Причини відсутності (несвоєчасності) впровадження інновацій у Силах оборони України

Причини найкраще видно, якщо послідовно розглянути можливі шляхи появи, розвитку та впровадження інновацій.
За ступенем імовірності вони розташовуються так:
- "Знизу" — розробки, що виникають безпосередньо в підрозділах сил оборони, особовий склад яких бере участь у відсічі збройної агресії.
- "Збоку" — розробки приватного сектору.
- "Згори" — розробки науково-дослідних установ, управлінь наукової та інноваційної діяльності, інших державних структур.
1. Розробки "Знизу" (підрозділи сил оборони)
Фахівці, які постійно протидіють противнику та застосовують технічні засоби для його ураження – вочевидь, найкраще обізнані зі станом справ і напрямками розвитку технологій.
Теоретично - саме вони здатні зробити найбільший внесок в інноваційний розвиток.
На практиці - їхній діяльності в цьому напрямі заважають дві основні причини.
1.1. Відсутність інституційних можливостей.
У більшості підрозділів вже діють лабораторії різного призначення. Проте - здебільшого вони зосереджені на забезпеченні поточної діяльності свого підрозділу (наприклад, взводи підготовки БпЛА до застосування). Якщо фахівець постійно зайнятий поточними завданнями, у нього фактично не лишається часу на збирання й аналіз інформації, експерименти та випробування.
Повноцінна науково-дослідна та дослідно-конструкторська діяльність (R&D) трапляється рідко. Для її появи в керівництва мають одночасно поєднатися:
- розуміння важливості конкретного напряму;
- готовність обстоювати перед вищим керівництвом виділення ресурсів (штатних посад, забезпечення);
- можливість добирати особовий склад, здатний до інноваційної діяльності та досягнення результату.
1.2. Відсутність фінансових можливостей
Зрозумілі механізми фінансування такої діяльності фактично відсутні — як у грошовому вимірі (кошти на експерименти), так і в матеріальному (отримання майна та спорядження).
Значною мірою це пов'язано з венчурною природою R&D-діяльності. Наприклад, у нашому підрозділі з 10 започаткованих проєктів:
1 - забезпечує ефективне ураження живої сили противника,
ще 1 - суттєво підвищує ефективність такого ураження,
3 - дають знання, досвід і технології, які можуть використовувати інші підрозділи,
5 - не буде доведено до завершення через нестачу коштів (наприклад, радари) або технічну складність, що перевищує наявні спроможності.
Крім того, існують відомчі обмеження: підрозділ одного напряму (наприклад, БпЛА) не може отримати майно іншої служби (наприклад, ВМС) - навіть якщо керівництво погодило експериментальну діяльність.
Оскільки кошти потрібні в будь-якому разі, підрозділи змушені вдаватися до нестандартних джерел фінансування:
- позабюджетне фінансування військових частин (за умови підтримки напряму керівництвом);
- волонтерські збори, звернення до благодійників тощо.
Окрема подяка Тарасу, Ярославу та Олегу.
Цей шлях існує, проте:
- він нестабільний і непередбачуваний;
- його обсяги постійно скорочуються (через стан економіки країни).
Інші наявні механізми мають суттєві недоліки:
- Грантова програма Brave1 прямо забороняє надання грантів військовослужбовцям. Існує обхідний шлях — подання заявки через приватну організацію. Проте він одразу породжує питання розподілу прав інтелектуальної власності, безпеки, конфлікту інтересів у подальшій діяльності тощо, тому фактично є неробочим.
- Brave1 Market дає змогу придбати окрему номенклатуру (БпЛА або їхні компоненти). Однак це готові вироби, тоді як підрозділи здебільшого зацікавлені в участі в розробці.
- Благодійні фонди. Існує теоретично, було б цікаво, якщо хтось зміг його подолати. Ми пробували звертатись до "Повернись живим", Фондів Притули, та Стерненка – і без результату. Імовірно, через невідповідність напряму діяльності, або надмірний, з погляду фондів, рівень ризику.
2. Розробки "Збоку" (приватний сектор)
Нині в приватному секторі зосереджено основні фінансові ресурси та найкращі фахівці. Теоретично - цей шлях точно мав бути ефективним. Проте, на практиці - знов спостерігається низка проблем.
2.1. Характерні проблеми стартапів
Невизначеність мети. Команди максимально вмотивовані, проте часто працюють над неактуальними завданнями. Ідею для розробки нерідко отримують із недостовірних (неверифікованих) джерел. Як наслідок, зусилля спрямовуються в хибному напрямі, або ж команда наполегливо долає технічні труднощі тоді, коли сама проблема вже змінилася.
Приклад. Нас залучили до оцінювання "майже готового виробу". Розробники виконали значний обсяг роботи: некитайська елементна база, власне апаратне забезпечення, спеціально розроблені антени, високий науково-технічний рівень. Проте - проти повітряних цілей противника рішення відставало на рік, а проти наземних — на 2,5 року.
Крім того, кінцевою метою діяльності часто вважають кодифікацію відповідно до тактико-технічного завдання (ТТЗ). Потім розробники щиро дивуються, коли виріб кодифіковано, а продажів немає.
Нерозуміння того, що засобом ураження виріб робить лише поєднання трьох складових: техніки, тактики застосування та підготовленого особового складу.
Передати виріб (наприклад, БпЛА) бойовому екіпажу й очікувати, що попит з'явиться сам, недостатньо. У виробі майже напевно виявляться технічні недоліки й обмеження. Їх доведеться або усувати в ході експлуатації, або враховувати під час розроблення тактики застосування. Потім цю тактику (TTP, інструкції тощо) треба ефективно поширювати.
