16303 посетителя онлайн
1 438 3
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Правосуддя під тиском: судді заговорили про втручання СБУ

Ми часто стикаємося з тим, що в політичних справах про тиск і заангажованість здебільшого говорять самі підозрювані, обвинувачувані або їхні адвокати й захисники. А сьогодні ми маємо безпрецедентний випадок, коли про такий тиск заговорили самі судді, які у той чи інший період були дотичними до розгляду клопотань у справі мого клієнта Романа Червінського.

Влітку цього року до нас звернулися три судді Київського апеляційного суду: Ігор Григорович Паленик, Юрій Михайлович Слива і Віктор Петрович Глиняний. Повідомили цікаву інформацією, що ж насправді відбувалося у цій справі ще у 2023 році. Тоді їм на розгляд потрапили дві справи по Червінському, коли він разом зі своїми адвокатами оскаржував ухвали Шевченківського суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Перша - щодо ухвали Шевченківського суду від липня 2023 року, друга - наступної ухвали того ж суду від вересня. Головуючим у цій колегії суддів був визначений пан Паленик, чиї пояснення нині є найбільш фундаментальними та показовими. Він говорить, що, справді, у липні 2023 року через автоматизовану систему йому на розгляд було розподілено справу за апеляційною скаргою захисту Червінського на ухвалу Шевченківського суду ще на етапі досудового розслідування щодо чергового продовження безальтернативного тримання під вартою. Тобто на той час ніким із суддів не було визначено можливість внести заставу в якості альтернативи. Після того, як каже Паленик, у коридорах Київського апеляційного суду до нього підійшов чоловік і представився співробітником Служби безпеки України.

Враховуючи досвід та умови, в яких доводиться працювати, судді таким людям вірять на слово. Цей чоловік почав розпитувати про справу Червінського і переконувати в тому, що ухвала суду першої інстанції про тримання під варту без альтернативи має залишитися в силі. Запевняв, що матеріали провадження мають достатньо доказів, що Червінський, мовляв, самовільно організовував цю операцію з переміщення літака, що призвело до негативних наслідків і так далі. Як пояснює Паленик, на час цієї першої розмови матеріали провадження не надійшли до суду, хоча було розуміння того, що апеляційна скарга вже призначена на нього. Тож суддя відповів, що рішення приймається колегією з урахуванням наявних матеріалів справи. Вже після того, як вони були передані, і Паленик в певній мірі зміг з ними ознайомитися, до нього знову підійшов цей чоловік і повторив вимогу про залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Суддя окреслив йому свою візію цього процесу, спираючись на те, що рішення приймається колегіально, і повідомив, що не вбачає підстав залишити ухвалу слідчого судді першої інстанції без змін. Тому що обґрунтованість підозри, напевно, є недостатньою для того, щоб застосовувати найсуворіший запобіжний захід без альтернативи в якості застави. Цей чоловік запитав суддю, що ж потрібно зробити, щоб ухвала залишилася в силі? Паленик відповів дещо в іронічній формі: судове засідання просто не має відбутися. Напевно, в СБУ це сприйняли, як команду до дій, і поставили перед собою за мету не допустити проведення будь-якого засідання в цій колегії. Тоді матеріали тривалий час скеровувалися до суду, а засідання було призначено на 10 серпня 2023 року. Але воно не відбулося. Причому саме з причини, що суд нібито замінували. У нас є низка відповідей від Київського апеляційного суду, Національної поліції та ДСНС, якіпідтверджують факт того, що, справді, того дня надійшов дзвінок про замінування. Але суть в тому, що суддям стало зрозуміло, що це засідання не відбулося саме для того, щоб не допустити розгляду апеляційної скарги, а відповідно, і можливості ухвалення рішення, за яким Червінського могли б або відправити під домашній арешт, або ж надати якусь альтернативу у вигляді застави. Паленик згадує, що за поведінкою та інтонацією цієї особи зі Служби безпеки України зрозумів, що судове засідання не відбудеться, адже СБУ вживатиме заходів для того, щоб це засідання було зірване. Далі Паленик у межах дозволеного обговорив цю історію зі своїми колегами з "трійки" Глиняним і Сливою. Повідомив, що на розгляді перебуває ця справа і, на його переконання, вона є політичною. Крім того, розповідав, що до нього підходив чоловік, який представлявся працівником СБУ та переконував його в тому, що Червінського потрібно залишити під вартою і не ухвалювати жодних рішень, які б передбачали можливість внесення застави чи застосування домашнього арешту. Паленик пішов у заплановану відпустку.

