Стоп популізму та політичному деструктиву!
У зв"язку із останніми обговоренням щодо внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють виборчий процес та їх кодифікацію, вважаю необхідним врахувати питання, що на сьогоднішній день залишаються неврегульованими.
Впродовж усього періоду Незалежності під час передвиборчих кампаній, кандадати в у своїх виборчих програмах використовували гасла, що часто завідомо не підлягали реалізації у зв"язку із суперечністю із законодавством, виходом за межі повноважень посади, на яку вони претендували, або банальною відсутністю політичної волі. Винятком не стала і остання президентська гонка, навіть навпаки - вона була рекордною за масштабом популізму. Тому, як наслідок, у свідомості громадян створюється викревлена картина політичної ситуації, а також причин та шляхів вирішення проблем в державі. За всіма ознаками, це є масовим введенням в оману та/або зловживанням довірою, однак на законодавчому рівні не існує правових інструментів боротьби із цим. Якщо негайно не буде вжито ніяких заходів, то подібні тенденції продовжуватимуть зростати, преретворюючи важливий політичний вибір громадян на яскраву естрадну виставу. Тому, необхідно ввести положення, що передбачатимуть:
1) передвиборча програма кандидатів повинна складатися із конкретний цілей, а також методів, послідовності та строків їх досягнення на посаді, що претендує кандидат. Порушення даної вимоги є прямою підставою для відмови у реєстрації кандидата у виборчому процесі;
2) запровадження у законодавстві норми про політичне шахрайство, відповідно до якого, у випадку неможливості реалізувати цілі, у встановлені програмою строки - це є прямою підставо для притягнення до юридичної відповідальності, санкція за що передбачає усунення особи з обійманої посади, відшкодування збитків державному бюджету, а також заборону обіймати посади в органах держави.
Також, вважаю, що процедура визначення переможця на виборах президента потребує вдосконалення, оскільки Україні відомий прецедент, коли на виборах в 2010 році у другому турі ні один кандидат не отримав вотум довіри навіть половини виборців. Крім цього, явка на виборах становила 70% від населення, що володіє правом голосу. Тому, легітимність попереднього очільника держави підавалася сумніву в очах значної частини українців, що і стало підгрунттям для подальшого зміщення його з обійманого посади. Вважаю, що в процедурі виборів Президента неообхідно внести положення, згідно яких президентом може бути обрана особа, що на виборах в будь-якому турі отримала просту більшість голосів, щонайменше - 50% + 1 голос від числа тих, хто прийняв участь у голосуванні. Тобто, якщо в першому турі у такий спосіб не буде визначено переможця, то проводиться другий тур, на який теж поширюжться даний ценз, якщо і на цій стадії теж ні один кандидат не досягне мінімумальної відмітки, то проводиться наступний - третій тур, до якого не допускаються кандидати, які приймали участь в попередньому турі. І так, допоки не буде єдності у більшості населення. У Верховній Раді або будь-якому іншому колегіальному органі, за загальним правилом, усі рішення приймаються більшістю, то чому цей принцип не поширюється на загальнодержавне волевиявлення народу?!
Переконаний, що вкрай важливим є правове врегулювання цих питань, що сприятиме підвищенню рівня політичної культури серед населення, поставить кандидатів в рамки виважності до передвиборчих обіцянок, а головне - українцям виявити найгідніших осіб на виборні посади в державному управлінні. Источник: https://censor.net/f3124080
