Рада обіцяє розглянути відставку Пишного: сім епізодів, кожен із яких міг коштувати йому посади
Від "обезголовленої" Ради НБУ до обшуків НАБУ - що відбувалося після призначення Пишного головою Нацбанку. Частина 2
Якось на своєму телеграм - каналі один з керівників Комітетів Верховної Ради України Данило Гетьманцев написав наступне: "Станом на 16:00 Андрій Пишний досі не написав заяву. Фігурант, імітуючи слабоумство, намагається хоч трохи потриматися за посаду. Пам’ятаю, хтось говорив про незалежність і репутацію Нацбанку. Не знаю жодної людини, яка б заподіяла репутації установи більшу шкоду, ніж цей негідник". Залишається тільки подякувати як завжди геніальному і прозорливому пану Гетьманцеву. Прекрасна оцінка Голови профільного Комітету парламенту для нової світової премії – можливо Шнобелівської (Lg Nobel Prize) чи можливо Bad Sex in Fiction Award, якщо оцінювати теперішню політику НБУ по Фрейду. А цей Комітет дійсно багато зробив для макрофінансової стабільності країни за що йому велика вдячність.
Але цього тижня може статися дуже важлива подія. Верховна Рада обіцяє розглянути питання про відставку Андрія Пишного з посади Голови Національного банку. Без перебільшення, це була б непересічна подія.
Третій поверх - так називають офіс голови НБУ - докладає неймовірних зусиль, щоб до голосування не дійшло. Утім, і в суспільстві, і у владі накопичилася критична маса претензій до роботи А.Пишного.
У першій частині я писав, що в минулому голови НБУ чимало епізодів, які мали б привернути увагу відповідних структур. Уже тоді Пишний умів не лише відвертати увагу й перекладати відповідальність на інших, а й домовлятися. Не сумніваюся, що останнім часом медіа й депутати отримали чимало пропозицій, попереджень, а можливо, і погроз. Сподіваюся, чорнильні хмари, які йдуть з боку інститутської, не завадять Раді розглянути питання про відставку по суті.
До речі, є свіжі новини щодо вже описаних епізодів. Державне бюро розслідувань відкрило одразу три кримінальні провадження за фактами, які неодноразово описував Борис Кушнірук.
Ідеться про те, що Андрій Пишний, імовірно, отримав фіктивні документи про завершення трьох років навчання в сумській філії "Університету сучасних знань", а цей диплом допоміг йому вступити одразу на четвертий курс Української академії банківської справи НБУ й отримати диплом, який дав йому змогу обіймати керівні посади в банківському секторі. За даними моїх джерел, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2026 у справі № 761/30566/26 ДБР зареєструвало три кримінальні провадження щодо обставин імовірних протиправних дій голови Національного банку України Андрія Пишного:
– № 62026000000001041 - за ч. 3 ст. 358 КК України (ймовірна організація підроблення документа про навчання, що став підставою для зарахування одразу на четвертий курс закладу вищої освіти й подальшого отримання диплома);
– № 62026000000001042 - за ч. 4 ст. 358 КК України (ймовірне використання завідомо підробленого документа про освіту для обіймання керівних посад у банківській сфері, зокрема посади голови НБУ);
– № 62026000000001043 - за ч. 5 ст. 190 КК України (ймовірне незаконне отримання заробітної плати за період роботи в НБУ на загальну суму близько 24 млн грн унаслідок використання зазначеного документа під час призначення на посади, для яких установлено кваліфікаційні вимоги до освіти).
Важко буде дібрати слова, якщо ДБР встановить, що все це правда. Ви тільки уявіть: голова Нацбанку, який отримав нагороду "Найкращий центральний банкір світу", купив диплом про вищу фінансову освіту - це був би справжній удар по іміджу України. Якщо в нас центральний банкір купив собі диплом, то в яких іще сферах ми лише вдаємо, що знаємо свою справу? Я б назвав це скандалом і ганьбою.