Зі слів іншого судді, він обговорював це питання з головою суду та говорив про те, що справа на час його відпустки буде перепризначена для розгляду іншій колегії суддів. Але зрештою, після того як він вийшов на роботу, йому довелося до неї повернутися, адже перепризначення не відбулося. Але єдиним "рятівним колом" для нього стало те, що наступне судове засідання, фактично останнє у цій справі, було призначене вже після того, як строк дії оскаржуваної ухвали добігав завершення. Крім того, на час призначення судового засідання вже була нова ухвала слідчого судді Шевченківського суду. Це означало, що ця перша оскаржувана ухвала, по суті, втратила свою актуальність. Навіть у разі її скасування це не мало б жодних правових наслідків, оскільки Червінський продовжував утримуватися під вартою вже на підставі нової. Це дало змогу, зрештою, провести судове засідання. Воно відбулося за два дні до закінчення строку дії першої ухвали, але вже за наявності другої. Таким чином, досить формально, без оцінки обставин, доказів тощо було ухвалено рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення оскаржуваної ухвали слідчого судді без змін. Повторюся: виключно через те, що вона чи її скасування вже не породжувало ніяких правових наслідків. Безумовно, для мене, як адвоката, це трішки абсурдно. Але, на превеликий жаль, така практика існує не тільки в київській апеляції, а й в решті судів.

Однак на цьому історія не закінчувалася. Трохи згодом апеляційна скарга на нову ухвалу знову потрапила до тієї самої колегії суддів. До Паленика вкотре підходить особа, яка представлялася працівником СБУ, з розмовою про необхідність залишити ухвалу без змін. Суддя відповів: скоріш за все, колегія може визначити заставу, і не виключено, що в розмірі близько мільйона гривень. Тобто він за результатами попереднього розгляду мав певне переконання в тому, що необхідно застосувати альтернативний запобіжний захід. Але, знову ж таки, як розповідає Паленик, цей чоловік продовжив переконувати його в необхідності залишити Червінського під вартою. І додав, що СБУ відомо, де він зберігає грошові заощадження. Це дуже зрозумілий сигнал.

Адже ми знаємо, які наслідки можуть настати, якщо гроші будуть знайдені - їх можуть кваліфікувати як неправомірну вигоду, накласти на них арешт або вилучити і не повернути. Паленик сказав, що йому, скоріш за все, доведеться взяти самовідвід або задовольнити відвід, якщо такий буде заявлений учасниками процесу. І про цей візит розповів своїм колегам. Зрештою, колегія суддів у такому складі дійшла рішення заявити самовідвід від розгляду цієї справи. Палеником нам, як адвокатам, було надано флеш-накопичувач із копіями відеозаписів із кабінетів Київського апеляційного суду, де зафіксована його розмова з іншою людиною, під час якої він підтверджує ті обставини, які я зараз переказую. Він там заявив, що повідомляв представникові СБУ про неможливість ухвалення рішення, якого від нього вимагали. Говорив про те, що немає доказів, які б давали підстави продовжувати тримати Червінського під вартою.

Також ми, адвокати, спілкувалися з Юрієм Михайловичем Сливою. Він підтверджує слова Паленика. Безумовно, якщо говорити саме про зустріч із представником Служби безпеки України, то його інформацію можна оцінювати, як свідчення з чужих слів, оскільки безпосередньо до нього працівники СБУ не підходили. Однак Паленик розповів про цю подію, як і Глиняному. Ще зауважив, що влітку 2023-го, вивчивши матеріали провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для обрання такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою без альтернативи, оскільки сама підозра щодо останнього, на його погляд, була необґрунтованою. Слива повідомим ще одну цікаву обставину – він вирішив поспілкуватися про цю історію з головою суду Головачовим Ярославом Вячеславовичем. Під час розмови усвідомив, що Головачов не підтримує позицію Паленика не лише про відвід колегії суддів, а й зміну запобіжного заходу. За словами Сливи, голова суду попередив: така позиція матиме серйозні негативні наслідки. Наголошував, що в разі ухвалення самостійних рішень може статися таке: до мене додому (тобто до Сливи) або на інше місце перебування приїдуть працівники СБУ, проведуть обшук, виявлять російські рублі та телефон із контактами ФСБ, після чого мені висунуть обвинувачення в державній зраді. Далі Слива розповів, що після виходу з відпустки Паленик повідомив, що, начебто, за домовленістю з головою суду першу справу буде розглянуто із залишенням судового рішення без змін, зважаючи на втрату актуальності. Він погодився на такі умови, оскільки строк дії попередньої ухвали вже сплив, відповідно, рішення за нею вже не мало юридичної сили. Щодо відводу зауважив, що не погоджувався з таким рішенням, оскільки вважав: суддя повинен мати достатню внутрішню стійкість, щоб ухвалювати самостійні рішення. На його переконання, така поведінка могла стати негативним прикладом для інших суддів і відкрити "скриньку Пандори". Про свою позицію він повідомив й голові суду, однак той порадив йому погодитися із самовідводом або відводом, оскільки таке рішення, як можна зрозуміти, фактично було з ним узгоджене.

