Час розколу

У мене для вас прикрі новини. Ми впритул наблизилися до тієї межі, за якою нас чекає поразка у війні.

Найгірше те, що програти ми можемо не на полі бою. Навіть більше: ми ризикуємо програти попри мужність, звитягу, незламність і спратегічну перевагу.

Вся проблема у тому, що війна - це не боксерський поєдинок, де двоє б'ються, а інші просто спостерігачі. Війна - це випробування не лише армій і економік, але й суспільств по обидві сторони лінії фронту. І ось тут наше слабке місце у цьому протистоянні. Ми ризикуємо програти війну в тилу.

Ми потребуємо єдності, бо це єдино можливий фундамент нашої перемоги, або хоча б виживання у цій світоглядній бійні. Але єдності немає. Навпаки, наша нація переживає найглибший розкол за час своєї новітньої історії.

Лінія цього розколу пролягла не по політичним уподобанням, партійній приналежності, географії чи етнічних ознаках.Ми розділилися на тих, хто вважає цю війну своєю, і тих, хто вважає її чужою. Це двоє різних світів, а отже світоглядів і морально-етичних комплексів.

Серед тих, хто сприймає війну як свою особисту відповідальність - вояки, що роками переробляють зайшлу біомасу на добрива, командири, що з нуля будують ефективні бригади і корпуси, волонтери, які продають власні квартири, щоб закрити збір на "корчі", сотні тисяч людей, які донатять більше, ніж можуть собі дозволити, зрештою - сім`ї, які ділять тягар війни і втрат з тими, хто в окопі.

По інший бік нашого світоглядного розколу - сотні тисяч ухилянтів, переможці Тиси, свідомі і несвідомі пособники ворожої пропаганди, які штурмують буси ТЦК або наводять за бабло російські ракети на мирні міста, корумпована влада, яка краде на крові, пристосуванці, що налаштовують собі життя і кар'єру, паразити, що намертво прилипли до війська, "мазані" офіцерчики, які вислужуються ціною м`ясних штурмів та інший непотріб

Доки одні місяцями стирчать у посадках і роками не бачать дітей, інші корупційним шляхом накопичують в сейфах Генпрокуратури річний бюджет кількох бойових бригад чи навіть корпусів. Одні сидять під КАБами на Лимані, а Міндіч - на розслабоні в Ізраїлі. Військові місяцями не можуть зібрати 50 тисяч гривень на ремонт розваленого fpv-шкою "корча", а на заставу Галущенку мільйони збирають через схеми з офіційним банком прямо з офісу президента.

І якщо таке несеться на самій горі нашої нещасної держави - можна бути впевненим, що корупція, зловживання та дерибан стали нормою на кожному рівні.

Нема чого далеко ходити - невелике селище, звідки я родом, нещодавно отримало статут території, де потенційно можливі бойові дії. Хоча там навіть близько нічого подібного нема і не буде. Просто хтось спритний і причетний до місцевої влади зміг "порішать", і тепер завдяки новому статусу уся чиновницька вертикаль отримує 50% надбавки до зарплати. Тепер навіть прибиральниця в лікарні отримує майже стільки ж, скільки військовий у окопі. Тож уявіть, як виріс добробут чиновників.

І подібне моральне бл@дство є повсюдним, охоплюючи усі владні партії та рухи. На "плівках Міндіча" спливає такий собі народний депутат Нагорняк, який встиг побувати і у партії Порошенка, і в УДАРі Кличка, і в "Слузі народу". Він сам з Вишневого на Київщині, де я прожив багато років. Депутат з задекларованими доходами 800 тисяч гривень на рік володіє квартирами, будинками, земельними ділянками і т.д. Ви не знайдете згадок про його допомогу війську, однак легко відшукаєте історії про те, як він купував майбутніх виборців простроченими продовольчими пакетами у 2023 році.

Інший достойник з Київщини - колишній голова Києво-Святошинської районної ради Олександр Тигов. Про нього можна розповідати довго і багато, але дві історії виділяються буквально карколомним рівнем цинізму. Одного разу Тигов балотувався на виборах від Порошенка і під цю кампанію почав роздавати житло ветеранам, навіть привозив для реклами Марину Порошенко. Але коли вибори програв - роздані хати позабирав назад. Інша історія про те, як Тигов у 2014 році побудував соціальний об`єкт для ветеранів, такий собі хаб зі спортзалом, перед входом до якого встановив пам`ятник Сергію Табалі, наймолодшому "кіборгу" ДАП. Але зараз пам`ятник звідти знесли, а сам комплекс переробили на ЖК і розпродали.

А інший нардеп Камельчук взагалі задекларував Порше Каєн і кількасот тисяч доларів невідомого походження, і лише скаржився журналістам на вигорання через важку депутатську працю.

У нашій дивній реальності колишній "регіонал" Вілкул стає русофобом, а мерів міст, які передають мільйони гривень на військо, переслідує генпрокуратура, про сейфи якої згадувалося вище. Влада піднімає зарплату не військовим, що захищають державу, а поліції, що захищає владу, яка захищає передавальників "двушечкі на маскву". Жінки йдуть в пілоти БПЛА, а яйценосці у спортзал.

Ці приклади, на жаль,можна продовжувати до безкінечності. Ми живемо в розколотій нації, частина якої веде боротьбу за існування, а інша частина - боротьбу за грошові знаки. Перші готуються до тривалого кривавого опору, інші готуються до виборів.

Ми занадто різні. І ми стоїмо на порозі катастрофи.