Цікаво, як відреагують на цю новину видавці The Banker, які нагороджували Андрія Пишного, адже якщо диплом справді купили, це вже питання до репутації самої премії. Нагадаю, The Banker належить The Financial Times Limited. У січні 2024 року видання визнало Андрія Пишного центральним банкіром року у двох категоріях - світовій та європейській
Тепер саме час описати епізоди, які вийшли на поверхню вже після того, як 7 жовтня 2022 року Пишного призначили головою НБУ. За масштабом можливі зловживання Андрія Пишного в Нацбанку перевершують те, що він дозволяв собі на чолі Ощадбанку. А почерк лишився той самий.
У цій частині:
- "Обезголовлення" Ради НБУ.
- Депозитні сертифікати: гроші, які не дійшли до бюджету.
- Гральний бізнес і "Сенс Банк".
- Рекомендація для Веселого і справа про неправдиві показання.
- Кадри з Ощадбанку й позов до Рожкової.
- Подарунки собі на день народження.
- Скандал довкола художньої галереї.
Стабільність, яку забезпечили до нього
Нагадаю, попередника Пишного Кирила Шевченка як писала преса в ті часи - відправили у відставку після того, як він виявив неповагу до керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. У чому саме полягала ця неповага, досі залишається таємницею, але тоді дали хід старій справі проти Шевченка, і судові процеси за його участю тривають досі.
А.Пишний прийшов з обіцянкою стабілізувати банківську систему. Проте, якщо говорити чесно, всю роботу зробили до нього - Нацбанк на чолі із Шевченком не допустив повномасштабної банківської кризи й заклав підвалини стабільності. Новому Голові НБУ залишалося лише приписати ці заслуги собі й отримати звання "найкращого у світі голови центробанку". Фактично його внесок у стабільність звівся до піар-проекту Power Banking: великі банки змусили витратитися на генератори для своїх відділень. Подальші події, особливо зима 2025/26 року, показали, що клієнтам ці генератори зручності не додали, а в багатьох випадках так і стояли просто неба та іржавіли.
Та це справді дрібниці. Далі - епізоди, кожен із яких міг коштувати Пишному посади. Йдеться і про відверто сумнівні історії, що нагадують схеми, і про професійні прорахунки.
Епізод 1. "Обезголовлення" Ради НБУ: хто тепер контролює Нацбанк
Мало хто з українців знає, що Національний банк - не просто орган влади на кшталт міністерства. Повноваження, зосереджені в руках його працівників, потребують посиленого контролю. За належного вміння Голова НБУ може зрівнятися за впливом із прем’єр-міністром. І це закономірно: хто контролює рух грошей, той контролює майже все. Саме тому від самого початку Конституція і Закон передбачали у Нацбанку орган нагляду - Раду НБУ – конституційний орган, основні повноваження якого наділені Конституцією України. За функціями вона нагадує наглядову раду: визначає стратегічні цілі й стежить за їх досягненням, не втручаючись у повсякденну роботу. За Конституцією це має бути цілком незалежна інституція, яка може і навіть зобов’язана ставити керівництву Нацбанку незручні запитання – вона в принципі формує монетарну політику України.
У різні роки Раду очолювали авторитетні й справді незалежні науковці - Анатолій Гальчинський, Валерій Геєць. До їхніх рекомендацій дослухалися президенти й парламент, а їхнє слово мало величезну вагу. Для мене це багато в чому особиста історія: з 2016 по 2022 рік Раду очолював я. Не скажу, що за моєї каденції Рада була в опозиції до правління, але вона не давала зосередити в одних руках абсолютну владу, яка за своєю природою породжує зловживання. Ми не вмішувалися в оперативну діяльність, але контроль і пропозиції були дієві. Були випадки, коли ми висловлювали членам правління НБУ недовіру й оголошували догани, ігнорувати такі оцінки влада не могла. Я про це писав у недавній статті.