Зрештою, як підтвердив Слива, надалі першу справу розглянули та залишили оскаржуване судове рішення без змін, а під час розгляду іншої справи судді взяли самовідвід. Мотивували це тим, що раніше вже брали участь у розгляді попередньої справи. Відповідно, у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви щодо їхньої неупередженості. Заяву про самовідвід було задоволено, а справу направлено на повторний автоматизований розподіл. 6 жовтня вона потрапила до іншої колегії суддів у складі суддів Лашевича, Кагановської та Рибака. Однак цікаво, що вже приблизно через місяць і ця "трійка" теж заявила самовідвід, який також було задоволено. Через тривалий час, на початку 2024 року, справа потрапила до колегії суддів у складі Фрич, Юрдиги та Мельника, які провели судове засідання та залишили оскаржувану ухвалу без змін. Однак і в цьому випадку необхідно враховувати, що розгляд відбувався вже поза межами двомісячного строку - тобто на той момент ухвала фактично вже втратила свою актуальність.

Отже, серед усіх цих обставин є дві події, які для мене мають особливе значення. Перша стосується судді Паленика, якому прямо заявили про те, що знають, де зберігаються його заощадження. Коли ми говоримо про погрози, зовсім не обов’язково оцінювати достовірність інформації про те, чи справді хтось знає, де зберігаються ці кошти, чи ні. Так само немає потреби встановлювати, чи дійсно він мав такі заощадження, чи вони взагалі існували. У цьому випадку важливо оцінювати сам факт того, що такі слова загалом могли бути озвучені.

Друга історія пов’язана з суддею Сливою та його спілкуванням із головою суду. На мою думку, з огляду на авторитет, обставини цієї розмови, а також те, наскільки чітко й детально фактично було сформульовано недоцільність ухвалення рішення про зміну запобіжного заходу Червінському, ці слова не могли сприйматися як щось несерйозне. Адже йшлося про цілком конкретні речі: "знайдуть" рублі, телефони з контактами з ФСБ тощо.

Є ще одна важлива обставина. У нас була досить показова ситуація, пов’язана із суддею Кропивницького апеляційного суду Іриною Олексієнко. Власне, я б розглядав її в сукупності з історією щодо суддів київської апеляції. Вона ще раз засвідчує системний, фактично цілеспрямований характер дій Служби безпеки України, зокрема у справі Червінського. Так от у липні 2024 року оскаржувалася ухвала Кропивницького суду про продовження запобіжного заходу Червінському без визначення альтернативи. За результатами розгляду двоє із трьох суддів (тобто більшість) підтримали можливість застосування до Червінського альтернативи у вигляді застави в розмірі 9 мільйонів гривень. Але тоді Олексієнко звернулася до Вищої ради правосуддя з відповідним повідомленням про втручання в її діяльність. Із тексту цього повідомлення вбачається, що суддя говорила про системне візуальне спостереження за її особистим життям, що СБУ переслідувала її на автомобілях під час її пересування містом, а також організувала стеження за її малолітніми дітьми та членами родини. Треба віддати належне пані Олексієнко за її принципову позицію, яку вона продемонструвала безпосередньо під час судового засідання. Так, 2 серпня, тобто вже наступного дня після звернення до Вищої ради правосуддя, вона чітко заявила прокурору Кобцю, який брав участь у відповідному провадженні, що він повинен припинити діяльність своїх, "посіпак", та не надавав оперативним підрозділам СБУ незаконних доручень, пов’язаних із стеженням за нею. Крім того, вона повідомляла, що до апарату суду зі Служби безпеки України надходили телефонні дзвінки, як у день судового засідання, так і після нього.

