Чи зможе Україна випускати ракети Storm Shadow?

Сьогодні спробуємо детально розібратися, чи справді українські зброярі зможуть налагодити виробництво ракет Storm Shadow, які труднощі можуть виникнути на цьому шляху та які нюанси варто врахувати. Отже, про все по порядку.

У 2023 році Україна отримала від Франції та Великої Британії авіаційні крилаті ракети SCALP-EG/Storm Shadow. Однак із часом подальше постачання цих боєприпасів зіткнулося з очевидною проблемою — можливості самих європейських арсеналів виявилися обмеженими. Запаси ракет поступово скорочувалися, тоді як їхнє серійне виробництво було припинене ще задовго до початку повномасштабної війни.

За таких умов закономірно виникла ідея налагодити виробництво аналогічних ракет безпосередньо в Україні — за французькою та британською ліцензіями. Це дозволило б не лише частково компенсувати дефіцит ракет у європейських запасах, а й створити в Україні власну виробничу базу для їхнього подальшого виготовлення.

У липні–серпні 2026 року для цього було зроблено ключові дипломатичні кроки. 13 липня Париж оголосив про свою згоду, а вже 14 липня сторони оформили відповідну франко-українську декларацію. 24 серпня дозвіл на співпрацю надала і Велика Британія.

Таким чином, питання ліцензійних дозволів із боку обох країн було фактично закрито, відкривши шлях до потенційного розгортання виробництва таких ракет в Україні.

Політичний прорив на тлі військової необхідності

24 серпня 2026 року, у день 35-ї річниці відновлення незалежності України, до Києва з непорожніми руками прибув британський прем'єр-міністр Енді Бернем. Політик оголосив про дозвіл для України на локалізацію знаменитих ракет Storm Shadow. Тієї самої зброї, яка дає українським військовим можливість вражати цілі на відстані щонайменше 300 км. І найголовніше, російська протиповітряна оборона регулярно не справляється із завданням її перехоплення.

Наступного дня, 25 серпня, президент Володимир Зеленський підтвердив під час брифінгу за участю президента Естонії, що Україна нарешті отримала позитивне політичне рішення від ключових партнерів щодо розблокування далекобійних спроможностей. Втім, за словами президента, точних термінів, коли Україна фактично зможе виробляти далекобійні ракети Storm Shadow і Scalp, наразі немає. Зрозуміло, що після політичного рішення технічні команди мають ще узгодити календар подальших кроків.

Це рішення стало кульмінацією процесу, що розпочався ще влітку. За даними The Telegraph, Франція передала Україні креслення своєї крилатої ракети Scalp-EG — аналога Storm Shadow — у рамках угоди у сфері оборони, надавши Києву право виробляти цю зброю на власних заводах. Угода охоплює не лише крилаті ракети, бо вона також відкриває українським виробникам шлях до створення зенітних ракет Aster та високоточних авіабомб класу "повітря-земля" Armement Air-Sol Modulaire (AASM). Формальні рамки часу зафіксовано доволі конкретно: Франція дозволяє ліцензійне виробництво ракет AASM і Scalp в Україні до кінця 2026 року з початком випуску якомога швидше.

Символічно, що йдеться про безпрецедентний випадок. Storm Shadow/SCALP — доволі складна крилата ракета, ліцензію на виробництво якої досі ніколи нікому не передавали, тож приклад України стане першим в історії.

Що саме отримує Україна

Формулювання "ліцензія на виробництво" звучить обнадійливо, але за лаштунками цього рішення ховається складний технічний і бюрократичний процес. Насамперед, йдеться про передачу технічної документації, розсекречення критичних компонентів і, ймовірно, залучення західних виробничих партнерів.

Британська сторона зробила теж окремий важливий крок. Бернем підтвердив дозвіл на передачу Україні технології для самостійного виробництва Storm Shadow, що означає розсекречення інформації щодо британських компонентів ракети. Це крок, який має відкрити можливість для створення в Україні ліній зі складання.

