Ризики "ідеального шторму" для України

Зараз багато хто кинувся робити прогнози: і хто, що, як буде почуватися за пів року. Ну, ок. Давайте поговоримо.

Що станеться за цей час? З великою вирогідністю рашисти зважаться на атаку Європи. В якій формі — це деталі. Я менше вірю в наземну операцію, більше у локальні атаки з обстрілами дронами великих міст і залученням давно і дбайливо сформованих пʼятих колон всередині країн, обраних обʼєктами. З огляду на те, що росіяни — чорти і що вони знають момент найбільшої вразливості для європейських держав, — це може бути вже у грудні, напередодні Різдва.

Ціль — як мінімум викликати паніку, я про це вже писав.

Наслідок, на який розраховує агресор, — спричинити тиск на європейські держави з метою відмови від допомоги Україні. Багато радикальних партій, які за відновлення відносин з рф, вже працюють над цим. Або через внаслідок перемовин з наляканими європейськими лідерами, або через інтенсивність атак, щоб кошти знадобилися їм самим.

Чи хтось може зупинити путіна? Не видно. Трамп показав, що на нього розраховувати важко, а після виборів в Конгрес він радше буде зосереджений на власних проблемах. Сі Цзіньпін в такій конфігурації не проти, аби Європа сама прийшла до нього з проханням утихомирити росію.

Але в цьому плані кремля багато прогалин. По-перше, Європейські країни готуються до війни і навіть забирають золоті запаси з іноземних сховищ до себе, щоб мати все під рукою. По-друге, європейці можуть не припинити, а посилити допомогу Україні, проте умовою для цього буде лише адекватність влади України і виконання всіх взятих обіцянок щодо реформ з узгодженого списку. Довірити свою безпеку вони будуть готові надійній країні, а не тій, де влада дурить і своїх громадян, і партнерів. По-третє, фактор Трампа не такий вже однозначний, і карта може лягти в протилежний бік, ніж очікує путін. Це вже з ним було не раз.

Тому єдиний прогноз стосовно України — один: без повернення керівництва країни до притомного стану ми опинимось в ідеальному штормі, який можна і не пережити. А це повернення полягає і у виконанні обіцянок перед партнерами в ЄС, і у диверсифікованих зв’язках, в тому числі і з крайніми правими. Серед них є прихильники України. Ви будете здивовані, але один з депутатів місцевої ради від AfD навіть пів року воював на нашому боці. Тому треба посилювати питому вагу проукраїнських партійців там, де тільки можна.

Якщо ж влада України не стане адекватною, ризик опинитися без допомоги на фоні потенційної атаки на Євросоюз стає дуже високим. Вірити Зеленському у Брюсселі відмовляються, вимагають дій. Спочатку реформи, потім гроші, і не навпаки. Тож у разі збереження автократії і егоїзму діючого президента за півроку Україна може отримати біду. І тоді когось не врятують ані відоси, ані рейтинги довіри. Тільки країні від того буде не легше.

Тому я ще раз закликаю: всі політичні зусилля тепер не для пошуку ефемерного миру з агресором, не для пошуку "ворогів народу", які, окрім слів, ні на що не впливають. Зараз головне — змінити систему управління з лояльно-ручної на професійну і притомну. Все решта — пил.