Шість процесів, які запустила українська атака на Новоросійськ

Україна завдала комбінованого удару по порту Новоросійська. В українських медіа відзначили успіх удару — долетіли і дрони, і ракети. Але розгорнутого аналізу наслідків я поки не бачив. Спробую накидати "широкими штрихами".

Для початку спробуємо оцінити "куди влучило" за допомогою карти пожеж від NASA — NASA FIRMS. Вона, до речі, дозволяє оцінити прильоти по обидва боки лінії фронту. Відкриваю і дивлюся, що уразили.

Отже, за чергою (зліва направо):

• Зерновий термінал та елеватор залізничної станції

• Зерновий термінал у порту (Новоросійський зерновий термінал)

• Зерновий термінал (елеватори) КСК

• Власне, база Чорноморського флоту РФ (включно з пришвартованими кораблями)

• Галявина у лісі, де, ймовірно, стояв якийсь комплекс ППО

Зверніть увагу, що три з п'яти локацій пов'язані з експортом зерна. Горіли добре — були не порожні. І для Російської Федерації це вкрай неприємно, якщо не сказати "боляче". Чому? А давайте замислимося над структурою потужностей для зернового експорту з РФ.

• Термінал НЗТ — це до 7 млн тонн перевалки на рік (у 2025 році за фактом відправили 5,95 млн т).

• Термінал КСК — до 11 млн тонн (у 2025 році відправили 7,9 млн т).

• Є ще термінал НКХП, який реконструюється і після запуску матиме потужність 11–12 млн тонн. Але питання у зерновому терміналі залізничної станції, з яким напряму пов'язаний НКХП. А той горів.

Таким чином, сумарно пошкоджено потужності, які могли забезпечити вивіз до 28 млн тонн зерна на рік (якщо без урахування потенційно добудованого НКХП, то 18–20 млн тонн). Багато. Новоросійськ дійсно є найбільшим у РФ кластером з експорту зерна.

Але мені зараз скажуть, що Новоросійськ не єдиний порт. Погоджуся. Найбільший вузол для вивозу зерна з РФ розташований на березі Азовського моря. Ростов-на-Дону, порт Тамань, порт Азов, Єйськ сумарно мають потужність до 36–37 млн тонн на рік. Ну і рейдове завантаження в порту Кавказ — ще близько 21 млн тонн.

Але є одна "маленька проблема", пов'язана з результатами роботи СБС ЗС України. Судноплавство Азовським морем практично зупинено. Тобто весь Азовський кластер, починаючи від Ростова і до порту Кавказ, простоює.

Але ж Росія — морська держава. Так, морів багато. Побудованих терміналів не надто. Сумарні потужності балтійських портів — 11 мільйонів тонн на рік — стільки ж, скільки забезпечував один із палаючих сьогодні новоросійських терміналів (маю на увазі КСК).

Є ще Каспійське море — для експорту в Іран та країни Центральної Азії, а також використання транспортного коридору "Північ-Південь". Але там теж є проблема. Точніше, дві:

1. Потужності всіх (!) зернових терміналів РФ на Каспії — 1,5 млн тонн.

2. Навіть якщо доправити залізницею зерно до іранських портів — там незрозуміла ситуація з Ормузькою протокою. Яка чи то відкрита, чи то закрита.

Таким чином, понад 80% російських потужностей з перевалки зерна не можуть бути сьогодні задіяні для відвантаження на експорт. Одні працюють, але судна до них підійти не можуть. Інші трохи горять після добрих дронів.

Фактично, нічною атакою Україна зрівняла позиції: Росія зупинила експорт зерна через порти Одещини, ЗСУ поставили крапку в експорті зерна через російські порти на Чорному морі. Заради справедливості зазначу, що залишився один порт Туапсе. З терміналом потужністю до 3 млн тонн. Наскільки надовго залишився — не знаю, але підозрюю, що й там скоро буде яскраво.

Що далі? А далі йдуть одразу кілька процесів:

1. Туреччина як посередник. Анкара спробує перехопити частину вантажопотоків російського зерна (залізницею через транскаспійський маршрут). Але на своїх умовах: викуповуючи й реекспортуючи як своє. Максимально можливий обсяг (враховуючи пропускну спроможність залізниці та наявність вагонів) — до 10 млн тонн.

2. РФ спробує перенаправити частину вантажопотоків на грузинські порти. Але це "частковий" вихід — не більше 5–6 млн тонн.

3. Україна спробує експортувати зерно через територію Молдови та румунські порти. Але там є проблема з пропускною спроможністю. І максимум, на який можна вийти — 5–7 млн тонн. Тобто трохи більше 10% експорту.

4. Експорт залізницею через територію Польщі? Ще 10%.

Таким чином, сьогодні ані Україна, ані Росія не можуть поставити на зовнішні ринки більше ніж 20% свого врожаю.

А це означає активізацію п'ятого процесу — активних розмов про "зернову угоду". Де Туреччина сподівається бути ключовим посередником (за згодою США). Або, принаймні, майданчиком для підписання документів за аналогією з 2022 роком. Терміни активізації? Активні консультації, думаю, йдуть уже сьогодні. Питання у форматі цієї угоди.

Чи може вона зірватися? Так.

Тоді РФ спробує максимально переорієнтувати свій експорт на ринок КНР, вибиваючи звідти Україну (а по пшениці Україна — це 20%, по соняшниковій шроту — 80%, по олії — 28–30% імпорту Китаєм). А також спробує вийти на порти Ірану. Але тут опиниться перед вибором: зерно чи нафта. Адже війна в Ірані = нафтові доходи (але без експорту зерна). Мир в Ірані та відкриті порти = зниження ціни на нафту.

А що Україна? Теж є один напрямок. Але як і у Москви з Китаєм та Іраном, не надто "комфортний". У 2026 році я не здивуюся, якщо з подачі США виникне тема залізничного транзиту до портів Балтії. Так, через Білорусь. Просто Штатам восени потрібно буде розблокувати експорт калійних добрив. І калій піде "в обмін на зерно". А також буде підтверджено (черговий раз) або навіть збільшено квоту на можливість купити ракети PAC-3. Цинічно, але це в дусі Трампа.

У такому разі питання до української політики — якщо вже говорити з Мінськом, то включаючи претензії за 2022 рік. Тут мова не про послугу транзиту: Київ отримує експорт зерна, Мінськ — доступ до неросійських портів (і тим самим знижує залежність від Москви). А якщо Лукашенку це потрібно, його можна додавити на поступки.

Оригінал