Ось чому Пишний доклав величезних зусиль, щоб підпорядкувати собі Раду й узагалі усунути будь-який контроль за своєю діяльністю. Але зараз ідеться не про мене. Саме підпорядкування Ради уможливило можливі зловживання, про які йтиметься далі.
Відверто кажучи, керівництво НБУ почало знімати із себе відповідальність ще за Валерії Гонтаревої. Із середини 2010-х років ухвалили десятки законопроектів, які зрештою звільнили керівників НБУ від будь-якої відповідальності, зокрема за економічне зростання та інфляцію. Але залишалася Рада НБУ, але і ту позбавили навіть рекомендації Правлінню давати.
Пишний вчинив неординарно і діяв у два етапи:
- Ліквідував Секретаріат Ради, напевно скоротив видатки на апарат Ради й усунув її власних аналітиків, які давали Раді незалежну оцінку того, що відбувалося в НБУ й економіці. Відтоді повноваження Ради звелися до голосування за кошторис та інші технічні документи, які правління подавало їй на затвердження.
- Не без його можливого втручання змінено склад Ради, замінено незалежних членів своїми довіреними особами. Зокрема, до Ради увійшов Анатолій Барсуков - свого часу заступник Пишного в Ощадбанку, який навіть засвітився у скандальній історії з перельотом на футбольний матч до Варшави (див. першу частину).
І давні, і нові члени Ради, які погодилися стати слухняним знаряддям у руках правління, отримали натомість гідні зарплати, статус та інші блага. Підсумок напрошується неприємний: Раду вихолостили, а фахівців, здатних завадити Пишному одноосібно розпоряджатися фінансовою системою, у Раді не залишилося. І зверніть увагу: посада Голови Ради НБУ так і залишилася вакантною. Я назвав би це результатом успішної операції з "обезголовлення" головного органу нагляду за діяльністю Правління НБУ.
Епізод 2. Банки-рантьє: сотні мільярдів за депозитними сертифікатами замість грошей для бюджету
Я вже не раз писав, що за останнє десятиліття українські банки перестали виконувати свою основну функцію - брати на себе ризики, кредитуючи економіку, - і перетворилися на одержувачів державних грошей. За часів Пишного це набуло загрозливих масштабів і вже системно шкодить економіці країни. Банки втратили схильність до ризику, а основний процентний дохід їм забезпечують Міністерство фінансів (через державні облігації) і Національний банк.
Механізм простий. Ще у 2022 році НБУ запровадив тимчасовий інструмент стерилізації надлишкової ліквідності банківської системи - простіше кажучи, тимчасового вилучення зайвих грошей з обігу. Для цього використали традиційний для центральних банків інструмент - депозитні сертифікати. Рішення вважали тимчасовим: доки не знайдуть дієвіших способів регулювати обсяг грошової маси в обігу. Та згодом з’ясувалося, що депозитні сертифікати Нацбанку дуже вигідні керівникам і власникам найбільших банків країни, бо саме в цих банках накопичувалися величезні суми, які держава виплачувала військовослужбовцям та їхнім родинам. НБУ пропонував за сертифікатами високу, навіть неринкову ставку, яка легко конкурувала зі ставками за кредитами. З тією різницею, що ризик нульовий: не потрібно ані формувати резерви, ані витрачатися на роботу з позичальниками. Так з’явилися банки-рантьє, які досі сидять на шиї в НБУ й лише вдають, що кредитують економіку, а тимчасовий захід перетворився на постійну практику перекачування грошей. Виплати за депозитними сертифікатами становили (Growford): 2016–2021 роки - 54,3 млрд грн за всі шість років; 2022 рік - 40,8 млрд грн; 2023 рік - 91,6 млрд грн; 2024 рік - 76,8 млрд грн; 2025 рік - 82 млрд грн. Для порівняння: за 2022–2025 роки банки отримали за депозитними сертифікатами 291,2 млрд грн - у 5,4 раза більше, ніж за шість попередніх років разом узятих. Ось як регулятор "розбестив" українські банки.
