Огорожа замість укриття, а рахунок — банку: як аванс "Укренерго" перетворили на борг приватного банку

Після чергового удару по енергетиці українці ставлять просте запитання: чому підстанції знову виходять із ладу, якщо на їхній захист роками спрямовують мільярди? Звісно, масштаб російських атак зростає, і жодне укриття не дає абсолютної гарантії. Але це не звільняє посадовців від обов'язку пояснити, що саме збудували за виділені гроші. І ще одне запитання ставлять рідше: хто платить, коли за виділені гроші не збудували нічого?

За даними Агентства відновлення, у 2023–2025 роках на захист підстанцій "Укренерго" йому виділили 39,2 млрд грн. Станом на 28 листопада 2025-го використали 27,78 млрд. Окремо саме "Укренерго" у першому півріччі 2026 року отримало 1,42 млрд грн за бюджетною програмою відновлення енергетичної інфраструктури. Це донорські кошти через спецфонд бюджету, і вони передбачені також на обладнання. За цими цифрами мають стояти готові споруди й установлене обладнання.

Керівники компанії регулярно звітують про результати. У вересні 2024 року Володимир Кудрицький заявляв: "на підстанціях "Укренерго" побудовано понад 60 антидронових укриттів, практично на кожній підстанції". А в листопаді 2025-го Віталій Зайченко обіцяв: "Решта визначених урядом ключових високовольтних підстанцій отримає захисні споруди другого рівня у першому півріччі 2026 року".

Перевіряти такі звіти варто на конкретних договорах. Наприклад, на історії підстанції "Прогресівка" на Миколаївщині. Контракт на її захист уклали вже після звільнення Кудрицького, у листопаді 2024 року. Його вартість – 89,35 млн грн. Замовник – "Укренерго", підрядник – ТОВ "Криворізьке Променерго". Фінансування цього контракту було кредитним, від ЄБРР.

Гарантія, без якої не було б авансу

Договір дозволяв підряднику отримати до 80% вартості робіт авансом, але лише під безвідкличну банківську гарантію. Тобто без банку аванс був неможливий. 24 грудня 2024 року "Криворізьке Променерго" уклало з АТ "Банк Альянс" договір гарантійної лінії, і банк видав "Укренерго" гарантію на 67,96 млн грн.

Що бачив банк? Не абстрактну фірму, а підрядника, який уже мав підписаний з державним оператором магістральних мереж договір, погоджений ЄБРР, та подані замовнику довідки про власне обладнання й кваліфікований персонал. Логіка авансової гарантії проста: гроші замовника йдуть у будівництво, а кожен збудований етап зменшує ризик гаранта. Банк гарантує сумлінне виконання, а не фінансує виведення коштів.

Важлива деталь, яку пропустили попередні публікації. Банк не обмежився одним поручителем. Гарантію забезпечили 20% грошового покриття і три договори поруки: крім ТОВ "Будсервіс Дніпро", поручилися особисто брати Кесілі – директор підрядника Едуард і співвласник Олександр. Останній поручився особисто на всю суму гарантії. Тобто банк зробив те, що й мав зробити: прив'язав до боргу тих, хто реально керував компанією.

27 грудня підрядник отримав майже 68 млн грн авансу. За версією слідства, за чотири дні з авансового рахунку розподілили 66,96 млн. Із них 30 млн перерахували "Буд Строй Постач" за договором, укладеним за два дні до надходження авансу. Ще 13,59 млн залишили як грошове покриття банківської гарантії. Тобто навіть те забезпечення, яке мало страхувати банк, підрядник сформував не з власних грошей, а з авансу самого "Укренерго". Аванс, виданий під гарантію, сам частково й став її забезпеченням.

Що отримав замовник? За листом самого "Укренерго", на 133-й день договору були виконані лише вишукування й огородження майданчика. До закінчення строку готового результату не передали. Підстанцію мала захищати інженерна споруда, а в історії освоєння авансу головним матеріальним результатом залишилася огорожа.

Банк, якого змусили платити

Далі спрацювала банківська гарантія. І тут важливо розуміти, як вона працює. За Цивільним кодексом зобов'язання гаранта не залежить від основного договору (ст. 562), а відмовити бенефіціару гарант може лише тоді, коли вимога не відповідає умовам гарантії або подана після закінчення її строку (ст. 565). Банк не може відмовити, пославшись на те, що підрядника підозрюють у шахрайстві чи що гроші давно виведені. Отримавши вимогу "Укренерго", він мав платити.

