Чигиринська АЕС - золотий запас України
Енергія – основа сучасного буття. Українці це усвідомлюють, щоденно переживаючи графіки відключень. Те, що вчора сприймалося як даність, сьогодні стало цінністю. Питання лише в тому, чим електроенергія для нас буде завтра, чи буде вона взагалі та що робити, щоб вона все ж таки була.
Ми не знаємо наскільки затягнеться війна. Але точно знаємо дві речі: по-перше, поки вона триває, нам потрібна електроенергія; по-друге, коли війна закінчиться, ми потребуватимемо її ще більше. Найгірший сценарій – якщо ми підійдемо до повоєнного відновлення без можливості його енергетичного забезпечення. Бо за таких обставин ми не зможемо відновити економіку. Усі швидкі варіанти будуть надто дорогими для кінцевого споживача та економічно неконкурентними. А не відновивши економіку і не створивши робочі місця, ми ніколи не повернемо в країну мільйони громадян, які були змушені виїхати за кордон.
Повоєнне відновлення енергетики має дуже багато сценаріїв та варіантів. Декларується так звана "мережева" модель, активно просуваються автономні системи генерації у вигляді газотурбінних та газопоршневих установок, починають обговорювати використання малих модульних реакторів. Це все дуже добре, але такі моделі майже не враховують економічних тенденцій, а саме майбутню вартість електроенергії для споживача як промислового, так і побутового.
І нині, і в майбутньому електроенергія, вироблена АЕС, є найдешевшою. Тому подальший повоєнний розвиток енергетики неможливий без потужного будівництва нових станцій. Але і з цим не все безхмарно. На відміну від теплових електростанцій, до майданчика майбутньої АЕС існують дуже жорсткі вимоги.
Декілька років тому Київський інститут "Енергопроект" (КІЕП) у співпраці з науковими установами розробив Кадастр майданчиків АЕС. На всій досить великій території України було обґрунтовано близько 6 потенційних майданчиків. При розробці Кадастру враховувалось багато факторів, але найбільш вагомими з них були щільність населення, забезпечення водними ресурсами, сейсміка та якість прилеглих земельних ділянок з точки зору аграрного використання. Тому дуже важливо максимально ефективно використовувати потенціал цих майданчиків.
Найбільш цікавою є Чигиринська АЕС. Історія цього майданчика почалась іще в 1970 році схваленням початку будівництва ТЕС на вугіллі потужністю 4800 МВт. Наступним кроком було намагання замінити вугілля на газ, і нарешті схвалене рішення про будівництво Чигиринської АЕС потужністю 4000 МВт. У 1983 році КІЕП завершив всі необхідні пошуки та розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО). Почалося будівництво АЕС.
На хвилі постчорнобильських політичних гасел у 1989 році будівництво було зупинено. Майданчик та збудовані споруди для персоналу поступово перетворилися в місто-привід, але ні на краплю не втратили своєї вартості. У чому ж унікальність майданчика?
Перша перевага – його географічне розташування: майже в центрі країни, майже рівновіддалено від адміністративних та промислових міст, таких як Київ, Чернігів, Черкаси та Житомир. Це дає унікальну можливість забезпечити ці міста та промислові регіони дешевою електроенергією. За даними Укренерго, загальне навантаження центрального енергетичного вузла становило близько 5000 МВт, у той час як власна генерація забезпечувала лише 1820 МВт. Таким чином, дефіцит лише центрального регіону, без урахування таких міст як Дніпро та Кривий Ріг, становить 3180 МВт.
Друга перевага – це практично необмежені водні ресурси для забезпечення систем охолодження АЕС. Майданчик АЕС розташований поблизу Кременчуцького водосховища, яке є найбільшим в Україні, має площу 2250 км² та об’єм води 13,5 км³. Дослідження коливань рівня в цьому водосховищі демонструють практичну незалежність від кліматичних коливань. Важливість надійного джерела підживлення систем охолодження АЕС ми спостерігали цим спекотним літом. Так, Румунія повністю зупинила єдину АЕС "Чернавода", створивши дефіцит у 20%, змусивши терміново розвивати імпорт електроенергії. Угорщина, яка експлуатує АЕС "Пакш", повністю зупинила 3 енергоблоки з 4 активних. На єдиному працюючому енергоблоці потужність обмежили до 50%. До таких наслідків привели кліматичні коливання та практична відсутність водосховищ на річці Дунай. До речі, цікаво, як Угорщина планує забезпечити охолодження додатково до ще двох наявних енергоблоків потужністю 1200 МВт кожний, які їм будує злочинний Росатом, з урахуванням того, що аналогічні кліматичні коливання прогнозуються дослідниками ще не на один рік. Знову планують затоплювати баржі?
