росія як екзістенціальна загроза
Для декого російсько-українська війна триває вже дев'ятий рік, для когось вона почалася 24 лютого 2022 р. Проте, насправді російсько-українська війна триває вже майже 370 років. Усе почалося за часів Хмельницького та сумнозвісної Переяславської ради. Як відомо від присяги відмовилася частина козацької старшини, кілька полків (адміністративно-територіальних одиниць Гетьманщини) та міст, українське духовенство та Запорізька Січ (на той час автономна складова Гетьманщини). Не будемо поглиблюватися у питання необхідності союзу Гетьманщини з московією та провини батька Української (Русинської) нації - Хмельницького. Рано чи пізно Московське царство почало б експансію на Гетьманщину.
Парадокс, але саме вихідці з України створили інтелектуальне підґрунтя московської імперської концепції. Українське населення, території, ресурси все одно мали стати базою для московської експансії на Південь та Захід. Розкол серед українських еліт та серед звичайних українців щодо відношення до москви виник на самому початку існування української (русинської) нації. Промосковські еліти бачили і знаходили себе в авангарді московської імперії . Пересічні українці бачили і знаходили у московському царі захисника православної віри (від ляхів-католиків та татар-мусульман).
А де тут місце незалежній Україні? А ні тодішній Захід (Річ Посполита), а ні Московія не бачили незалежної України (Гетьманщини). Зараз ситуація змінилася. Польща відмовилася від своїх територіальних претензій. Угорщина , не зважаючи на неоднозначні заяви її політиків, не є загрозою для України через слабкий військовий потенціал. А ось поведінка московії як бачимо не змінилася. Так чи інакше вони не визнають право українців на власну державу. Зважаючи на тривалість таких відносин та потужність рф як держави можна вважати російську загрозу екзистенціальною для української нації (неважливо політичної чи етнічної) та української державності.
Тоді виникає питання, а що далі? Якщо нам вдасться відстояти у цій війні свій суверенітет, навряд чи вдасться встановити «залізну завісу» між нами та ними через низку причин. А навіть якби і вдалося, загроза від цього не зникає.
У московському світогляді ми можемо бути тільки їх складовою частиною з найменшими національними ознаками. Чимало українських громадян така роль цілком влаштовує. Для інших питання стоїть: або ми, або вони. І мова йде про фізичне знищення таких українців. Про фізичне знищення росіян мова не йде через їхню кількість та наявність у них ядерної зброї. Зрозуміло, що на полі бою це питання не може бути вирішено. Заплатити за свою свободу територіями з переважно нелояльним до української справи населенням теж не вийде. Події 2014 року та приєднання самопроголошених республік на території Донецької та Луганської області показали марність таких сподівань.
То як можна перемогти у цьому протистоянні?
Відповідь очевидна. Тільки через знищення російської державності.
