Економіка Німеччини 1933-1939. Економічне диво.

Автор:  Dobronrav

Деякі, свої та чужі політики кажуть, що заради індустріалізації СРСР потрібно було за допомогою колективізації замороити голодом та репресіями, мільйони українських селян. Мовляв без цього підйом промисловості СРСР ну ніяк був неможливий.
Приклад теперишнього Китаю їми сприймається як такий що «не відповідає тому часу».

Але насправді в той же час в зовсім іншій країні, керівництво зуміло підняти економіку без таких жорстоких нетрадиційних мір.

Мова йде про Німеччину 1930 х років.

Крах Німеччини в війні і особливо звірства німців часто затьмарюють в людей довоєнний період. Причина цьому скоріш психологічна ніж раціональна – «Гітлер негідник, а значить все що він робив - неприємливо» - звісно даний лозунг звучить переконливо, але воодночас і нерозумно. Потрібно розібратися в цьому, потрібно розібратися в довоєнному розвитку економіки Німеччини(тоді ще там небуло ні мільйонів в’язнів та полонених, не було військових здобутків, та військових втрат). Тим паче, що нинішній стан України схожий на стан післяверсальської Німеччини.

Ітак.

ВВП Німеччини з 1933 по 1939 виріс з 59.1 млрд. марок до 129.0 млрд.марок. Тобто німці подвоїли ВВП всього за 7 років. При цьому мова йде про безінфляційний ріст – інфляції фактично не було – за 10 років (з 1933 по 1942) інфляція склала лише 11 відсотків, тобто менше 1 відсотка на рік!
Ріст ВВП неможна пояснити лише тільки однією мілітирізацією(озброєнням країни) – до 1940 року доля військової промисловості в валовій складала лише 15 відсотків.

Не було й закордонних інвестицій (окрім невеликих поодиноких внесків в акціонерний капітал) Не було й репресивної економіки (а-ля ГУЛАГ), до самого початку війни середня численність ув’язнених в канцтаборах складала лише 25-35 тисяч (в 1937 лише 10 тис.)

Кількість смертних вироків в 1938 році – 23 (просто 23, без тисяч).
Як же це німцям вдалося профінансувати все без зовнішніх інвестицій, гулагів та колективізацій?

Бюджетні видатки Німеччини з 01.01.1934 по 31.08.1939 склали 101.5 млрд.марок
62.5 млрд. марок це надходження від податків
20 млрд.марок за рахунок прибутків від залізної дороги, почтових зборів, прибутків держбанку і тд. Залишається дефіцит в 20 млрд.

Його покрили спеціальними «векселями» MEFO («Металургійне дослідне товариство»). Це була ризикована операція розроблена та здійснена Ялмаром Шахтом. Провели її для фінансування військових видатків. Він посадив за одним столом Круппа, Сіменса, Рейнметаллгрупп, Гутхоффнунг, які й заснували по його волі це саме MEFO з статутним капіталом лише в 1 млн. марок. Це MEFO емітувало цінні папери, які гарантувала держава. MEFO стало паралельною національною валютою для розрахунків між юридичними особами. Держава приймала ці векселі за ринковим курсом. Потім ще додалися інші – «залізнодорожні векселя» і т.п.

Випуск MEFO був фактично дуже дешевим (безвідсотковим) кредитом отриманим державою на внутрішньому ринку. Планувалося їх «гасити» (виводити з обороту) поступово – по мірі росту економіки та заміни його «живими грошима». Але розпочалась війна, тому залишається тільки гадати – зпрацювала б ця модель, чи обернулась «аферою».

Доля військових видатків в бюджеті Німеччини в період з 1933 до 1938 складала 28% (СРСР-27%, Британія та Японія – 12%, США – 11%, Італія – 9%. До речі доля військового бюджету України, за уряду Тимошенко дорівнює лише 3%) Але реальна доля була більшою в два рази саме тому що в обіг були випущені МЕFО, які не відображались в бюджеті.

У гітлерівців після приходу до влади було три економічні проблеми – бюджетний дифіцит, безробіття, необхідність модернізації економіки, притому з двума абсолютно протилежними цілями – підвищення достатку населення, та мілітірізація економіки. Цікаво, але вони досягли всіх цілей.

Бюджетний дефіцит був вирішений красиво та ефективно (див. вище)
Інші проблеми вирішувались швидко та енергічно.
1. 10.04.1933 «Закон про зміну податку на автомобілі» (Мета підняти попит на нові автомобілі) Цим вирішуються дві проблеми – підняття благополуччя населення, та стимулювання автопрому.
2. 01.06.1933 «Закон про зменшення безробіття» Спільнотам, радам виділили 1.5 млрд марок на будівництво житла, доріг, обробітку землі(цікаво що для збільшення кількості зайнятих людей, одна стаття забороняла занадто велику механізацію праці, потім її відмінили) Заборонено збільшувати робочий день. Цей закон наніс сутєвий удар по безробіттю, країна почала будуватися своїми ж руками.
3. 15.06.1933 «Закон про податкові пільги» Податкові пільги надавались підприємцям які займались ремонтом власного устаткування, та тим які розширювали власне виробництво. Також за цим законом, якщо запроваджувались нові технології, нове устаткування(машини), то податки з них несплачувались протягом 3х років. Цим же законом звільнялись від будь-яких податків премії працівників. Цей закон стимулював інноваційний розвиток промисловості, розширення та укрупнення вже існуючих виробництв. Також стимулювавсь стимул робітника працювати понад нормово.
4. 27.06.1933 «Програма будівництва імперських автобанів». 140 тисяч робітників. 3 млрд. марок. Ще один удар по безробіттю.