Прикро, що за обсягом вкладень у депозитні сертифікати лідирують державні банки. Картина парадоксальна: держбанки заробляють на державі, хоча мали б допомагати їй керувати економічним зростанням. Члени наглядових рад і правлінь ще ніколи не отримували таких високих зарплат і премій - адже ще ніколи вони не демонстрували таких блискучих результатів.
Проте приватні банки також отримали істотний важіль впливу. Відомо, наприклад, що депозитарна установа ICU Макара Пасенюка та Костянтина Стеценка свого часу отримала на зберігання пакет ОВДП на 9 млрд грн, який належав дочірньому банку російського "Сбербанку". Коли Міністерство фінансів погасило ці облігації, гроші надійшли на рахунки банку "Авангард", який також належить Пасенюку та Стеценку. Банк вклав ці гроші в депозитні сертифікати під 20-23%. За різними оцінками, він заробив від 630 до 850 млн грн. Замість того щоб повернути державі гроші з відсотками, Пасенюк і Стеценко як члени наглядової ради банку виплатили собі премії на 580 млн грн. Усе йшло добре, аж раптом спалахнув скандал, про який ви вже знаєте - НБУ визнав, що Пасенюк і Стеценко не відповідають кваліфікаційним вимогам щодо бездоганної професійної репутації. Скандал набув розголосу, але в якийсь момент, припускаю, Андрій Пишний і власники ICU порозумілися. Хоча Пасенюк і Стеценко так і не відновили своєї бездоганної ділової репутації в розумінні регулятора - Нацбанк перестав їм заважати. Зокрема, він уже не раз продовжував строк для продажу банку "Авангард", хоча за чинним порядком у банку вже мали б запровадити тимчасову адміністрацію. Сам банк і далі вкладає гроші в депозитні сертифікати НБУ. Зі звітності "Авангарду" за 2026 рік видно, що суми чималі - по кількасот мільйонів гривень на день. Як на мене, у діях НБУ тут є логічна суперечність.
А головне, ICU досі лідирує на вторинному ринку ОВДП серед небанківських установ. Група активно працює з українськими банками, хоча це й незвично, адже небездоганна репутація власників може стати підставою для санкцій з боку НБУ. Іншими словами, регулятор бачить у Пасенюку та Стеценку лише акціонерів банку "Авангард", але не помічає, що вони належать до найвпливовіших гравців фінансового ринку загалом, а уже це дивує і дає підстави припускати, що існують особливі домовленості.
Повернімося до депозитних сертифікатів. Парадоксально, але війна стала для українських банків часом процвітання. На тлі загального горя найбільші банки, переважно державні, перетворилися на "жирних котів". Та похмілля після такого бенкету буде довгим і тяжким. І втрати для бюджету значні.
Якщо фінансові інструменти Мінфіну й Нацбанку комерційно привабливіші та приносять більший процентний дохід, ніж вкладення в реальне виробництво, гроші в бізнес не підуть - це називається "ефектом витіснення". Явище вкрай нездорове - це приблизно як розтринькувати батьківську спадщину. Рано чи пізно державі забракне сил утримувати на собі всю банківську систему. А поки НБУ діє в інтересах банків, забезпечуючи їм надприбутки. Формальний привід - посилення інфляційного тиску.
Чи є в цій схемі корупційна складова? Фактів на підтвердження цієї версії я не маю, але виключати корупцію не можу. Надто важко пояснити, чому такий шкідливий для економіки процес досі триває. Дуже хотілося б сподіватися, що правоохоронні органи намагалися перевірити цю версію.
Ключову роль у схемі з депозитними сертифікатами відіграє Голова НБУ. Правління та Рада НБУ під його керівництвом зберігають механізм, який забезпечує банкам наддоходи, яких вони, відверто кажучи, не заслужили. Але є ще одна деталь, яка вже мала б занепокоїти уряд і Верховну Раду. Дозволяючи схемі з депозитними сертифікатами діяти, Нацбанк тим самим грабує державний бюджет.
