Випробування моральної стійкості

У 2005-му я поїхав висвітлювати війну в Ізраїлі. Відверто кажучи, те, що я бачу сьогодні, це не йде ні в яке порівняння навіть з нинішнім днем у Києві. Ми ховалися в бомбосховищах, нам показували нові квартири, які будувались з кімнатами-бункерами, ми дивувались, як може існувати спокійний пляж з одночасним нальотом ракет.

В Україні сьогодні - це реальність Х10. Бо важко уявити, як підуть діти до школи, коли реактивні дрони над нею пролітають кожні дві години. І посипати голову попелом у цій всій історії нема сенсу, бо в кожен другий момент ти сам можеш перетворитися на попіл.

Я погоджуюся з Тетяна Даниленко, що зараз, як і в 2022-му, йде випробування моральної стійкості. І сьогодні саме від влади залежить, чи зможе вона обʼєднати все суспільство, щоб вистояти психологічно. Тому тут комунікація має грати надзвичайно велику роль. Суспільство стало не просто дорослим - воно потребує не пропаганди і не обіцянок про 2-3 тижні, а реальних пояснень.

Тут я не хочу закликати владу не наступати на ті ж граблі, які ми мали, а нарешті спуститися на землю. Іти до людей. До тих, хто опиняється перед реальними загрозами. Давати реальні механізми, а не малювати космічні прожекти. Розмовляти з медіа, з громадськими активістами - і пояснювати, що дійсно є проблеми, і дійсно держава розуміє, що треба робити. Якщо, звісно, розуміє.

Вересень як раз і покаже - що є в пріоритеті - закручування гайок тим, хто не подобається Банковій, чи дійсно вихід на обʼєднання суспільства, який був у 2022-му.