Призначення Ішкулова та Скреда. Відновлення командних зв’язків
Напередодні побачила наказ Президента про призначення Еміля Ішкулова командиром 11 Корпусу.
Виходить так, що він заходить на Корпус, що межує з 19-м, яким відтепер теж управляє десатник Валерій Скред (писала про нього напередодні).
Відтак два десантники очолюють Корпуси на одному з найважчих відтинків фронту: Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ.
Обидва десантники вихідці з 7 Корпусу ДШВ, де Ішкулов був заступником Комкора, а Скред начальником штабу.
Я ж казала, шо все буде ДШВ.
Призначення хороше. Хоча далось не швидко. Втім, добре, що воно визріло.
У Еміля Ішкулова хороші відносини з сусідом, комкором Третього Білецьким. Вони завʼязались під - час Бахмутсько-Кліщиівськоі операції, коли обидва були комбригами. І в принципі, проаналізувавши командирів бригад того періоду війни і тієї ділянки фронту, (які інколи проводили планування і взаємодії не в кабінетах, а в зеленці, з картою на капоті авто,) можна зрозуміти хто в ореолі взаємодій і дружніх відносин між собою, і хто може стати підтримкою тих чи інших рішень в майбутньому. Тим паче тепер більшість цих офіцерів на різних високих посадах.
Сказати, що складна ситуація під Краматорськом і зокрема Словʼянськом, сталась за лічені тижні буде не правдою. Там це "назрівало" вже тривалий час і разом з тим, часто ігнорувалось з боку попереднього керівництва армії.
Тож десатникам, які тепер на позиціях комкорів треба побажати сил, адже досвіду у них більше ніж достатньо аби виходити із критичних ситуацій. Однак, якими би лідери досвідченими не були, без Сил і Засобів буде не легко. Тож нехай і це буде. Адже основна осіння битва за Донбас буде саме на тій ділянці фронту.
У таких призначеннях можна вбачати відновлення звʼязків між офіцерами, які були утворені свого часу природнім чином, а потім штучно порушені, через деякі рішення старшого начальника. Це відновлення звʼязків - хороший показник. Бо так формуються команди.
Щось подібне вже писали військові кореспонденти про фортецю Сєвєродонецьк, фортецю Авдієвку, фортеці Бахмут та Соледар, фортеці Угледар та Часов Яр , фортецю Покровськ, фортецю Константинівка ... і що зараз з цими фортецями , і скільки десятків тисяч пересічних вояків ЗСУ ( а не Царських Воєвод ) загинуло, покалічилось, зникло без вісті за ті фортеці?
А як за ними через рік-півтора підуть фортеці Дружківка, Слов'янськ та Краматорськ - пані буде так само оптимістично писати про наступні фортеці - Запоріжжя, Павлоград, Суми ... ?
Війну на виснаження Україна виграти не в змозі ... внутрішні матеріальні та людські ресурси України та Мацковію навіть близько не стоять , тим паче, що Старого Дурноватого Ведмедя підпирає Велика Жовта Мавпа !
Треба шукати політичне рішення по припиненню цієї війни , щоб врятувати ті 80% України які маємо ... поки маємо! Але це можливо тільки при зміні політичної влади в Україні, а як це зробити в умовах Повного ЦАРАТУ та САМОДЕРЖАВСТВА я навіть не уявляю !