Цікаво, що до приходу до влади Гітлера було 6 млн. безробітних, а 36% німців існувало лише на державні кошти для підтримки безробітних, та бідних.

В 1937 безробіття було переможене (лише за 4 роки!)

Рівень життя виріс.
Народжуваність збільшилась в 1.5 рази:
1933 р. – рік приходу до влади націонал-соціалістів – 59 дітей на 1000 жінок.
1937р. – четвертий рік після початку реформ – 89 дітей на 1000 жінок.

Цікавий сам механізм стимулювання народжуваності:
1) Молоді які вступали в брак, отримували безвідсотковий кредит 1000 марок (при середній зарплаті 145 марок), кредит виплачували по 1% в місяць.
2) За кожну новонароджену дитину списували 25% кредиту. За кожну дитину (починаючи з третьої) виплачували одноразово 100 марок, та додатково 20 марок щомісячно.
3) За дитину, починаючи з пятого – щомісячно 100 марок.
4) І саме цікаве, заборона на будівництво одно-, та двух- кімнатних квартир. Тільки квартири не менше 3 кімнат. Націонал-соціалсти вважали, і вірно вважали що тіснота перешкоджає народжуванасті(дітям ніде жити, гратися)
5) Різні нагороди, та пільги многодітнимматерям (4 дитини+)
6) Жінок законодавчо усували від фізичних робіт. Більш того, грошима стимулювали їхнє сидіння дома з дітьми(велике вихідне пособіє при звільненні після замужества)
____
На всіх підприємствах були введені «трудові арбітражі», які вирішували суперечки між працівниками та господарями (в тому числі і питання по зарплаті) Ці арбітражі були складені з представників націонал-соціалістичної партії. Слід визнати, зглажували багато колючих питань на виробництвах.

«Сила через радість». Контроль за всім експортом та імпортом. Не монополія в зовнішній торгівлі, а квотування.

Протекціонізм(порівняйте з урядом Тимошенко). Інвестиції в сільське господарство, лізинг. Власне сільське господарство(без імпорта) на початок війни задовольняє Німеччину на 83%. В Першу світову, лише 50%.

В принципі втручання держави в коньюктуру було визначальним.
4х річний план, який часто порівнюють з нашими п'ятирічками, мав за мету створити «авторхирічну» економіку, здатною вистояти в умовах військової блокади. В нові «автархічні» виробництва закачували велику кількість державних інвестицій.

Побудовані нові металургійні заводи «Герман Геринг» здатні працювати на місцевих «бідних» рудах. (Раніше старі, Рурські працювали на шведській «богатій» руді, доставка якої під час війни могла стати проблематичною).

Хімія. Заводи для виробництва штучного каучуку рентабельні з 1942 року. Заводи синтетичного пального (більше 50% німецього пального в 1943-45 – синтетичне. До речі, навіть зараз при збільшенні ціни на нафту, німці здатні перейти на синтетичне пальне).

При цьому, приватна економіка зовсім не погіршувалась. Напротязі 1933-39 під час загального економічного росту, прибутки великих приватних підприємств щорічно росли на 36%.

Хафнер (класик ФРНівської історограції) писав в 1970 що «Гітлерівське економічне диво, набагато більше може претендувати на це звання, чим чудо Ерхарда».

Тяжко сказати, чим бі закінчився цей підйом, якщо б небуло війни. Відбулася б бюджетна криза чи ні? Пришла б криза ізза високої частки монополізації?

Але факт залишається фактом націонал-соціалісти підняли економіку темпами набагато вищими теперишнього Китаю, притому за рахунок власних інвестицій.

В принципі, теорія економічної полтіки в них була кейсіанською. Вони просто були першими хто на практиці боровся з негативною коньюктурою за допомогою державних інвестицій та своїх політ-технологій без погіршення рівня життя населення. З економічною грамотністю в них все було гаразд.

Цікаво, що післявоєнні реформи Ерхарда складались з реформ розроблених ще в рокі війни Міністерством економіки Рейха (так звана «программа демобилізації»).

Порівняйте все це з економічними успіхами українських політиків... Які за 18 років незалежності, неможуть навіть вивисти бодай на рівень початку незалежності обсяг ВВП. І це притому що Україна природньо набагато багатша за Німеччину, і економіка її ні чим не гірша.
Не дивно що в 1991 році їй пророкували за кілька років місце у «великій сімці».
Залишається лише гадати, коли ж нарешті в Україні зявиться свій економічний Гітлер, здатний вивести найбільшу країну Європи на місце дане їй самою природою, на перші місця.
Хоча як говорив відомий політик населення заслоговує на ту владу, яку воно має. Наша влада це рівень нашого населення.


_____________
Дані:
Лутц фон Крозиг (міністр фінансів Рейха) "Як фінансувалась Друга Світова Війна"
Ганс Кьорль (співробітник Мінекономіки Рейха) " Військова економіка та військова промисловість"
О.Пленков (історик) "3-й Рейх. Нацистська держава", "З-й рейх. Соціалізм Гітлера"