Представники служби намагалися з’ясувати прізвища депутатів, які виступали на підтримку Червінського, зокрема тих, хто хотів взяти його на поруки, звертався з відповідними заявами або ініціював ухвалення рішень на рівні міських і селищних рад щодо підтримки Червінського та недопущення його політичного переслідування. Тут потрібно розуміти справжню мету таких дзвінків. Очевидно, що вона полягала не в тому, щоб просто отримати прізвища відповідних депутатів. Адже прокурор перебував безпосередньо в залі судового засідання і всіх бачив. Та і мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, де ці прізвища були зазначені. Натомість справжньою метою таких дзвінків, на моє переконання, було здійснення тиску на апарат суду та суддів, щоб показати своє привілейоване становище, а також дати зрозуміти: представники Служби безпеки України можуть втручатися навіть у роботу суду. І тут є ще один важливий момент. Станом на сьогодні щодо звернення судді Олексієнко Державне бюро розслідувань так і не розпочало кримінальне провадження, хоча ще у 2024 році відповідною ухвалою суду їх зобов’язали це зробити. А тепер ще 2 листопада суддя Печерського суду Соколов зобов’язав ДБР розпочати розслідування за декількома статтями Кримінального кодексу щодо тиску СБУ на суддів Київського апеляційного суду. Це частина друга статті 376-ї - втручання у діяльність судді з метою перешкоджання виконанню ним службових обов’язків або з метою домогтися ухвалення неправосудного рішення; частина друга статті 365-ї - перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу; частина друга статті 259-ї - завідомо неправдиве повідомлення про підготовку до вибуху; частина друга статті 359-ї - незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (це стосується можливого незаконного встановлення камер в кабінетах суддів).

Поки що ми не маємо інформації про те, чи зрушилося це питання з місця, і чи заворушилося ДБР. Однак, зважаючи на попередній досвід взаємодії з цим органом за заявою, поданою ще у 2024 році, якихось сподівань, що вони внесуть відповідні відомості та виконають ухвалу слідчого судді Соколова, немає. Але це зовсім не означає, що ми не домагатимемося виконання судового рішення. Якщо ДБР знову намагатиметься ухилятися, ми, безумовно, вживатимемо необхідних процесуальних заходів, щоб змусити їх це зробити. Я переконаний, що зараз вони намагатимуться використати різноманітні формальні механізми: звертатимуться із заявами про оскарження, проситимуть роз’яснити судове рішення або вдаватимуться до інших процесуальних способів затягування його виконання.

У ДБР є всі необхідні документи. Адже в них перебуває наша заява з додатками, поясненнями членів колегії суддів, стенограмою і протоколом огляду відеозапису. Тобто всі необхідні матеріали вони отримали. Чому вони нічого не роблять? У такій категорії, коли йдеться про справи з виразним політичним підтекстом, ДБР не зацікавлене не лише в проведенні повноцінного розслідування, а навіть у тому, щоб створити видимість активної роботи. Тож у цій історії я не покладаю особливих сподівань на те, що вже зараз відбудуться якісь кардинальні зміни, і найближчим часом ми побачимо реальні результати розслідування. Але, як мінімум, вони повинні допитати під протокол суддів в якості потерпілих та опрацювати ці матеріали. Думаю, з урахуванням тих процесів, які зараз відбуваються в нашій країні щодо діяльності тилової (не бойової) частини СБУ, ця історія також повинна отримати належний розвиток.

Наголошу: головне те, що судді, які на певному етапі розглядали питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах цього кримінального провадження, сьогодні відкрито говорять про те, що до них зверталися працівники СБУ, розповідають, що представники правоохоронного органу фактично вказували на необхідність ухвалення саме того рішення, яке їм було потрібне. Для багатьох із нас - журналістів, адвокатів, правників - подібні історії, на жаль, не є чимось новим. У певному сенсі вони стали буденними. Ми розуміємо, що такі речі можуть відбуватися, знаємо про відповідні механізми впливу та тиску. Але проблема полягає в тому, що про це практично ніхто не говорить відкрито. Судді зазвичай не виходять у публічний простір, не дають відповідних пояснень і не готові розповідати про те, з чим їм доводиться стикатися під час здійснення правосуддя. Хоча кожен із нас певною мірою розуміє, що відбувається за лаштунками судових процесів. Але нарешті ця тема виходить із тіні.

Загрузка...