З Інституту серця виписують 13-річну Дану – першу в Україні дитину, якій пересадили легені

Цій дівчинці 13 років. Типова підлітка. Гривка на очі. Довгі руки і ноги. Але Дана, яка стала знаменитою у серпні цього року після першої в Україні дитячої пересадки легенів, б’ється за своє життя з самого моменту свого народження. Бо вона народилася глибоко недоношеною – на 26 тижні вагітності. І важила трохи менше одного кілограма. Це критичні показники для виходжування передчасно народжених дітей. Але Дана – осьо. Вижила, визріла. Але така передчасна поява на світ не минула безслідно. Вона майже не чує, користується слуховими апаратами. Із-за цього погано говорить. Хоча її мама каже, що вдома досить добре вона реагує і підліткове "Ну, мам" та "Не хочу" їй вдається досить добре.

Столичні лікарі були здивовані, що у Дани до її 13-річчя не виявили ані вродженого пороку серця, ані проблем із легенями. Мама каже, що і симптомів не було. І обстеження вони робили досить регулярно. Ніхто не бачив ніяких проявів. Вони з’явилися буквально наступного дня після дня народження дівчинки – у квітні цього року.

Несподівана задишка, слабкість настільки були вираженими, що лякали. Обстеження і аналізи не залишили лікарям сумнівів: Дану врятує лише пересадка легенів. Але ще в Україні такої пересадки дітям не робили. Дорослим – так, перші вже виконали. А дітям… Але ж в медицині так завжди – хтось стає першим. Тож Дана увійшла в історію української медицини та трансплантології як перша пацієнтка у віці 18 років, якій пересадили легені. І як я переконалася особисто – успішно. Сьогодні її виписують додому.

- Я розуміла, що Дана перша, але вірила, що все буде добре, - каже мама, яка в рідних Черкасах працює операційною медсестрою. – Так і сталося. Донці подарували легені.

- Для нас це видатна подія – успішна пересадка легеней дитині, - каже директори Інституту серця, академік, хірург, який, власне, і робив цю пересадку, Борис Тодуров. – Скажу більше. Під час операції трансплантації ми ще й відремонтували серце дівчинки, адже вона мала вроджену ваду.

В операції пересадки було задіяно 15 професіоналів своєї справи. Порятунок Дани не відбувся б, якби в дитячій лікарні "Охматдит" батьки дитини, яка загинула від травми мозку, не погодилися, аби лікарі взяли органи для пересадки. Завдяки їхньому милосердю було врятовано п’ять інших дитячих життів. Пересадили серце, нирки, печінку та легені.

- Операція у Дани ішла вісім годин, - продовжує Борис Тодуров. – Ті, хто виконує таку пересадку рутинно, постійно, роблять її трохи швидше. Так багато часу потрібно, тому що вшиваються не одразу дві легені, а окремо ліва і права. Треба розуміти, що операції з дітьми потребують деяких своїх особливостей. Діти – це не маленькі дорослі. Операція трансплантації серця чи легенів у дорослого та дитини – це як пілотувати військовий і цивільний літаки. Різні тактики. Різні методики.

Після операції Дану потрібно було навчити… кашляти. Це ж фізіологічна очистка легенів. Але Дана справилася не лише з цим, а й фізичним відновленням. За тиждень після операції вона вже ходила по парку, а ще через пару днів почала… бігати.

- Після пересадки в реанімації донька питала мене, чому у неї такий великий розріз, що саме їй робили? – додає мама. - Я їй чесно все розповіла про операцію. Вона знає, що їй робили.

Лікарі наголошують, що після пересадки органів – чи то серця, чи нірки, чи легенів – людина вертається до нормального життя. У неї немає обмежень. Єдине, що потрібно робити і не забувати – кожного дня пити ліки, які не дозволяють донорському органу відторгнутися. Все ж він чужий.

В Інституті серця дітям пересадки почали робити під час повномасштабного наступу. На даний момент 23 дитини отримали донорські органи, переважно серця. Одного пацієнта, на жаль, втратили…

Коли трансплантологів питають, чи можливо зробити стільки пересадок, щоб черга зменшилася, або зовсім зникла, вони звертаються до суспільства. Бо в першу чергу це залежить від того, чи будуть органи, чи рідні загиблої людини погодяться на посмертне донорство своєї дорогої людини.

- Якщо у суспільства немає довіри до лікарів, вони не дають забирати органи для пересадки, то лист очікування порятунку перетворюється на лист очікування смерті, - зауважує Борис Тодуров.