«Братерські» обійми «Росспівробітництва»
Російські ЗМІ пафосно повідомили, що уряд запускає реформу «м’якої сили», вже довгий час обговорювану в Москві. Тоді як деталі наразі не розкриваються, відомо, що зміна правил гри торкнеться, насамперед, «Росспівробітництва» (Федеральне агентство у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці), як основної інституції з просування російської «м’якої сили» за кордоном.
Нещодавно призначеного голову організації Євгенія Прімакова характеризують як скептично налаштованого щодо її традиційного набору інструментів на кшталт мистецьких подій та просування російської мови й літератури. Отже, цілком можливо припустити, що «Росспівробітництво» розширить горизонти своєї діяльності – і так само вчинять інші організації у цій сфері. Є можливість створення нових подібних інституцій і навіть запуску відповідного «національного проекту». В такому випадку відкритим залишається питання, наскільки ж в результаті реформи м’якою буде ця «м’яка сила», з урахуванням того, що її інші структурні елементи включають, наприклад, RT і Sputnik. Ці канали комунікації здебільшого спрямовані на поширення дезінформації в інтересах Кремля і вже потрапляють під заборону за кричущі порушення стандартів роботи медіа в країнах Балтії.
«Росспівробітництво» в цьому контексті обговорюють рідше, хоча, як показує український досвід, інституція активно залучена у просуванні ревізіоністських історичних наративів Кремля та російського гібридного впливу загалом (і її діяльність потенційно підпадає під окремі ознаки ст. 110 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання, в т.ч. у вигляді позбавлення волі за посягання на територіальну цілісність).
Українським відділенням керує Лідія Дяченко – вона ж є першим секретарем Посольства РФ в Україні. З огляду на те, що «Росспівробітництво» є урядовою установою в рамках Міністерства закордонних справ, така тісна співпраця цілком очікувана – як і той факт, що інституція працює аж ніяк не на нейтральних позиціях. Як правило, представництво в Україні намагається уникати відкритих конфліктів та утримується від публічного повторення наративів Москви про «громадянську війну», «фашизм» та «русофобію», однак його позиція доволі очевидна.
У 2019 році Російський центр науки та культури заявив, що працюватиме в Україні, хоча остання й вийшла зі складу СНД, – та принагідно підняв питання «порушення права на свободу совісті та актів вандалізму щодо російської історичної та культурної спадщини». Такий закид можна розглядати як атаку на нову незалежну Православну Церкву України, яку Кремль систематично демонізував звинуваченнями у «розколі» та «єресі» через відхід від впливу Російської Православної Церкви. Подібні висловлювання також можна розцінити як критику політики декомунізації в Україні, оскільки знесення пам’ятників радянським діячам та перейменування вулиць завжди спричиняють надзвичайно гостру реакцію російського уряду. Москва неодноразово влаштовувала дипломатичні атаки на Україну, балтійські країни, Польщу та Чехію через ці питання. Варто відмітити, що вищезгаданий вихід України з СНД робить підстави, на яких в країні функціонує «Росспівробітництво», доволі сумнівними. Організація апелює до дійсної угоди «Про заснування та умови діяльності інформаційно-культурних центрів», однак документом передбачається саме те, про що свідчить його назва, – функціонування інформаційно-культурних центрів. У той же час «Росспівробітництво» є державною установою і, порушуючи вищезгадану угоду, не має реєстрації як інформаційно-культурний центр. Згідно з повідомленнями ЗМІ, СБУ неодноразово пропонувала РНБО закрити цю організацію. Зокрема, колишній радник голови СБУ Ярослав Антоняк наполягав на тому, що «Росспівробітництво» становить загрозу національній безпеці України та попереджував, що представники установи, радше за все, є кадровими співробітниками російських спецслужб.
Російський уряд критикував «Росспівробітництво» за його попереднього керівництва через «втрату» України та недостатню активність з протидії «американському впливу». Ймовірно, Кремль очікує, що Прімаков як новий керівник візьметься за виправлення ситуації та просуватиме російські інтереси більш ефективно. Вірогідно, будуть запущені й нові проекти, такі, що спрямовані на молодь та виходять за рамки традиційних подій з акцентом на російській мові та культурі, оскільки зараз вони не привертають достатньої уваги аудиторії. З огляду на те, наскільки важливими є зв’язки з фондом «Русский мир», Кремль, імовірно, намагатиметься їх підсилити та, потенційно, утворити схожу організацію, яка матиме перевагу легальної і безпосередньої роботи в Україні та інших цільових суспільствах. Південно-східні регіони України, які Москва намагається більш активно дестабілізувати, ймовірно будуть в пріоритеті для відкриття офісів вже існуючих організацій та створення нових.
