприкінці липня. Це означає, що графік розгортання не відстає від планів, а випереджає їх. За таких темпів суцільне цілодобове покриття над Україною теоретично досяжне вже до середини 2027 року.

Не черговий "паперовий" проєкт

На відміну від багатьох гучних, але нежиттєздатних російських ініціатив, "Рассвет" стоїть на серйозному організаційному й фінансовому фундаменті. Розробник — компанія "Бюро 1440", що виникла у 2020 році на базі структур, пов'язаних із "МегаФоном" та IT-холдингом "Ядро". Це державна програма з бюджетом, який перевищує сто мільярдів рублів, і амбітними цільовими показниками: 156 апаратів до кінця 2026-го, 292 та старт комерційного сервісу у 2027-му, і зрештою до дев'ятисот супутників до 2035 року.

Технологічно проєкт зроблений грамотно. Абонентські термінали компактні — до 60 см і менше 15 кг, із пропускною здатністю до 1 Гбіт/с. В основі — активні фазовані антенні решітки, той самий принцип, що використовує Starlink: термінал самостійно наводиться на супутник без механічних приводів. А отже, його можна встановити практично на будь-яку платформу — командний пункт, дрон, безпілотний катер чи навіть ракету.

Принципова відмінність від Starlink у тому, що росія створює систему винятково для власного, необмеженого користування. Їй не доведеться, як зараз, добувати доступ до чужої мережі напівлегальними шляхами через контрабандні термінали — це буде повністю підконтрольна їй інфраструктура.

Чому це міняє правила гри

З перших місяців повномасштабного вторгнення Україна користувалася перевагою, яку з часом перестала помічати саме через її звичність: суцільним супутниковим зв'язком на всю глибину фронту і тилу. Starlink лежить в основі роботи штабів, розвідки, морських дронів і логістичних ланцюгів. У противника подібного інструмента не було: його безпілотники або летіли на радіоканалі, який піддається придушенню засобами РЕБ, або на оптоволокні, чия дальність жорстко обмежена довжиною кабелю.

"Рассвет" ліквідовує саме цю слабкість. Супутниковий канал знімає обмеження за дальністю і суттєво ускладнює радіоелектронне придушення. Ударний дрон, оснащений таким терміналом, перестає бути безпілотним снарядом, що летить за заданою програмою, — це вже керований у реальному часі апарат, оператор якого бачить ціль на відстані у 500, 1000 чи навіть 1500 кілометрів і може змінювати завдання просто в польоті. Так само наземна роботизована техніка з подібним зв'язком перетворюється на самостійну штурмову чи логістичну одиницю, не залежну від ретрансляторів поблизу.

Поки що йдеться про кількагодинні "вікна" зв'язку на добу — це відчутна, але не критична проблема. Проте перехід до цілодобового покриття стане якісним зламом усього характеру бойових дій. Монополія України на військовий супутниковий зв'язок над зоною конфлікту добігає кінця, і це варто визнати чесно, без спроб применшити масштаб виклику.

Вразливі місця противника

Утім, аналітика, яка не бачить слабких сторін ворога, перетворюється на капітуляцію ще до бою. І слабкі місця в "Рассвєті" є, причому суттєві.

По-перше, якість виробництва. Із шістнадцяти апаратів першої партії один втрачено через дефект виготовлення, ще декілька мали труднощі з виходом на робочу орбіту. Це типова "дитяча хвороба" масового космічного виробництва, яку можна вилікувати, але вона гальмує загальний темп.

По-друге, темп запусків. Заявлені плани передбачають вихід близько шістнадцяти апаратів щомісяця, тоді як реально за чотири місяці вдалося вивести лише дві партії. Щоб досягти 292 супутників до 2027 року, знадобиться близько дев'ятнадцяти пусків ракет "Союз" — навантаження, яке російська космічна галузь востаннє витримувала дуже давно.

По-третє, компонентна база. Проєкт реалізується структурою, що перебуває під американськими санкціями, і критично залежить від імпортної мікроелектроніки. Кожне перекрите джерело постачання напряму зменшує кількість супутників, які вдасться вивести на орбіту.

По-четверте, термінали. Масове виробництво абонентських пристроїв для кінцевих користувачів досі не налагоджене. Без них супутники залишаються просто металом на орбіті, а не діючою системою зв'язку.

Що це означає для нас просто зараз

У розпорядженні є приблизно рік — не до появи загрози як такої, вона вже присутня двічі на добу, а до моменту, коли покриття стане суцільним. І цей рік потрібно використати максимально ефективно.

На державному рівні найбільш дешевим способом "збивати" супутники залишається санкційний тиск на ланцюги постачання мікроелектроніки для "Бюро 1440" та пов'язаних із ним структур — дешевшим за будь-яку зброю. Виробничі майданчики, де збирають термінали й самі апарати, є цілком легітимними цілями для ударів на глибину, і це має відображатися в пріоритизації цілей. Окремим напрямом, який варто фінансувати вже зараз, а не після першого випадку появи дрона з супутниковим зв'язком над Києвом, має стати РЕБ, спрямований саме проти абонентських терміналів.

На рівні сектору безпеки планування протиповітряної оборони та захисту тилу має враховувати сценарій, за якого ворожі дрони керуються в реальному часі на всю глибину території країни. Це інші вимоги до маскування, розосередження військ і техніки, захисту логістичних маршрутів — усе те, що вже враховується щодо балістичних загроз, тепер потрібно помножити на два.

І нарешті, на рівні суспільства це чергове підтвердження простої тези: війна не завершиться перемир'ям на лінії фронту. росія вибудовує інфраструктуру, розраховану на десятиліття наперед, — дев'ятсот супутників до 2035 року свідчать про підготовку до тривалого протистояння, а не до короткої кампанії. Відповіддю на таку стратегію може бути не втома чи очікування дива, а свідома перебудова суспільства під умови довгої оборони.

Космос став ще одним полем цієї війни. І, як і в усіх інших сферах, захистити нас здатна не чужа парасолька, а власна спроможність діяти на випередження. Годинник уже запущено, і він відраховує час до середини 2027 року.