Фінансова криза в енергетиці: інвестиції під ударом

Мінус 22% обсягів торгівлі електроенергією. Мінус 17,5% цінового індексу. Майже 84 мільярди гривень зустрічних боргів.

Це вже не просто тривожна статистика. Це сигнал, який не мають права ігнорувати ані уряд, ані регулятор, ані учасники енергетичного ринку.

За даними АТ "Оператор ринку", оприлюдненими 21 жовтня 2026 року, протягом перших двадцяти днів жовтня обсяг торгів на ринку "на добу наперед" скоротився на 22,02% порівняно з відповідним показником вересня.

Обсяг пропозиції зменшився на 23,25%, попиту — на 21,93%, а індекс ціни базового навантаження впав на 17,52%.

Чотири негативні показники одночасно. І все це — на тлі величезної накопиченої заборгованості.

Безумовно, скорочення торгів на РДН не означає аналогічного падіння всього виробництва чи споживання електроенергії. На ці показники впливають сезонність, двосторонні контракти, структура генерації та фізичні обмеження енергосистеми.

Але не помічати такого поєднання негативних сигналів було б небезпечно.

На мою думку, це вже підстава бити фінансову тривогу.

Особливо зараз, коли Україна намагається залучити мільярди євро міжнародних інвестицій для відновлення енергетики.

Борги зростають. Ліквідність опиняється під тиском

Станом на 30 вересня 2026 року заборгованість учасників балансуючого ринку перед НЕК "Укренерго" досягла 47,34 млрд грн, збільшившись на 12,6% від початку року.

Водночас борги самого "Укренерго" перед учасниками балансуючого ринку становили вже 36,69 млрд грн.

За дев’ять місяців ця заборгованість зросла на 60%.

Майже 14 млрд грн додаткових зобов’язань лише за дев’ять місяців.

Сумарний обсяг двох зустрічних категорій боргів наближається до 84 млрд грн. Це не єдина консолідована заборгованість, і такі суми не можна механічно підсумовувати без урахування взаємних зобов’язань.

Проте масштаб фінансового дисбалансу очевидний.

Особливо небезпечно, що частина боргів може виявитися фактично безнадійною. Член наглядової ради "Укренерго" Юрій Бойко публічно звертав увагу на складність стягнення значної частини проблемної заборгованості, оцінюючи частку боргів із низькими перспективами повернення більш ніж у 80% відповідної категорії.

Це експертна оцінка, а не аудиторське підтвердження всього боргового портфеля. Але вона вказує на серйозність проблеми.

Якщо гроші не надходять одному учаснику ринку, він затримує платежі іншому. Виробники недоотримують кошти, постачальники втрачають оборотний капітал, а фінансовий дефіцит поширюється далі.

Так виникає ланцюгова реакція неплатежів.

І якщо її не зупинити, проблема окремих підприємств може перерости в системну кризу ліквідності.

Найнебезпечніше — ринок починає втрачати довіру інвесторів

Саме це мене турбує найбільше.

Україна сьогодні гостро потребує нових електростанцій, гнучкої газової генерації, систем накопичення енергії та модернізації мереж.

Але міжнародний інвестор оцінює не лише потребу країни в електроенергії.

Він оцінює можливість повернення своїх грошей.

Уявімо новий енергетичний проєкт вартістю 200 млн євро.

Технічна документація готова. Обладнання визначене. Мережеве приєднання погоджене. Фінансова модель демонструє привабливу дохідність.

Але банк ставить прості запитання.

Хто купуватиме електроенергію? Чи здатний покупець своєчасно платити? Що станеться, якщо платежі затримаються на 60 або 90 днів? Хто профінансує касовий розрив?

І якщо переконливих відповідей немає, проєкт може не отримати фінансування.

Електростанція може працювати, виробляти електроенергію, формально отримувати дохід — і водночас не мати грошей для погашення кредитів.

Для міжнародного інвестора це один із найнебезпечніших сценаріїв.