Наразі йдеться передусім про доступ до конструкторської документації та дозвіл на локалізацію виробництва, а не про готові виробничі потужності. Це принципова відмінність від, наприклад, простого нарощування поставок готових ракет. Тепер Україні доведеться створювати повноцінний виробничий ланцюг: від металургії та електроніки наведення до складання двигунів і випробувальних стендів.

Головна проблема: час, якого немає

Попри політичний ентузіазм, військові аналітики застерігають від завищених очікувань щодо термінів. Варто звернути увагу на кілька фундаментальних викликів.

По-перше, часовий фактор. Україна може не встигнути налагодити серійне виробництво крилатих ракет Storm Shadow/SCALP EG за отриманою від Британії та Франції технічною документацією, оскільки цей процес виявиться складним і тривалим.

По-друге, питання пріоритетів. На думку аналітика, найбільш нагальною потребою Києва залишаються не крилаті ракети, а перехоплювачі для систем Patriot, і ресурси, витрачені на розгортання нового складного виробництва, можуть відволікти увагу від критичнішого дефіциту. Простими словами, найгострішою проблемою є дефіцит ракет-перехоплювачів для протиповітряної оборони, зокрема PAC-3 MSE, які запускаються американською системою Patriot, а вже потім запуск виробництва крилатих ракет Storm Shadow/SCALP EG.

По-третє — і це, мабуть, найскладніший технічний виклик — застарілість самої конструкції ракети в умовах сучасного поля бою. Без модернізації системи наведення ракети та зменшення її радіолокаційної помітності російські системи протиповітряної оборони можуть її збивати, а це, за словами аналітика, може вимагати значних додаткових зусиль саме тоді, коли Україна має значно нагальніші потреби.

Показово, що навіть видання, які із самого початку висвітлювали угоду з ентузіазмом, визнають реалістичний сценарій розвитку подій. За інформацією The Telegraph, з огляду на складність створення заводів більш імовірно, що перші ракети та бомби будуть виготовлені вже після укладення мирної угоди — і або залишаться в Україні як гарантія безпеки, або будуть продані назад до європейських арсеналів.

Українська промисловість уже вміє робити ракети — але інші

Парадокс ситуації полягає в тому, що Україна зустрічає пропозицію виробляти Storm Shadow, вже маючи власну, доволі розвинену ракетну програму — і за багатьма параметрами українські розробки не поступаються західному аналогу, а в дечому навіть перевершують його.

Найвідоміший приклад — крилата ракета "Фламінго" виробництва компанії Fire Point. За характеристиками дальності вона суттєво перевершує Storm Shadow: аналіз конструкції свідчить про можливе використання турбовентиляторного двигуна, розробленого ще за радянських часів для навчального літака L-39 "Альбатрос", технології виробництва якого Україна зберегла, а потужності "Мотор Січ" дозволяють швидко налагодити серійний випуск. За словами Зеленського, до початку 2026 року в Україні мали розпочати масове виробництво цієї ракети, яку президент назвав "найуспішнішою" серед усієї української зброї. За даними агентства AP, Україна виробляє на секретному заводі по одній ракеті "Фламінго" на день, а в планах — наростити потужності до семи ракет щодня.

Паралельно розвивається лінійка ракет КБ "Луч" — "Нептун" та її далекобійна модифікація "Довгий Нептун". Р-360 "Нептун" — українська протикорабельна крилата ракета, розроблена в київському КБ "Луч" у 2010–2020 роках, з варіантом для ударів по наземних цілях, створеним у 2023 році. Цікаво, що розвиток цієї лінійки відбувається у партнерстві із західною оборонною індустрією: 16 червня 2026 року європейська компанія MBDA підписала меморандум з КБ "Луч" щодо розробки нової крилатої ракети "Нептун-2" — тобто напрямок співпраці, зворотний до логіки ліцензування Storm Shadow: не Україна отримує західні технології, а західна компанія долучається до розвитку української розробки.

Втім, порівняння швидкісних характеристик показує, що за одним параметром українські ракети поки поступаються: швидкість "стандартної" крилатої ракети, наприклад, британської Storm Shadow, становить близько 1000 км/год, тоді як українські "Нептуни" та FP-5 "Фламінго" летять зі швидкістю 900–950 км/год. Різниця невелика, але в контексті протидії ППО кожні десятки кілометрів на годину мають значення.