Цей зв’язок легко зрозуміти. До державного бюджету НБУ перерахував: у 2023 році - 71,87 із 232 млрд грн; у 2024 році - 38,64 із 76,6 млрд грн; у 2025 році - 84,2 із 102,7 млрд грн. Виходить, останніми роками НБУ систематично перекачував банкам гроші, які мали надходити до бюджету і за які можна було б закупити зброю для ЗСУ. Ситуацію погіршує ще одна обставина: з 2024 року НБУ "заробляє", продаючи валюту з резервів. Та нагадаю, що значну частину цієї валюти ми позичили в міжнародних партнерів - от і виходить, що "заробляємо" на власних боргах. Утворилося замкнене коло, яке влада донедавна обходила мовчанням. Як науковець я охарактеризував цю ситуацію як катастрофу. Сподіваюся, Верховна Рада нарешті усвідомила потребу навести лад у державних фінансах. І я переконаний, що одна з головних умов для цього - звільнення Пишного з посади Голови НБУ.
Епізод 3. Гральний бізнес і "Сенс Банк": забагато збігів
За певної уяви попередній епізод іще можна витлумачити як наслідок хибних управлінських рішень, які щороку коштують державі десятків мільярдів гривень. А ось цей майже напевно мав би викликати підозри в корупції. І вже викликає.
У червні 2026 року один з провідних парламентаріїв країни - голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев заявив, що державний "Сенс Банк" керує системою, яка обслуговує нелегальні платежі грального бізнесу. За його словами, банк установив тарифи на обслуговування нижче собівартості, а P2P-платежі (перекази між фізичними особами) використовували для ухилення від сплати податків. Д.Гетманцев звинуватив Нацбанк у тому, що той не зміг вчасно зупинити цю діяльність.
На засіданні парламентської Тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань економічної безпеки Гетманцев заявив, що справа "Сенс Банку" виходить за межі окремих порушень і має ознаки масштабної злочинної схеми, яка діяла "за мовчазної згоди регулятора та правоохоронних органів". Можливо, банк використовували й для транзакцій, пов’язаних із так званими "міксерами" - сервісами для анонімізації криптовалютних платежів. "Чому цього не бачив Національний банк? Навіть систематично заплющував очі на порушення… Ми маємо заслухати Голову правління банку. Він досвідчений керівник і має відповісти на запитання про систему, за яку відповідає він і за відсутність належного контролю за якою відповідає НБУ", - сказав народний депутат. У відповідь НБУ, звісно ж, заявив, що звинувачення безпідставні й маніпулятивні, а регулятор регулярно передавав матеріали перевірок банку правоохоронним і податковим органам. Нічого дивного: саме такий стиль Пишного.
Я схильний вважати, що заяви Д.Гетманцева мають під собою підстави. Події довкола "Сенс Банку" від самого початку, ще з націоналізації, видавалися дуже підозрілими. Сама ідея націоналізації виникла одночасно з приходом Пишного до НБУ - і її успішно реалізували. Національний банк унеможливив докапіталізацію банку й обмежив його активні операції, що й стало формальним приводом для націоналізації. Усе виглядало законно - як і у випадку з "Креативом", про який ішлося в першій частині. Але надто вже це зіграло на руку певним людям. Приблизно тоді ж почалася кампанія проти так званого "міскодингу". Результат виявився парадоксальним: зусиллями НБУ та правоохоронців фінансові потоки грального бізнесу витіснили з низки банків, зокрема з державного Укргазбанку; деякі банки НБУ навіть вивів із ринку; левова частка платежів перейшла під контроль "Сенс Банку".
