Українську енергетику відбудовують на конференціях. А Fitch нагадує про дефолт

Олексій Бутенко

23 жовтня 2026 року міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings підвищило кредитний рейтинг НЕК "Укренерго" з RD (обмежений дефолт) до CCC.

Новина, на перший погляд, позитивна. Рейтинг підвищено. Безпосередню загрозу дефолту усунуто. Компанія завершила реструктуризацію боргових зобов’язань.

Офіційне повідомлення Fitch Ratings:
Fitch Upgrades Ukrenergo to ‘CCC’, 23 October 2026⁠

Але є одна принципова деталь, яку не варто приховувати за оптимістичними заголовками.

Реструктуризація боргу — це не фінансове оздоровлення. А вихід зі стану обмеженого дефолту — ще не повернення до інвестиційної привабливості.

І саме про це варто говорити сьогодні, коли Україна регулярно бере участь у міжнародних конференціях, присвячених відбудові енергетики, де презентуються мільярдні інвестиційні можливості.

Рейтинг підвищили. Але до якого рівня?

Fitch перевело "Укренерго" з RD до CCC.

RD означає обмежений дефолт. CCC — надзвичайно високий кредитний ризик, за якого здатність виконувати фінансові зобов’язання залишається вразливою.

Так, це покращення порівняно з попереднім станом. І домовленість із кредиторами справді важлива.

Але давайте називати речі своїми іменами.

Компанія не отримала інвестиційного рейтингу. Не продемонструвала стійкого відновлення прибутковості. Не довела здатності самостійно фінансувати масштабну модернізацію мереж.

Вона домовилася з кредиторами про нові умови виконання боргових зобов’язань.

Це важливий антикризовий крок. Але не перемога над фінансовою кризою.

Якщо боржнику дозволили платити пізніше, а частину його зобов’язань переглянули, це ще не означає, що він став фінансово здоровим.

Що насправді написало Fitch?

Реструктуризація стосувалася випуску облігацій на 825 млн доларів, за якими накопичилося ще 261 млн доларів відсотків.

Загальний обсяг вимог становив 1,086 млрд доларів.

У межах операції були змінені строки погашення, переглянуті боргові зобов’язання та випущені нові боргові інструменти. Важливу роль у фінансуванні реструктуризації відіграло страхування політичних ризиків з боку американської DFC.

Це складна фінансова операція, яка дозволила зменшити безпосередній ризик дефолту.

Але значно цікавішими є інші висновки агентства.

Fitch прогнозує, що EBITDA "Укренерго" у 2026 році скоротиться з 8,4 млрд грн до приблизно 4 млрд грн.

Тобто більш ніж удвічі.

Агентство також очікує зниження обсягів передачі електроенергії приблизно на 6% у 2026 році.

І водночас прогнозує підвищення середнього тарифу на передачу приблизно на 17% у 2027 році та ще на 8% у 2028 році.

Так, Fitch очікує відновлення EBITDA майже до 10 млрд грн у 2027 році. Але цей прогноз значною мірою спирається на майбутні регуляторні зміни, покращення результатів балансуючої діяльності та зростання тарифів.

І тут виникає принципове питання.

Ми відновлюємо фінансову ефективність енергетичної системи чи просто перекладаємо її зростаючі витрати на учасників ринку та споживачів?

Адже підвищення тарифу саме по собі не створює нової економічної вартості.

Воно може забезпечити додаткові доходи оператору, але одночасно збільшує витрати інших учасників енергетичного ринку.

І це питання потребує значно серйознішої дискусії, ніж чергове повідомлення про успішне підвищення рейтингу.

А тепер повернімося до конференцій із відбудови

Міжнародні конференції з відбудови України поступово перетворилися на окрему індустрію.

Панельні дискусії. Інвестиційні форуми. Меморандуми. Презентації. Стратегічні партнерства. Декларації про десятки мільярдів доларів майбутніх інвестицій.

На сценах говорять про нову українську енергетику, інтеграцію з Європою, зелену трансформацію, цифровізацію та величезні можливості для міжнародного капіталу.

Усе звучить переконливо.

Особливо на тлі красивих презентацій, професійно підготовлених відеороликів та оптимістичних виступів.

Але хотілося б побачити хоча б одну центральну панельну дискусію з назвою:

"Як залучити мільярди приватних інвестицій у систему, ключовий оператор якої щойно вийшов зі стану обмеженого дефолту?"

Або ще одну:

"Хто фінансуватиме нову генерацію, якщо фінансова ліквідність самого енергетичного ринку залишається під загрозою?"

І, можливо, найважливішу:

"Чому ми обговорюємо майбутні мільярди інвестицій, але не можемо створити фінансово стійку модель роботи вже існуючої енергетики?"

Звичайно, на міжнародних форумах порушують питання фінансування, ризиків і регулювання. Але вони надто часто губляться серед урочистих заяв про майбутні можливості.

