Вашингтон планує легітимізувати тактику "позитивних заохочень" щодо москви через діяльність Джона Коула

Американське видання The Atlantic публікує статтю відомого журналіста Саймона Шустера про плани Білого дому щодо обміну російських політв’язнів на послаблення санкцій США проти рф, що має відкрити шлях до укладення бізнес-угод з москвою ще до завершення війни в Україні.

Такі пропозиції висуває спецпредставник президента США Дональда Трампа по Білорусі Джон Коул, спираючись на свій білоруський досвід. На думку Коула, такий підхід міг би створити нові канали діалогу між США та росією і підштовхнути кремль до припинення війни.

Ці ідеї стали відомими у контексті висунення Білим домом кандидатури Коула на посаду спеціального представника президента з питань заручників у ранзі посла. Тобто вони, очевидно, вже отримали попередню підтримку Трампа.

На думку Шустера, ідеї Коула допомогли б Трампу досягнути низки цілей: реінтегрувати Росію у світову економіку та розширити переговори з кремлем на тлі війни в Україні, яку не вдалося завершити попри понад рік дипломатичних зусиль. Це відкрило б шлях до укладання вигідних для США угод щодо російської нафти, дизельного пального, рідкісноземельних мінералів та інших товарів. Додатковою перевагою могло б стати звільнення в’язнів з гуманітарних міркувань, що посилило б, на думку Трампа, його позиції у боротьбі за Нобелівську премію миру.

Як призначення Коула на нову посаду, так і зняття санкцій потребуватиме згоди Конгресу США. Тому багато залежатиме як швидко ці питання попадуть до порядку денного – до чи після проміжних виборів.

Стосовно ставлення до таких ініціатив з боку внутрішніх опонентів Трампа і союзників Вашингтона у The Atlantic і Саймона Шустера жодних сумнівів немає. Про це свідчить вже сама назва статті: "Черговий заклик Трампа до росії може обурити навіть його союзників".

Ідея використання бізнесових "заохочень" для путіна з метою припинення війни почала мусуватися в американському інфопросторі дещо раніше, після останнього візиту Віткоффа і Кушнера до москви. А не так давно Трамп надіслав путіну і політичне "заохочення" - запрошення на саміт G20 у Маямі, що було сприйняте європейцями дуже стримано.

Відомою вже є й реакція росії на такі "заохочення". Відчувши свою безкарність, політичну і економічну, принаймні з боку Вашингтона, москва різко посилила системні удари по цивільних об’єктах в Україні, зокрема в Києві. Адже путін у якості аргумента сприймає серйозно лише тиск, санкційний і військовий. Всі позитивні аванси з боку Заходу вважаються в кремлі доказом слабкості супротивника і сигналом своєї безкарності за минулі і майбутні злочини.

Нові спроби "заохотити" путіна до миру шляхом зняття чи послаблення санкцій призведуть до ще більшої ескалації війни. Адже чим більше він її ескалює, тим більше "заохочень" отримує, принаймні від Вашингтона. Додатковий бонус для кремля – погіршення відносин США з європейськими партнерами, яким така зміна тактики щодо агресора на тлі ескалації гібридних атак може не сподобатися.

Якщо ідеї Коула почнуть втілюватися у життя, офіційно чи опосередковано, це стане черговим відступом від єдино можливого шляху припинення кровопролиття: економічного та військового тиску на агресора з метою припинення бойових дій і початку переговорів про вирішення проблеми згідно міжнародного права.

На жаль, Трамп почав відходити від цієї лінії з самого початку своєї "миротворчої діяльності", коли дав згоду на вимогу путіна щодо проведення переговорів без припинення вогню, роздаючи безкоштовні безпекові аванси москві блокуванням членства України в НАТО, розглядаючи різні варіанти вигідних росії політичних, міжнародно-правових і територіальних "компромісів". І все – без жодних результатів щодо досягнення миру, але, на жаль, і без жодних вивчених "уроків".

Авансові бізнесові і санкційні послаблення москві можуть повністю похоронити репутацію Трампа як "миротворця", яка й так вже суттєво підточена. Проте Україна заплатить за черговий "упс" Вашингтона значно дорожче – роками війни, життями українців, руйнуванням міст і сіл, знищенням економіки та інфраструктури.

Аналітика Київського Безпекового Форуму