Уже після цього з’явилися розслідування НАБУ, яке виявило, що банк контролювала можливо "злочинна" група, до якої, ймовірно, мали стосунок бізнесмени Тимур Міндіч і Василь Веселий, голова наглядової ради "Сенс Банку" Микола Гладищенко, голова його правління Олексій Ступак, а також колишня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра. Один з епізодів діяльності групи - використання націоналізованого "Сенс Банку" для відмивання грошей на внесення застави у справі колишнього міністра енергетики Германа Галущенка. Звісно, прямих доказів участі А.Пишного в діяльності даної групи не було, але нагадаю, що її діяльність можливо могла сягати корінням далеко наверх, бо Пишного вважають ставлеником колишнього керівника ОП Андрія Єрмака. Чи не здається вам, що довкола "Сенс Банку" забагато збігів?
На жаль, у самому Нацбанку ставити незручні запитання вже не було кому: на той час Раду НБУ перетворили на підконтрольний правлінню інструмент - нехай мені пробачать окремі фахівці, які там працюють.
На щастя, НАБУ поступово розставляє крапки над "і". Голосування Верховної Ради щодо Пишного має стати черговим кроком до очищення влади. Сам він, звісно, заявляє, що нікуди йти не збирається, але приблизно те саме казав і колишній генеральний прокурор Руслан Кравченко.
Епізод 4. Рекомендація для Веселого: розбіжності в показаннях
З повідомлень НАБУ відомо, що Ірина Мудра впливала на добір голови наглядової ради "Сенс Банку" і сприяла призначенню на цю посаду Миколи Гладищенка. Нині обоє - фігуранти гучного корупційного скандалу. Дивно, що про Пишного нічого не написали. Він теж не залишався осторонь призначень керівників "Сенс Банку". Ось хронологія:
- 2 вересня. А.Пишний дає показання ТСК: Василя Веселого знав, але не рекомендував його й не просував його кандидатуру.
- Через вісім днів. Комісії дає пояснення Шевкі Аджунер, колишній голова наглядової ради державного "Сенс Банку". За його словами, Пишний особисто рекомендував Веселого на посаду радника голови наглядової ради зі зв’язків із державними органами, однак Голова НБУ одразу ж заявив, що це неправда.
- Згодом. Аджунер письмово підтвердив свої показання, і А.Пишному не повірили. ТСК звернулася до правоохоронців із проханням перевірити, чи не давав Голова НБУ завідомо неправдивих показань перед комісією у вересні й чи не втручався він незаконно в управління державним банком.
- 24 вересня 2026 року. За словами Ярослава Железняка, який очолював ТСК, відкрито кримінальне провадження за фактом можливого надання Пишним завідомо неправдивих показань.
- 21 жовтня 2026 року. НАБУ проводить резонансний обшук у кабінеті Голови Нацбанку. До речі – вперше в історії України.
Як відомо, негайних наслідків обшук не мав, а Пишний навіть заявив, що детективи не знайшли нічого, що вказувало б на правопорушення з його боку чи з боку підлеглих. І все ж, можливо, саме через цей епізод парламент може розглянути питання про звільнення Пишного.
Епізод 5. Кадри з Ощадбанку й позов до Рожкової на 1,477 млрд грн
Оточувати себе людьми, з якими зручно працювати, - аж ніяк не злочин. Але А.Пишного критикували за те, що він перевів на посади в НБУ своїх колишніх колег з Ощадбанку: Дмитро Олійник - нині заступник Пишного, перед цим працював в Офісі Президента та Ощадбанку; Олександр Зима - нині головний юрист Нацбанку; Павло Поляруш - керівник відділу роботи з проблемними активами НБУ.
Критика була цілком справедливою: Зима опинився в центрі скандалу з відкликанням судового позову проти Нацбанку, а Поляруш став героєм соцмереж: його зупинили за керування автомобілем у нетверезому стані, після чого він погрожував військовослужбовцю (РБК-Україна, УНН).