Такі завдання, загалом, не властиві розрахунку, зосередженому на бойовій роботі. Тому часто екіпажу простіше відкласти виріб, ніж домагатися його працездатності. Розробники натомість констатують: виробів передано багато, зворотного зв'язку немає (або він зводиться до оцінки "не працює"), і продажів, відповідно, немає теж.
2.2. Проблеми "придбаних" стартапів, і R&D-підрозділів великих компаній
Необґрунтовані вимоги замовника. До невизначеності мети додаються такі самі невизначені вимоги, що надходять від органів військового управління (тобто "згори", а не від бойових підрозділів). Ці вимоги часто формують посадові особи, максимально віддалені від реалій бойових дій.
Приклад. Оцінювався вогневий засіб з такими очікуваними характеристиками: дальність ураження - 100 м, імовірність перехоплення 80 %, стаціонарне розміщення. Натомість, вимоги замовника: дальність щонайменше 150 м, імовірність понад 90 %, застосування в русі – з жорсткими вимогами стосовно ціни. Водночас готових рішень із такою дальністю та імовірністю ураження у світі не існує, як і технічних можливостей досягти таких показників - за такої вартості.
Отже, часто формулюються вимоги, які неможливо виконати - навіть теоретично. Проте - саме вони блокуватимуть впровадження рішення, яке вже задовольняє підрозділи на передовій.
Відсутність дієвої мотивації виконавців. Навіть найпростіші доопрацювання можуть тривати необмежено довго: заробітна плата вища за ринкову, бронювання оформлене, нормований робочий день і два вихідні.
Приклад. Виробник БпЛА має систему скидання на 2 боєприпаси. Підрозділ потребує системи на 4. Запит перебуває на розгляді 10 місяців.
2.3. Проблеми кодифікації
У чинному вигляді кодифікація не виконує свого основного завдання — не допустити надходження до військ неефективних чи небезпечних засобів. Причини:
- вимоги до засобів формують посадові особи органів управління (див. п. 2.2), і ці вимоги часто застарілі або не відповідають дійсності;
- процедура підтвердження характеристик дає змогу штучно завищувати показники.
Приклади. Для демонстрації дальності FPV-дрона виробник набирає висоту 500 м і летить за вітром, демонструючи дальність близько 25 км. У реальних умовах дальність польоту цього FPV не перевищує 12 км.
НРК має заявлений запас ходу 40 км. Цей показник досягається лише на рівному асфальтовому покритті, за температури +25 °C. У реальних умовах НРК проходить 18 км - і зупиняється.
Не виконуючи основного завдання, система кодифікації водночас гальмує подальший розвиток продукції. Внесення змін часто потребує витрат і зусиль, співмірних із первинною кодифікацією. А оскільки засіб і так закуповують (кодифікацію пройдено, потребу сформовано минулого року) - у виробника фактично немає стимулу його вдосконалювати.
Загалом, спроможні та ефективні R&D-підрозділи приватного сектору, повною мірою забезпечені ресурсами материнської організації, є радше винятком.
3. Розробки "Згори" (державні установи)
Йдеться про державні установи, науково-дослідні інститути, профільні управління тощо. Їм функціонально визначено займатися інноваціями, проте саме вони мають найнижчу мотивацію до цього.
Як правило, це військові структури з розгалуженим штатним розписом, високими тарифними розрядами та посадами старшого офіцерського складу. Фахівцям, обізнаним із військовою справою, зрозуміло, який у таких структур середній вік особового складу, рівень обізнаності із сучасною технікою та її можливостями, а також рівень мотивації до інтенсивної роботи.
Крім того, такі структури найменше обізнані з реаліями сучасного поля бою та його потребами. Статус наукової установи дає змогу цілком законно обмежуватися документальною роботою: статтями, конференціями тощо.
Сподіваюсь, що хоча в стратегічних галузях (ракетна, космічна, авіаційна) така система може давати якись результати.
Проте, ймовірність появи там розробки тактичного або оперативно-тактичного рівня, актуальної саме зараз - вкрай мала.
Найновіша розробка, яку нам демонстрували, вже на етапі показу відставала від потреб на 1,5 року. Чи застосовувалася вона в бойових умовах, невідомо.
Висновки
- Найбільш обізнані фахівці (військові R&D-підрозділи) - мають найменші можливості для розробок.
- Ті, кому розробки визначено функціонально (військова наука), - мають найнижчу мотивацію.
- Приватний сектор намагається, балансуючи між першими та другими, створити дієві рішення, в межах наявного фінансування.
Прогноз
Прогноз несприятливий. Система дедалі більше закостеніває. Що довше триває війна, то більше бюрократичні підходи витісняють бойову ефективність, а система генерує "темки", замість реальних результатів.
Пропозиції
- Запровадити реалістичні механізми фінансування військового R&D: цільове фінансування діяльності, доступ до майна та спорядження, грантове фінансування тощо.
- Посилити військово-цивільне співробітництво (з урахуванням вимог безпеки та запобігання корупції). Мета — поєднати досвід військових R&D-підрозділів зі спроможностями приватного сектору.
- Певною мірою така взаємодія вже відбувається на конференціях, заходах Brave1 тощо. Однак у них бере участь лише незначна частина як військового, так і приватного сектору.
- Потрібна своєрідна "біржа проєктів": інформація про те, над чим працюють цивільні розробники та що потрібно військовим, а також механізм їх поєднання (на базі "Дельти", Brave1 або інших платформ).
- Вирішити проблему з наявними організмами - та їх ефективністю.
Запровадження (реалізація) таких рішень потребує значної політичної волі (від міністра оборони, і вище). При цьому, реалізація їх має призвести до значних змін у системі, з суттєвим перерозподілом фінансових потоків, повноважень, та зміни структури.
Наявний досвід, натомість, демонструє, що система завжди долає окрему особистість (міністра).