Чому ми забули про "Байрактари" та великі БпЛА?

Индустрия дронов

У час, коли реактивні "Шахеди" ворога дедалі більше дістають нашу інфраструктуру і буквально відкидають нас у первісний лад, я хочу нагадати одну річ.

Для багатьох своїх найновіших і найпотужніших платформ компанія Baykar використовує українські авіаційні технології та двигуни.

Важкий ударний Bayraktar Akıncı створювався, зокрема, під українські двигуни. А реактивний безпілотний винищувач Bayraktar Kızılelma — із застосуванням українських авіаційних двигунів.

Свого часу Baykar інвестував близько $100 млн у створення в Україні виробничої бази, сервісного центру та штаб-квартири під Києвом. Планувалося локальне виробництво безпілотників і робота українських спеціалістів.я

А тепер згадаємо 2022 рік.

Тоді Bayraktar TB2 був не просто черговим БПЛА. Він став одним із символів українського спротиву. Про нього знали всі.

Сьогодні ж ми фактично зробили ставку на масове застосування FPV.

FPV — чудовий інструмент. Дешевий, масовий, доступний. Але він має свої фізичні обмеження. Погода, вітер, туман, опади, дальність, час перебування в повітрі — усе це впливає на його можливості.

І ворог це прекрасно розуміє.

Саме тому далекобійні безпілотники можуть використовувати погодні умови та проривати нашу оборону, завдаючи ударів по критичній інфраструктурі.

Осінь-зима це "золотий" час для ворога, наносити терористичні удари. Останні тижні вони почали реалізовувати заздалегідь підготовлений задум, до якого готувалися не один рік.

В цей час ми проводили "вибори Федорова", боролися "за" та "проти" Головкома, спостерігали чергові зміни менеджерів у апараті та їх еміграції, пильнували за резонансними корупційними справами. Одночасно ворог монотонно готував реактивні Герані і запасався балістикою.

Між тим. Повертаючись до БПЛА.

Просте питання.

Чому ми майже перестали говорити про великі розвідувально-ударні БПЛА?

Той же Akıncı може перебувати в повітрі багато годин, вести розвідку, передавати інформацію, виявляти цілі та, залежно від комплектації й завдання, застосовувати озброєння.

Це вже зовсім інша концепція.

Це не FPV, який летить до цілі кілька десятків хвилин.

Це платформа, яка може довго чергувати в повітрі. Операторів можна змінювати, а сам апарат продовжує виконувати завдання.

І, можливо, саме такі системи могли б частково закрити ту величезну прогалину, яку сьогодні створює нестача бойової авіації та засобів постійного повітряного спостереження.

Але є одна проблема.

Запит формує держава.

І сьогодні складається враження, що в цьому запиті переміг принцип: "давайте ще більше FPV".

Я не проти FPV. Навпаки. Вони потрібні тисячами щодня.

Але війна — це не тільки FPV.

Це розвідка.

Це виявлення.

Це цілевказання.

Це постійне чергування в повітрі.

Це засоби ураження.

Це система, в якій один елемент доповнює інший.

Тому я хочу поставити просте запитання тим, хто формує наші оборонні замовлення:

Чому ми не повертаємося до концепції Bayraktar та інших великих БПЛА? Який БПЛА такого рівня (який заміняє авіацію) виробляє на сьогодні Україна? Чи є причиною надання пріоритету FPV ППО факт того, що кожен можновладець через "третіх осіб", має своє виробництво із виготовлення FPV, або складових до них?

Чому ми не використовуємо те, що Україна сама вміє створювати — авіаційні двигуни, технології, конструкторські школи?

Можливо, я чогось не розумію.

Можливо, є військові причини, про які ми не знаємо.

Тоді поясніть.

Бо я не хочу через кілька років знову почути, що ми просто не встигли.