Крім зазначеного, майданчик Чигиринської АЕС має найкращі логістичні можливості. На відміну від інших майданчиків, які використовують автомобільні та залізничні шляхи для доставки обладнання, на цей майданчик обладнання та конструкції значних габаритів можна доставити водним шляхом. Усі сучасні реактори західного виробництва: AP1000 (США), EPR1600 (Франція), APR1400 (Південна Корея) – мають зовнішній діаметр корпусу реактора в 5 та більше метрів, що унеможливлює перевезення залізницею та суттєво ускладнює транспортування автомобільними шляхами загального призначення.
На додаток до важливих переваг слід віднести можливість подальшого розвитку цього майданчика шляхом його розширення. Також суттєвим є факт того, що практично в 100 км від майданчика Чигиринської АЕС будується Канівська гідроакумулювальна електростанція потужністю 1000 МВт, що є дуже важливим для компенсації системних коливань потужності.
Таким чином, потенціал майданчика Чигиринської АЕС є унікальним явищем не тільки для України, а майже для всієї Східної Європи. Маючи такі можливості, дуже важливо не припуститися помилки.
АТ НАЕК Енергоатом дуже активно просовує намір зосередитись виключно на будівництві АЕС з реактором AP1000. Це дуже гарний проект покоління 3+ з цікавими техніко-економічними показниками. Але при намірі побудувати на цьому майданчику 4 енергоблоки країна отримає загальну потужність АЕС близько 4280 МВт. Після забезпечення потреб центрального регіону залишається близько 1000 МВт для інших споживачів, уже не враховуючи бажану можливість експорту електроенергії. Крім цього, не варто знову робити ставку на одного постачальника технології на етапі будівництва та послуг при подальший експлуатації, бути залежним від політичних або економічних коливань цього єдиного постачальника.
Чигиринська АЕС має найкращий енергетичний потенціал в країні. Реалізація на цьому майданчику АЕС з енергоблоками потужністю 1400-1600 МВт та сумарною потужністю АЕС 5600-6400 МВт дають зовсім інші можливості. У цьому діапазоні потужностей хороші безпекові рішення та техніко-економічні показники мають дві реакторні установки покоління 3+. Це французький EPR 1600 потужністю 1600МВт, який майже на 17% ефективніше використовує ядерне паливо порівняно з попередньою модифікацією, та південнокорейський APR1400, який декларує зниження витрат на паливо до 23% у порівнянні з EPR 1600. Профіцит генерації в кількості 2000-3000 МВт дає чудову можливість експорту електроенергії та будування поблизу АЕС датацентрів. Ці споживачі можуть бути надійним джерелом повернення запозичених на будівництво коштів. Наш найближчий торговий партнер та сусід – це Європа. Тому при плануванні стратегічно важливих кроків слід враховувати її очікування та інтереси. Звісно, національні інтереси – це найголовніше, тому слід вивчати та просувати можливості країни з локалізації виробництва обладнання, матеріалів та конструкцій, надання послуг. Дуже важливим у цьому сенсі є отримання бази даних по проекту, яка дозволить супроводжувати експлуатацію АЕС з урахуванням її сторічного життєвого циклу.
Повертаючись до майбутнього Чигиринської АЕС. Обираючи постачальника, треба прийняти максимально ефективне рішення з урахуванням потенційних можливостей цього унікального майданчика. Ми живемо мріями та сподіваннями справедливого миру. Але треба розуміти, що для світової спільноти завершення активних бойових дій та встановлення миру – це маркер, що загроза в минулому, початок послаблення або повного завершення фінансової допомоги Україні. Ми повинні заздалегідь, не промовами та словами, а розробленими програмами відновлення України затвердити своє становище для світових партнерів. Енергетика – друга по важливості тема для країни, після Збройних сил.
