Голосування в телефоні: Верховна Рада порушить закон?

Цей текст мені надіслав фахівець у сфері електронних систем. Він є більш академічним, ніж публіцистичним, але ставить все на місця. Включно з питаннями. Від себе додам, що не варто витрачати кошти на нові сумнівні технологічні рішення там, де можливі політичні. Наприклад, обговорення законопроектів в укритті, а голосування після відбою в сесійній залі, як і передбачено законом про регламент. Головне, було би бажання працювати, а не тікати після години роботи, як це робить дехто з монобільшості. А тепер сам текст:

Пошук технологічних рішень, які дозволять парламенту безперервно працювати під час повітряних тривог, не наражаючи народних депутатів на небезпекує на часі та певною мірою необхідністю.

Водночас потрібно чітко розділяти можливість технологічно реалізувати електронне голосування та відповідність такої системи встановленим правовим, технічним і кібербезпековим вимогам.

Сьогодні система "Рада" є спеціалізованою системою парламентського голосування, яка має відповідні технічні та нормативні процедури її використання.

Тому при створенні альтернативного механізму виникає принципове питання: чи забезпечує він такий самий або вищий рівень правової визначеності, інформаційної безпеки та достовірності результату?

Питання не в тому, чи буде використовуватися смартфон, планшет, ноутбук або інший пристрій. Так само питання не в конкретному типі мережі.

Йдеться про будь-який альтернативний канал передачі даних та кінцевий пристрій, який не є частиною системи "Рада".

У такому випадку необхідно оцінювати весь технологічний ланцюг:

- ідентифікація депутата;

- кінцевий пристрій;

- програмне забезпечення;

- канал зв'язку;

- серверна інфраструктура;

- фіксація та зберігання голосу;

- підрахунок;

- остаточний результат.

Захист окремого елемента цього ланцюга не може автоматично означати захищеність усієї системи.

Особливо важливо врахувати конституційну вимогу щодо особистого голосування народного депутата.

Система повинна не лише встановити особу депутата, а й забезпечити можливість довести, що зафіксований результат є саме його безпосереднім волевиявленням і що він не був змінений або підмінений на жодному етапі.

При цьому ризики — це не лише зовнішня кібератака. Необхідно враховувати можливу компрометацію кінцевого пристрою, програмного забезпечення, технічні збої, втрату зв'язку, проблеми синхронізації та інші обставини, які можуть вплинути на достовірність результату.

Для звичайної IT-системи це технічна проблема.

Для парламентського голосування це вже може стати питанням легітимності прийнятого закону.

Тому до впровадження альтернативного механізму голосування необхідно отримати чіткі відповіді щонайменше на три питання:

1. Чи відповідає система Конституції України, Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" та іншим нормативним вимогам?
2. Чи підтверджена її технічна та кібербезпекованадійність незалежним аудитом — від ідентифікації депутата та кінцевого пристрою до передачі, фіксації та підрахунку голосу?
3. Чи існує технічна та юридична можливість незалежно довести, що конкретний депутат особисто проголосував саме так, як зафіксувала система, і що цей результат не був змінений?

На сьогодні, на жодне питання не має відповіді!

Необхідно не просто продемонструвати, що система працює. Необхідно документально та незалежно підтвердити її відповідність законодавству України, встановленим вимогам інформаційної та кібербезпеки, а також можливість достовірно встановити результат кожного голосування.

Мають бути проведені незалежна юридична експертиза, комплексний аудит кібербезпеки, тестування на проникнення, перевірка програмного забезпечення та кінцевих пристроїв, криптографічний аудит, а також визначені процедури аудиту та відновлення результатів у разі технічного інциденту.

І головне — має бути чітко визначено, хто і яким документом підтверджує відповідність системи встановленим вимогам та відповідає за достовірність результату голосування.

Створення альтернативи системі "Рада", повинна відповідати не просто критерію "працює". Вона повинна відповідати встановленим правовим і технічним вимогам та забезпечувати результат голосування, достовірність якого можна незалежно перевірити та юридично підтвердити.

Саме це має бути обов'язковою умовою її застосування у Верховній Раді.