Спільне виробництво зброї: що дає Україні партнерство з Великою Британією

Україні потрібні і постачання готового озброєння, і спільна робота з партнерами над новими розробками та виробництвом. Допомога закриває нагальні потреби фронту. Інвестиції у підприємства, дослідження та підготовку фахівців визначають, наскільки стабільно ці потреби можна буде забезпечувати надалі.

Цей підхід уже має практичні приклади в українсько-британській співпраці. У жовтні 2025 року сторони підписали заяву про наміри щодо програми LYRA, яка передбачає спільний розвиток і масштабування оборонних технологій. У листопаді того самого року уклали ліцензійну угоду щодо виробництва українського дрона-перехоплювача Octopus у Великій Британії. У лютому 2026 року там відкрився виробничий майданчик Ukrspecsystems. Це різні проєкти, які ілюструють перехід до тіснішої промислової кооперації.

Коментуючи відкриття підприємства Ukrspecsystems, посол України у Великій Британії Валерій Залужний пов’язав його зі спільною відповідальністю за європейську безпеку та спільним виробництвом. Український бойовий досвід і розробки, за його словами, мають допомагати посилювати спроможності обох країн. Далі — моя оцінка можливостей та обмежень такого підходу.

Найперше спільні виробництва можуть зробити постачання стійкішими. Розміщення частини потужностей за межами України зменшує залежність від перебоїв з електроенергією та ударів по українських підприємствах. Однак сама географія не гарантує безперервної роботи: залишаються ризики нестачі компонентів, затримок фінансування й логістичних збоїв. Потрібні резервні постачальники та замовлення, під які виробник може планувати роботу.

Не менш важливо зберегти зв’язок між розробниками й військовими. Потреби на фронті змінюються, противник адаптує тактику та засоби протидії. Тому перевага окремої системи може виявитися нетривалою. Виробнича кооперація буде корисною, якщо дозволятиме швидко враховувати досвід застосування: перевіряти зміни, впроваджувати їх у серійні вироби й повертати вдосконалені системи у війська. Довгі процедури погодження здатні послабити цю перевагу навіть за наявності фінансування.

Окреме питання — вартість оборони. Масові атаки дешевими безпілотниками змушують витрачати ресурси на виявлення та перехоплення кожної загрози. Доступніші перехоплювачі можуть зменшити навантаження на запаси дорогих зенітних ракет. Водночас порівнювати лише ціну атакувального й оборонного засобу недостатньо. Важливі ймовірність перехоплення, кількість необхідних пусків і наслідки влучання. Дорога ракета може бути виправданим вибором, якщо вона захищає людей або критично важливий об’єкт. Завдання полягає в тому, щоб мати кілька засобів захисту й застосовувати їх відповідно до загрози.

Для України принциповими є також умови співпраці. Доступ до капіталу, обладнання та виробничої інфраструктури партнерів може прискорити випуск зброї. Проте довгострокова користь залежатиме від того, хто володіє правами на розробки, хто ухвалює рішення про їхнє вдосконалення та як забезпечується постачання українським військовим. Ці питання мають бути врегульовані в угодах. Інакше зростання виробництва за кордоном може супроводжуватися втратою частини компетенцій в Україні.

Саме тому інвестиції потрібні не лише у виробничі лінії. Необхідно готувати інженерів, технологів і випробувальників, розвивати лабораторії, контроль якості та співпрацю підприємств з університетами. Без цього масштабування впиратиметься в кадровий дефіцит, а досвід залишатиметься зосередженим у невеликих командах.

Вплив такої кооперації на війну залежатиме від темпів і результатів конкретних проєктів. У найближчій перспективі його варто оцінювати за кількістю придатних до застосування систем, які отримали військові, стабільністю постачання та швидкістю усунення недоліків. У довшій перспективі важливо, чи допомагає співпраця відновлювати запаси та підтримувати оборону попри тривале навантаження

Це може зміцнювати позиції України, але висновки про зміну російського планування або наближення завершення війни потребують значно ширшої доказової бази. Відкриття підприємства чи підписання угоди ще не показує, скільки продукції надійде у війська і коли саме.

Для мене головний критерій успіху такого партнерства — його результат для української оборони. Співпраця має забезпечувати регулярні поставки, швидке вдосконалення зброї та розвиток інженерних компетенцій в Україні. Саме за цими результатами варто оцінювати перехід від окремих домовленостей до довгострокової промислової співпраці.