Ми навчилися професійно презентувати відбудову.

Тепер потрібно навчитися професійно пояснювати, за рахунок чого вона буде економічно можливою.

Бо міжнародний інвестор вкладає кошти не в конференцію.

Не в меморандум.

І навіть не в красиву презентацію енергетичного проєкту.

Інвестор вкладає кошти в майбутній грошовий потік.

Його цікавить, хто купуватиме електроенергію, чи буде покупець платоспроможним, наскільки передбачуваним залишатиметься регулювання і чи зможе він повернути вкладений капітал.

Без відповідей на ці питання будь-яка стратегія відбудови ризикує залишитися набором слайдів.

Найбільша проблема — не лише борги "Укренерго"

Було б помилкою зводити всю проблему до однієї компанії.

"Укренерго" працює в надзвичайно складних умовах війни. Її працівники забезпечують функціонування енергосистеми під постійними атаками, а сама компанія змушена витрачати величезні ресурси на відновлення пошкодженої інфраструктури.

Це потрібно розуміти.

Але війна не скасовує економічних законів.

Фінансові проблеми системного оператора — лише частина значно ширшої кризи.

Ми вже спостерігаємо скорочення ліквідності на організованих сегментах ринку електроенергії, значні боргові зобов’язання, нестабільність розрахунків та зростання фінансових ризиків для виробників.

За даними АТ "Оператор ринку", протягом перших двадцяти днів жовтня 2026 року обсяг торгів на ринку "на добу наперед" скоротився на 22,02% порівняно з відповідним показником вересня.

Обсяг пропозиції зменшився на 23,25%, попиту — на 21,93%, а базовий індекс ціни — на 17,52%.

Ці цифри самі по собі не доводять неплатоспроможності ринку. Але вони свідчать про суттєве скорочення торговельної активності та посилюють питання щодо його фінансової стійкості.

І виникає фундаментальне запитання:

Яким чином Україна планує залучати приватні інвестиції в нову генерацію, якщо не забезпечить фінансової стійкості ринку, на якому ця генерація має заробляти?

Можна побудувати електростанцію.

Можна встановити найсучасніші системи накопичення енергії.

Можна залучити провідні світові технології.

Але якщо ринок не забезпечує прогнозованих розрахунків і повернення капіталу, масштабні приватні інвестиції залишатимуться винятком, а не правилом.

Реструктуризація — це виграний час, а не вирішена проблема

Не варто знецінювати роботу, проведену для реструктуризації боргів "Укренерго".

Домовитися з міжнародними кредиторами в умовах війни — складне завдання.

Але ще небезпечніше перетворювати результат цих домовленостей на доказ системного фінансового успіху.

Реструктуризація дає час.

Питання лише в тому, як цей час буде використано.

Для реального оздоровлення ринку?

Для перегляду економічної моделі його функціонування?

Для забезпечення платіжної дисципліни та прогнозованого регулювання?

Для створення механізмів гарантування розрахунків і залучення приватного капіталу?

Чи для підготовки наступної міжнародної конференції, на якій знову говоритимуть про десятки мільярдів доларів майбутніх інвестицій?

Мені здається, що ми поступово починаємо плутати два абсолютно різні процеси.

Залучення уваги міжнародної спільноти до відбудови України та створення реальних економічних умов для цієї відбудови.

Перше у нас виходить значно краще за друге.

Відбудова починається не з меморандумів

Україні справді потрібні величезні інвестиції в енергетику.

Потрібні нові високоманеврові потужності, накопичувачі енергії, модернізація мереж, децентралізація та інтеграція з європейською енергосистемою.

Але передусім потрібна економічна модель, у якій інвестування має фінансовий сенс.

Тому на наступних конференціях із відбудови хотілося б бачити менше урочистих заяв і більше конкретних відповідей.

Хто платитиме? З яких джерел? На яких умовах? Якими будуть гарантії? Як відновити ліквідність? Як забезпечити повернення інвестицій?

Бо сьогодні складається парадоксальна ситуація.

На міжнародних конференціях ми презентуємо енергетику майбутнього. А міжнародні рейтингові агентства оцінюють фінансову реальність сьогодення.

І між цими двома картинами залишається небезпечна прірва.

Підвищення рейтингу "Укренерго" з RD до CCC — це позитивний результат боргової реструктуризації, але аж ніяк не привід оголошувати фінансову кризу подоланою.

Це привід нарешті розпочати серйозну дискусію про фінансовий стан української енергетики.

Адже країну неможливо відбудувати презентаціями, а енергетичний ринок — оздоровити самими лише реструктуризаціями.

І поки ми не навчимося розрізняти ці речі, мільярди інвестицій залишатимуться переважно на конференційних слайдах.

Меморандуми не генерують електроенергію. Конференції не погашають борги. А рейтингове підвищення після дефолту не замінює фінансової стійкості.