Саме тому криза ліквідності поступово перетворюється на кризу довіри.

Спочатку інвестори вимагають вищої дохідності. Потім — додаткових гарантій. Банки скорочують кредитне фінансування, посилюють вимоги до резервів і підвищують вартість капіталу.

А згодом інвестиційні рішення просто відкладаються.

Найстрашніше в неплатежах не те, що сьогодні хтось не отримав гроші. Найстрашніше те, що завтра через це можуть не побудувати нову електростанцію.

Навіть державна підтримка не гарантує платежів

Показовою залишається ситуація у відновлюваній енергетиці.

За оприлюдненими даними, рівень розрахунків за електроенергію липня 2026 року становив близько 64,9% на відповідну дату звітування.

Тобто понад третина належних платежів на той момент залишалася непогашеною.

Подальші виплати можуть змінювати цей показник. Але банки не можуть нескінченно чекати, поки енергетичний ринок завершить розрахунки.

Кредити потрібно обслуговувати за графіком.

І навіть наявність спеціальних механізмів підтримки не усуває ризику, якщо гроші надходять із затримками.

До цього додаються воєнні ризики.

Протягом 12–18 жовтня, за оприлюдненими даними, експорт української електроенергії скоротився приблизно вдвічі, тоді як імпорт зріс на 49%.

Фізичні загрози, нестабільність ринкових доходів і неплатежі дедалі більше ускладнюють інвестиційне середовище.

Нам потрібна не лише нова генерація. Нам потрібен платоспроможний ринок

Україні критично необхідні нові генеруючі потужності.

Але стратегічна необхідність електростанції ще не означає її інвестиційної привабливості.

Можна побудувати сучасну газову станцію або великий накопичувач енергії. Але якщо немає прогнозованих доходів і надійних розрахунків, залучити довгострокове фінансування буде надзвичайно складно.

Тому, на мою думку, настав час змінити сам підхід до розвитку української енергетики.

Потрібно перестати вимірювати успіх лише кількістю оголошених мегаватів, підписаних меморандумів та заявлених інвестицій.

Необхідно терміново зайнятися фінансовим оздоровленням ринку.

Провести реалістичну оцінку накопичених боргів, визначити джерела їх погашення, відновити платіжну дисципліну та створити ефективні механізми гарантування розрахунків.

Міжнародні фінансові інституції — DFC, EBRD, IFC, MIGA та інші — можуть відігравати важливу роль у розробленні інструментів зниження комерційних і воєнних ризиків у межах своїх мандатів.

Але жодні міжнародні гарантії не замінять необхідності навести лад у фінансових відносинах усередині самого енергетичного ринку.

Це вже тривога. І часу на зволікання немає

Жовтневі показники не доводять неминучого фінансового колапсу. Але в поєднанні з накопиченими боргами вони свідчать про небезпечне посилення ризиків.

Скорочення обсягів торгівлі на РДН більш ніж на 22%. Падіння цінового індексу на 17,52%. Десятки мільярдів гривень зустрічних боргів. Зростання заборгованості "Укренерго" перед учасниками балансуючого ринку на 60% за дев’ять місяців.

Це вже не той момент, коли можна обмежитися черговими обговореннями та заявами.

Потрібні конкретні рішення.

Адже міжнародний капітал не чекатиме нескінченно.

Інвестори можуть приймати високі ризики. Але вони повинні розуміти, як цими ризиками управляти і як повертатимуться вкладені кошти.

Якщо ми не вирішимо проблему ліквідності, то можемо опинитися в ситуації, коли електростанції будуть критично потрібні, проєкти будуть готові, обладнання буде доступне — але інвестори не прийматимуть рішень про фінансування.

І це вже питання не лише економіки.

Це питання національної енергетичної безпеки.

Російські ракети руйнують українські електростанції. А неплатежі можуть зруйнувати можливість побудувати нові.

І якщо ми справді хочемо залучити мільярди євро в українську енергетику, починати потрібно з відновлення довіри до самого ринку.