Дивно, але юрист Пишний нічого не зробив, щоб Поляруша притягнули до відповідальності. Після заяви про службову перевірку справа затихла, однак "Обозреватель" з’ясував, що й за місяць Поляруш усе ще обіймав посаду в НБУ. Чи доклав до цього руку Пишний? А може, вплинула тодішня цивільна дружина Поляруша Ірина Мудра?
Дмитро Олійник опікується банківським наглядом, а ще - його називають "правою рукою" Пишного. А Борис Кушнірук у своєму матеріалі взагалі назвав його "касиром" голови НБУ.
Але я хотів би звернути увагу на один промовистий факт із біографії Пишного. Від часів Валерії Гонтаревої й донедавна посаду першої заступниці голови Нацбанку обіймала Катерина Рожкова. З 2020 року вона була однією з відповідачів за позовом Фонду гарантування вкладів, який вимагав стягнути з неї та інших відповідачів 1,477 млрд грн у справі "Платинум Банку". Свого часу Рожкова очолювала цей банк, і за її керівництва, як кажуть ЗМІ - з нього вивели значні кошти. Утім, це не завадило їй стати першою заступницею голови НБУ й навіть тривалий час опікуватися банківським наглядом. Користуючись своїм впливом, К.Рожкова гальмувала розгляд справи і, можливо, навіть впливала на перебіг судових засідань.
Чи знав про це Пишний? Безумовно, він точно знав, що Рожкова судиться у справі "Платинум Банку" . Для будь-якого іншого банкіра така справа автоматично означала б визнання його репутації "небездоганною", а отже, і заборону обіймати відповідальні посади, тим паче в НБУ. Проте Пишний як Голова Нацбанку цей факт ігнорував, хоча міг зробити на Раду НБУ подання щодо її звільнення. Навіть коли у 2024 році Верховний Суд поклав на Рожкову частину солідарної відповідальності у справі "Платинум Банку", вона залишалася на посаді ще майже 17 місяців - аж до завершення строку повноважень. Пишний подякував їй за роботу й дозволив піти.
Погодьтеся, така терпимість Голови НБУ до правопорушень підлеглих дивує, особливо з огляду на його звичку демонстративно наголошувати на законності власних дій.
Епізод 6. Подарунки на день народження: майже 8 млн грн лише від фізичних осіб
А ось іще один епізод, який теж дещо говорить про звичаї банкіра А.Пишного.
Можливо, Голова НБУ почувається одноосібним господарем у фінансовій сфері. У жовтні 2024 року, відзначаючи день народження, Пишний у Facebook попросив усіх, хто хоче його привітати, зробити внесок до фонду Птахи волонтерки Тати Кеплер, яка очолює найбільший в Україні волонтерський центр тактичної медицини.
Коли з таким закликом звертається голова Національного банку, його можна зрозуміти двояко. З одного боку - як жест патріота, з іншого - як пропозицію всім, чию діяльність регулює НБУ, "здати гроші". Працівники Нацбанку могли перевірити, хто саме не відгукнувся на заклик їхнього керівника й не переказав коштів. Випадково чи ні, але банкіри тоді писали в соцмережах, які вони щасливі, що змогли привітати Пишного. Інакше кажучи, тут є ознаки конфлікту інтересів. Того дня лише фізичні особи зібрали майже 8 млн грн - і це без урахування переказів від юридичних осіб. Дивно, що цим випадком не зацікавилися правоохоронні органи.
Але й це, як виявилося, ще не все. За посиланням, яке дав Голова НБУ, відкривалася сторінка оплати на користь благодійного фонду "Відчуй" родини Пишних. Спалахнув невеликий скандал, який одразу ж зам’яли і ніхто з банкірів не став обурюватися - зі зрозумілих причин.
Епізод 7. Галерея в "Домосфері": від спільного проекту до звинувачень у рейдерстві
У лютому 2025 року Наталія Заболотна - амбасадорка культури в Україні, засновниця Art Ukraine Gallery і колишня директорка "Мистецького арсеналу" - зробила приголомшливу заяву - вона звинуватила Людмилу Пишну, дружину голови НБУ, у рейдерському захопленні галереї в київському торговельному центрі "Домосфера".