У серпні 2025 року Банк Альянс повернув "Укренерго" всю суму авансу – 67 961 386,91 грн. Підрядник згодом став банкрутом. У замовника гроші повернулися, у банку залишилася проблема їх стягнення.

Найцікавіша деталь є в ухвалі слідчого судді: за версією слідства, майбутнє відшкодування "Укренерго" коштів через банківську гарантію підрядник враховував у своєму плані заздалегідь. Якщо це підтвердиться, картина стає зовсім іншою. Гарантія тоді – не страховка, яка "спрацювала", а інструмент самої схеми. Банк обманули двічі: коли він ухвалював рішення видати гарантію сумлінному, як здавалося, підряднику, і коли розрахунок на його безвідкличний обов'язок платити став запланованим "виходом" зі схеми. Аванс забирають, державний замовник отримує гроші назад, і до нього питань немає. Рахунок приходить приватній установі.

Гарант не має права контролювати будмайданчик і не отримує звітів про хід робіт. Єдиний, хто бачив, що будівництво не почалося, – замовник. Тому всі контрольні збої, про які йдеться нижче, мали ціну: вона в підсумку лягла не на "Укренерго", а на банк.

Чи не бачимо ми тут напрацьованого тандему керівництва Укренерго та місцевих ділків?

Звести все до дій підрядника-шахрая, винісши за дужки замовника, було б наївно. Адже хтось обрав таку компанію для прямого договору, хтось мав перевірити її спроможність чи, правильніше сказати, імітувати таку перевірку, хтось погодив документи й забезпечив виплату авансу. І хтось потім не помітив повну відсутність будівництва протягом понад 4 місяців після укладання договору і закрив очі на те, що 30 млн грн авансу пішли субпідряднику, якого замовник не погоджував. І не вимагав пояснень щодо використання коштів до липня 2025 року.

Версію відпрацьованої схеми з розподілом ролей слідство має перевірити так само ретельно, як рух грошей підрядника. Бо це могло працювати так: підрядник отримує аванс, його партнери в замовника забезпечують проходження договору, а після зриву фінансові наслідки покладають на банк-гарант. І чи не розраховували учасники схеми, що на виплаті банку історія й закінчиться? Адже для замовника повернення авансу закриває питання у звітності, а для банку тільки відкриває роки стягнення з банкрута.

Слідство має поставити такі питання не тільки виконавцям. А і замовнику. Зокрема екс-посадовцю Укренерго Олегу Павленку. Як директор з інвестицій він підписав від "Укренерго" договір із "Криворізьким Променерго". Згодом став членом правління. 22 жовтня 2026 року з'явилася новина про припинення його повноважень за угодою сторін. Чи випадкове це звільнення – питання відкрите. У будь-якому разі вихід із правління не прибирає підписів із документів і запитань до контролю цього контракту.

Директор підрядника Едуард Кесіль та його брат Олександр отримали підозри й перебувають під вартою. Остаточну вину встановлює суд. Але перевірка лише підрядників залишить без відповіді головне: чи були в них партнери з боку замовника?

Без банку цієї справи не було б

Ця історія дійшла до кримінального провадження за заявою банку-гаранту. Який не погодився мовчки прийняти втрати: пред'явив вимогу до підрядника, пішов до суду, ініціював банкрутство й звернувся до поліції. Провадження внесли до ЄРДР у лютому 2026 року саме за заявою банку, і саме за ознаками шахрайства. Тобто першим, хто назвав це шахрайством офіційно, був не замовник, якому гроші повернули, а банк, якому їх ніхто не повертав.

Скільки подібних історій так і не доходять до підозр, коли немає сторони, готової послідовно домагатися повернення грошей? І друге питання – системне. Банківська гарантія – це механізм, без якого підрядники не можуть отримати аванс на захист енергетики. Якщо гарантію можна закласти у схему як "плановий збиток" банку, банки або перестануть видавати такі гарантії, або різко підвищать їх ціну. Платити за це в підсумку будуть ті самі об'єкти, які треба захищати.

Для керівників "Укренерго" тут має бути цілком практичний сигнал. Отримати назад аванс – ще не виконати обов'язок із захисту підстанції. Банківська гарантія повертає гроші, але не будує укриття – і не робить збиток меншим: вона лише вказує, хто його понесе. І якщо схема з авансом підтвердиться, відповідати мають усі її учасники – включно з посадовцями замовника, якщо їхню участь встановить слідство. А банк, який за них заплатив, має отримати свої гроші назад – від тих, хто цю схему задумав і на ній заробив.