Загалом український ракетний "парк" сьогодні набагато ширший, ніж просто "Фламінго" й "Нептун". Державна компанія ДККБ "Луч" виробляє одразу кілька потужних українських ракет, включно з "Довгим Нептуном", представленим у 2025 році, а до переліку далекобійних розробок, які виробляють як державні, так і приватні компанії, також входять ракето-дрони "Пекло" й "Паляниця", а також розробки "Рута" та "Трембіта".

То навіщо Україні ще й Storm Shadow?

Якщо у власного ракетного арсеналу вже є "Фламінго" з дальністю до 3000 кілометрів і "Довгий Нептун", логічне запитання: навіщо взагалі витрачати ресурси на локалізацію іноземної розробки?

Відповідь, найімовірніше, лежить у площині диверсифікації та політичних гарантій, а не суто технічної потреби. По-перше, ліцензійне виробництво Storm Shadow — це насамперед про доступ до перевіреної, бойово випробуваної системи наведення та боєголовки, розробка яких зазвичай є найдорожчим і найризикованішим елементом програми крилатих ракет. 

По-друге, така угода закріплює довгострокову технологічну співпрацю з Британією та Францією, що має значення для повоєнної безпекової архітектури. Я припускаю, що перші вироблені в Україні ракети можуть використовуватися як "гарантія безпеки" вже в мирний час. По-третє, паралельне виробництво кількох типів озброєння на різних технологічних базах знижує залежність від одного постачальника компонентів — вразливість, яка вже неодноразово даватися взнаки в умовах війни, коли постачання окремих деталей із-за кордону затримувалося.

Реалістичний прогноз

Зважаючи на сукупність факторів — відсутність прецеденту передачі такої ліцензії, складність модернізації системи наведення під сучасні загрози ППО, конкуренцію за ресурси з критичнішими потребами на кшталт ракет-перехоплювачів Patriot, а також уже наявні власні розробки — найбільш імовірний сценарій виглядає так:

• Найближчим часом (до кінця 2026 року) буде завершено юридично-технічне оформлення угоди та розпочнеться підготовча робота — узгодження виробничих майданчиків, підготовка кадрів, адаптація документації під українські виробничі потужності.

• У середньостроковій перспективі перші дослідні зразки, зібрані в Україні, з'являться швидше як демонстрація технологічної спроможності, ніж як бойові одиниці серійного виробництва.

• Повноцінне серійне виробництво, здатне впливати на хід бойових дій, найімовірніше, стане реальністю вже після зміни інтенсивності активних бойових дій — коли з'явиться і час, і ресурси на розгортання складного виробничого циклу без конкуренції з нагальнішими потребами фронту.

Висновок

Отримання ліцензії на виробництво Storm Shadow/SCALP — безумовно значуща новина, яка засвідчує зростання довіри партнерів до України як до повноцінного технологічного та оборонного партнера, а не лише отримувача допомоги. Це рішення відкриває шлях до створення в Україні однієї з найскладніших ракетних систем у світі — і сам факт того, що такий дозвіл узагалі надано, є прецедентом для всієї оборонної індустрії Заходу.

Водночас важливо тверезо оцінювати часові рамки. Україна, найімовірніше, не отримає серійні Storm Shadow власного виробництва до того, як активна фаза війни завершиться — так вважають і західні аналітики, і провідні британські видання. Натомість реальний бойовий ефект найближчим часом і надалі забезпечуватимуть уже налагоджені власні програми — "Фламінго", "Нептун", "Довгий Нептун" та інші розробки, які продемонстрували здатність швидко масштабуватися й адаптуватися до умов війни, не чекаючи на іноземні ліцензії.

Таким чином, справедливіше говорити не про заміну української ракетної програми західною ліцензією, а про її доповнення — довгостроковий проєкт, вигоди від якого Україна, найімовірніше, відчує вже в повоєнний період.