Галерея була спільним проектом Заболотної та Пишної і працювала під егідою благодійного фонду "Відчуй" - ніби того самого, за твердженням преси - на який Голова НБУ пропонував переказувати пожертви з нагоди свого дня народження. Завдяки своєму впливу й репутації Заболотна збирала разом митців і фінансистів і тим самим працювала на добру репутацію голови НБУ та його родини. До речі, видання "Політека" написало, що А.Пишний "особисто запрошував учасників банківського ринку на аукціони, і неодноразово саме в цей період у цих банках відбувалися перевірки НБУ". Погодьтеся, це дивний факт, який мав би привернути увагу антикорупційних органів.
У відповідь на звинувачення родина Пишних скористалася своїм впливом, і на Заболотну почали чинити тиск - як юридичний, так і репутаційний. Зрештою ця історія виставила в непривабливому світлі обидві сторони. Але галерея залишилася за Пишними. Про це також досить широко писали ЗМІ.
Висновки. Посада голови НБУ не повинна бути прихистком
У двох частинах я навів понад десять епізодів, які аж ніяк не прикрашають репутацію чинного Голови НБУ.
Незалежність НБУ. На мою думку, дії А.Пишного на чолі Національного банку завдали великої шкоди незалежності головної фінансової інституції країни, а незалежність НБУ не повинна перетворюватися на порожню формальність. Якщо рішення ухвалює керівник, його оточення дбає лише про лояльність, а "непотрібний" Пишному конституційний орган - Раду НБУ - фактично знищено, це ознака деградації стандартів управління. Авторитаризм керівника значно небезпечніший для незалежності НБУ, ніж уявний тиск із боку парламенту. Нацбанк не зможе ефективно працювати, доки не буде відновлено вертикаль ухвалення рішень і контролю за їх виконанням.
Прибутки банків. Рекордні прибутки банків, зароблені завдяки "друкарському верстату", ще не свідчать про здоров’я економіки й правильність грошово-кредитної політики. Гарні показники банківської системи можна демонструвати без кінця, але за ними мають стояти інвестиції, робочі місця й відновлення підприємств, а не самі лише процентні виплати за державними зобов’язаннями.
Тінь на рішеннях. Численні епізоди кидають густу тінь на те, як і чому ухвалюють рішення у фінансовому секторі. Призначення потрібних людей, використання нагляду для тиску на банки, скандали в медіа й перевірки задля переділу ринку фінансових послуг, збереження схем і багато іншого більше нагадують зведення з телеграм-каналу НАБУ, ніж опис роботи Нацбанку.
Я переконаний: нехай правоохоронці розслідують будь-які епізоди за участю всіх голові НБУ в передбаченому законом порядку. Жодна зі сторін не повинна підміняти справедливе розслідування піаром і політичними гаслами. Водночас посада голови НБУ не повинна давати прихисток від справедливого розслідування.
Щоб дати політичну оцінку роботі голови НБУ, не потрібно чекати повідомлення про підозру відповідних органів. Парламент зобов’язаний зажадати від Нацбанку публічного пояснення ціни цієї політики: хто отримує від неї вигоду, хто платить за її наслідки й чому обраний механізм зберігається роками.
На мій погляд, настав час порушити питання про визнання репутації Пишного небездоганною, а його поведінки - такою, що не відповідає посаді голови Національного банку, з усіма наслідками, що з цього випливають. Але для цього потрібні дієві механізми – справжня повноцінна Рада НБУ, яка має затвердити кодекс етики працівників НБУ; дієвий парламентський контроль за НБУ - а не просто передача звіту у відповідний комітет. Про свою роботу мають звітувати і члени Ради НБУ – перед тими – хто їх туди делегував. Тоді незалежність НБУ не буде фортецею для особистого захисту тимчасових вождів, а плацдармом для захисту національних інтересів.