"Реалполітік", або як (не)впасти до пострілу

"Україна програє війну". "Треба бути реалістами".

Саме ця "констатація", заснована на важкому психологічному ефекті від тимчасової переваги рашки в повітрі з її реактивними шахедами і на відсутності в України обіцяних балістики і антибалістики – єдиний ключовий меседж так званої миротворчої кампанії Гончаренка та інших.

Ще два місяці тому всі світові медіа визнавали мало не перелам війни на користь України – і от все ніби навпаки.

Типовий пропагандистський прийом, добре синхронізований не лише з рашистськими терористичними обстрілами, але й з попередньою інформаційною кампанією уряду про перспективу жахливої важкої зими.

Ну й про дефіцит грошей на життя та війну в купі з парламентським саботажем щодо "грошових" євроінтеграційних законів.

І нема в країні генпрокурора, щоб виписати депутату підозру в державній зраді.

Натомість є обгрунтована підозра, що довгоочікуваний пленарний тиждень виявиться присвяченим не ухваленню тих самих критично важливих законів, а шкандалю навколо Гончаренка, Гетьманцева і так званих "партій миру" та знов і знов псевдоперспективам якихось виборів…

Тобто штучному створенню саме тих умов, які наближатимуть Україну до поразки.

Самоздійснюваний прогноз.

Ручне конструювання "реальності", яку потім можна покласти в основу зрадницьких капітулянтських "компромісів".

Жодного справжнього реалізму в проєкті "партії миру" немає.

Гончаренка не візьмуть в переговірну групу президента Зеленського. Тому він не зможе, як каже, "спробувати" щось додати до тих таємних перемовин, які протягом років ведуться з агресором і його міжнародними вигодонабувачами.

Негайного пропагандистського ефекту "миротворчість" уже не дасть, бо у ЗСУ, та й європейських партнерів наразі інші плани. А після американських виборів проєкт вже матиме "другу свіжість".

"Партія миру" як виборча технологія втратить сенс, коли вибори стануть дійсно можливими.

Бо якщо вибори в Україні відбудуться – це стане можливим лише у випадку перемоги над рашкою. І компроміси, пропоновані в момент паніки, застаріють.

Тим більше, якщо Україна програє: виборів тут вже просто не буде – як ото щойно бачили на болотах.

Але сама по собі ідея нового передвиборчого проєкту – дуже оптимістична.

Бо якщо люди думають про наступні вибори - значить, вони не передбачають поразку України, а її перемогу.

І жодного падіння до пострілу.