Краматорський кролик: нові горизонти або безславний догляд
Креативний керівник, ініціативний партієць «Слуги народу» і «Партії регіонів», що пішла в небуття, талановитий промисловець-металург, міцний господарник, фермер-тваринник, грамотний рахівник-економіст, посунутий IT-шник і, нарешті, хитрий наркобарон - важко знайти сферу в якій ще не встиг відзначитись чинний керівник Краматорська Олександр Гончаренко.
Як уже давно відомо, з екс-главою Донецької ОВА, а нині керівником Антимонопольного комітету України Павлом Кириленком краматорського градоначальника пов'язували тісні службові та позаслужбові інтереси і, насамперед взаємна пристрасть до розпилювання обласного бюджету - важко порахувати кількість грошових валіз, які у свій час курсували з кабінету районного значення до кабінету обласного голови. І все б нічого, якби не амбіції П. Кириленка, який давно рвався до Києва на якусь хлібну посаду і не скупився на щедрі дари для чиновників, які впливають на кадрову політику в Офісі Зеленського.
На прощання Кириленко міцно потис вірному васалу Гончаренко спітнілу від хвилювання долоню, обнадіяв обіцянкою дружби, але натякнув, що зайвий раз не варто нагадувати про себе (і згадувати колишні спільні прибуткові справи), бо тепер висота польоту в них дуже різна.
Погорювавши крадькома, А. Гончаренко взяв себе в руки і взявся чухати ріпу, як же йому вибудувати нові взаємовигідні відносини з земляком і податківцем, новим главою регіону (хоч поки й з приставкою «в.о.») Ігорем Морозом, адже в період спільної плідної «фінансово-господарської» діяльності з Кириленком керівник Краматорська, м'яко скажемо, зверхньо поглядав на першого заступника голови Донецької ОВ І. Мороза, який займав тоді посаду, і часто ігнорував прагнення останнього продемонструвати свою причетність до економічного життя області і впливати на управлінські процеси всередині адміністрації.
Тим часом, новий в.о. керівника Донецької ОВА, напевно, підстебнутий та простимульований зверху, вже приступив до встановлення нових порядків у очолюваній структурі. Прикладом тому служать наради, що кратно почастішали в обласній адміністрації, з найширшого спектру питань, у ході яких Мороз досить жорстко і категорично критикує здавалося б досвідчених керівників структурних управлінь і відділів, які при старій владі відчували себе вільно і вели безтурботний спосіб життя (у тому числі, так само як і Гончаренко, у розпал війни з окупантами дозволяли собі відпочивати на блакитному березі Франції).
І як на зло, зовсім не вчасно для Гончаренка (і навряд чи випадково), нагадали чиновнику про себе його старі знайомі з 90-х і початку 2000-х (у період роботи Гончаренка на заводі «Енергомашспецсталь») - представники (а може послідовники) ) відомої свого часу краматорської ОЗГ «Старе місто», під контролем якої колись була левова частка всієї місцевої промисловості. Люди, про яких не прийнято говорити вголос, освіжили в пам'яті глави Краматорська спільні махінації, внаслідок яких держава недоотримала стратегічно важливих виробів для енергетики, машино- та суднобудування. Вони ж пригадали йому історію з великою партією наркотиків, приховування та тривале зберігання якої особисто сприяв Гончаренко через великі зв'язки та наявність у розпорядженні гектарів складських приміщень. До речі, ця історія мало не позбавила чиновника права брати участь у виборах у 2020 році.
Опинившись у цих не найпростіших умовах, Гончаренко перебрав купу варіантів розвитку своєї подальшої долі, розглядаючи можливість переїзду до дружини до Києва - у розкішну квартиру, яку нібито придбав на кошти від продажу будинку та земельної ділянки у Біленькому. Але тут є проблема - дружина Гончаренка вже давно відвикла від уваги чоловіка (особливо на тлі його підозрілої чоловічої дружби з учителем та ідейним натхненником Максимом Юхимовим, з яким Гончаренко періодично проводить відпустки у Франції та інших європейських країнах) та підшукала собі молодого київського жигало, з яким віддається усілякого роду виливам у злачних закладах столиці.
У знайомій Гончаренко сфері важкої промисловості на нього вже теж ніхто не чекає - ніша зайнята ще більш вульгарними, молодими та енергійними шахраями. Залишається почати з витоків - влаштуватися, як на зорі кар'єри, оператором ЕОМ в якусь модну IT-фірму або знову зайнятися тваринництвом, викупити на заощаджені кошти фірму "Краматорський кролик" і спокійно зустріти старість.
Ну чи нарешті, як це неодноразово вже бувало в житті чиновника, вклонитися новому сюзерену, зацікавити його якоюсь оригінальною, а найголовніше, прибутковою «бізнес-ідеєю» і виправдати своє перебування на вже насидженому теплому містечку в рідному місті Краматорську, потихеньку розпилюючи державний бюджет та іноземні дотації.
